Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції 1 курс історія.docx
Скачиваний:
66
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
448.33 Кб
Скачать

Лекція №_10_

Тема: Культурно – релігійні рухи кінця XVI першої половини XVII століть. П. Могила.

Мета: 1. Схарактеризувати історичні умови розвитку культурно – релігійних рухів України ХVІ - першої пол. ХVІІ ст. Визначити роль культурно–релігійних рухів в цей період.

2.Розвивати аналітичні вміння на підставі порівняння.

3.Виховувати шанобливе ставлення до культури власного народу.

Тип лекції: вивчення нових знань.

Обладання: карта, атласи, роздатковий матеріал.

Основні терміни: «культурно – релігійні рухи», «реформація».

Основні дати: 1576-1580 рр., 1631 р., 1701 р.

Структура лекції.

I. Організаційний момент.

II. Перевірка домашнього завдання.

III. Актуалізація опорних знань студентів.

IV. Вивчення нового матеріалу:

1.Історичні умови розвитку культури України ХVІ -першої пол. ХVІІ ст.

2.Розвиток освіти. Наука.

3.Розвиток літератури. Книгодрукування.

4.Мистецтво.

V.Закріплення нових знань.

VI. Підсумки лекції.

VII. Домашнє завдання.

Хід лекції.

I. Організаційний момент.

II. Перевірка домашнього завдання.

III. Актуалізація опорних знань студентів.

IV. Вивчення нового матеріалу:

1.Історичні умови розвитку культурно – релігійних рухів України хvі -першої пол. Хvіі ст.

Українські землі були роз'єднані і опинилися під владою іноземних держав. Над Україною нависла загроза, з одного боку, ополячення, з іншого, - омосковлення. Спустошливі ординські напади нищили край, забирали тисячі людей у неволю. Втратила своє привілейоване становище українська православна церква – важливий чинник культурного прогресу. Проти неї і проти української культури вів уперту боротьбу католицизм, підтримуваний польською адміністрацією. Поглиблювалася денаціоналізація української знаті, дедалі більша кількість якої переходила в католицизм і ополячувалася. Незважаючи на це, українська культура продовжувала свій поступовий розвиток, і на­сипній XVI - поч. XVII ст. в ній відбуваються якісні зміни. Україна переживає справжнє національно-культурне піднесення. Обумовлене воно було різними факторами, серед них:

1.зростання ролі і значення козацтва, яке організувало оборону українських земель від виступило проти колоніального гноблення польської шляхти і окатоличення православних українців;

2.діяльність братств, спрямована на захист і розвиток української культури, утвердження просвітництва як ідеології українського на­селення;

3.ідеї Гуманізму та Реформації, що, проника­ючи в Україну, впливали на середньовічну теоцентричну світоглядну систему, сприяли по­ширенню освіти, науки, пробуджували інте­рес до української культури, мови. Виникнен­ня і поширення гуманістичних, просвітниць­ких ідей зумовлювалося і визвольними рухами в Україні в ХVІ-ХVІІ ст.

2.Розвиток освіти. Наука.

У зв’язку з активним наступом католицької реакції становище освіти на Україні усклад­нилось. Прагнучи поширити свій вплив, като­лицька церква закладає в Україні єзуїтські школи. Завдяки наполегливим зусиллям ук­раїнців зберегти національний характер шко­ли, православні руські школи існували в Заблудові, Володимирі-Волинському, Львові, Уневі, Холмі, Києві, Смотричі, Білостоці. Се­ред них визначне місце посідала Острозька школа - перша вища школа на Україні, заснована князем Костянтином Острозьким близь­ко 1576-1580 рр. Працювала вона за програ­мою західноєвропейських університетів, про­відне місце у програмі навчання посідало ви­вчення трьох мов: давньоукраїнської, грець­кої та латині. Першим ректором Острозької школи був відомий громадський діяч, пись­менник Герасим Смотрицький. Школа вихо­вала плеяду видатних політичних і культур­них діячів України, серед них відомий пись­менник, філолог, ректор Київської братської школи Мілетій Смотрицький, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. У школі викладали відомі культурні діячі Іов Княгиницький, Дем’ян Наливайко - брат Северина Наливайка. Після смерті Костянтина Острозького (1608) школа занепадає, за його наступників її було перетворено на єзуїтську школу.

Поширенню освіти, поглибленню її зв’язків з національним життям сприяли братські школи, навчання в яких проводилося рідною мовою. Перша братська школа, відкрита у Львові у 1585 р., мала всестановий характер, високий рівень викладання. У1615 р. на кошти Гальшки Гулевичівни відкрилася братська школа у Києві, першим ректором якої був Іов Борецький. У1631 р. архімандрит Києво-Печер­ської Лаври Петро Могила заснував при лаврі школу вищого типу, яку через рік було об’єд­нано з Київською братською школою і назва­но Києво-Могилянською колегією (з 1701 р. - Київська академія). Ця школа, зберігаючи на­ціональні традиції, прийняла програму і ме­тоди західноєвропейських університетів. Вик­ладання велося латинською мовою. Вивчалися сім вільних наук: граматика, риторика, поети­ка, філософія, математика, астрономія, музи­ка; курс навчання тривав 12 років. У стінах академії народилося чимало псалмів, дум, кантів українською мовою, які згодом співа­лися народом.

З XIV ст. багато заможних українців для здобуття вищої освіти виїздили до Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії, Польщі. Більшість із них поверталися на Ук­раїну, деякі залишалися працювати в Західній Європі. Визначним культурним діячем, навко­ло якого гуртувались польські літератори-гуманісти, був Павло Русин з Кросна - профе­сор римської літератури. Всесвітньо відомим вченим у галузі астрономії, математики, меди­цини був випускник Болонського і Краків­ського університетів дрогобичанин Юрій Котермак (відомий як Юрій Дрогобич). У Болон­ському університеті він одержав ступінь док­тора медицини і у 1481р. був обраний дека­ном медичного факультету. Юрій Дрогобич у 1483 р. видав у Римі книжку “Прогностична оцінка поточного” і став, таким чином, пер­шим українським автором друкованої книги.

Поширенню на Україні вищої освіти спри­яла польська Замойська академія, відкрита в 1595 р. у західноукраїнському місті Замості. її випускниками стали відомі діячі культури і науки Касіян Сакович, Ісая Козловський, Сильвестр Косов, які згодом були викладача­ми Києво-Могилянської академії.

Важливі зміни відбувалися в українській історіографії. У літописанні на зміну стислим літописним оповіданням приходять щорічні записи про найважливіші події, з’являються посилання на історичні джерела, що надає літописам грунтовного характеру. Відомою пам’яткою історичної літератури цього пері­оду є "Густинський літопис", який висвітлює події від Київської Русі до кінця XVII ст. Ав­тор розрізняє історію Руси - України й істо­рію Московського князівства, ставить питан­ня про генезис української культури, вперше досліджує історію українського козацтва.