Загальна схема аналізу заняття

Схема №7

Аналіз діяльності вихователя.

• Підбір програмового матеріалу;

• Організація заняття;

• Методичні прийоми навчання;

• Відповідність їх типу заняття і віку дітей;

• Чіткість поставлених завдань і вказівок до їх виконання;

• Продуманість етапів заняття;

• Зміст заняття, його логічна послідовність і поступове ускладнення;

• Використання наочного і словесного матеріалу, його доцільність;

• Методи та прийоми, використані вих-лем для кращого засвоєння програмового матеріалу;

• Підсилення інтересу, розвиток активності, самостійності;

• Індивідуальний підхід до дітей;

• Поведінка вихователя на занятті;

• Культура мови;

• Підведення підсумків і оцінка.

Схема №24

Схема аналізу роботи з розділу “Мовленнєве спілкування”

1. Які умови організації правильної роботи з розвитку мовлення дітей:

• Охорона слуху і нервової системи дітей;

• Наявність позитивного прикладу до наслідування;

• Робота ДНЗ з сім’єю з питань навчання дітей правильного мовлення.

2. Як проводиться робота з розділу “Розвиток словника”.

• Наявність у словнику дітей слів, що означають суспільні події, явища природи, професії людей, моральні якості, абстрактні, конкретні і узагальнюючі поняття;

• Розуміння дітьми значення слів;

• Уміння правильно вживати слова в реченні;

• Стан звукової культури:

• Звуко- та слововимова дітей;

• Правильність мови: темп, уміння користуватися інтонацією, силою голосу, диханням, правильність постановки наголосу;

• Стан розвитку фонематичного слуху дітей;

• Стан навчання розмовної мови і розповіді;

• Уміння дітей відповідати на запитання різного характеру (1-го та 2-го порядку та ін.);

• Ставити запитання;

• Навички культури поведінки під час розмови;

• Уміння дітей послідовно, зрозуміло розповідати про те, що бачили, чули, переживали;

• Уміння описувати картину, іграшку;

• Скласти розповідь на тему, яку пропонує вихователь;

• Навички переказування літературних творів;

• Стан формування граматичної правильності мови дітей;

• Уміння дітей будувати прості і складні речення;

• Узгоджування іменників в однині і множині;

• Правильно вживати дієслова, сполучники,

• Чистота мови дітей;

• Навчання грамоти;

• Ознайомлення дітей із звуками та буквами;

• Навички читання;

• Підготовка руки до письма;

• Забезпечення послідовності і повторності;

• Знання, уміння і навички дітей, як вони відповідають вимогам і показникам засвоєння змісту програми;

3. Висновки:

• Як забезпечується системність і повторність у навчанні дітей рідної мови;

• Різноманітність методів і прийомів навчання дітей рідної мови на заняттях і в повсякденному житті;

• Правильність добору програмових завдань;

• Забезпечення всіх сторін розвитку мови (виховання звукової культури мови, словникова робота, формування граматичної будови мови, розвиток зв'’зної мови).

Схема №18

Схема аналізу спостереження в природі

1. Відповідність поставлених завдань вимогам програми, рівню підготовленості дітей. Поєднання пізнавальних, мовних і виховних завдань.

2. Підготовка умов до спостереження: підбір об’єкту, його якості, властивості, додатковий матеріал та обладнання. Розташування дітей.

3. Перехід до спостереження:

• Як вихователь викликає інтерес у дітей (повідомлення мети, привертання уваги до об’єкту, наявність сюрпризного матеріалу, загадки).

4. Послідовність спостереження:

• Сприймання в цілому;

• Розглядання зовнішніх ознак об’єкту (починає з основної частини чи з порівняння з уже відомими об’єктами);

• Встановлення умов росту і розвитку рослин. Порівняння з умовами росту і розвитку інших знайомих рослин;

• Встановлення особливостей поведінки, залежності зв’язку між будовою і способом життя, харчування тварин. Порівняння з особливостями поведінки вже знайомих тварин;

• Виявлення певної взаємозалежності в природі;

• Сезонні зміни в природі;

• Значення природи в житті людини;

• Інтерпретація побаченого (осмислення в світлі досвіду дітей);

5. Залучення аналізаторів до сприймання об’єкта.

6. Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей;

• Характер показу і пояснення, їх чіткість, доступність;

• Характер запитань: їх доцільність, наявність питань 1-го і 2-го порядку;

• Використання порівнянь, їх характер (за відмінністю і схожістю);

• Використання художнього слова, де зафіксовані найбільш суттєві ознаки, його емоційність, доцільність;

• Наявність ігрових прийомів (імітація рухів, наближення об’єкту до дітей в молодшому віці, змагання - в старшому віці);

• Прийоми постановки практичних завдань.

7. Виконання дидактичних завдань спостереження.

8. Відповідність місцевим умовам ДНЗ.

9. Підведення підсумка та аналіз поведінки дітей.

10. Загальні висновки (тривалість дидактичної мети. Переважання прийомів, форма організації дітей на спостереження).