2. Сучасне гітарне виконавське мистецтво України.

2.1 Система навчальних закладів та підготовка фахівців гітаристів.

Гітара має багатогранну історію. Це один з тих музичних інструментів, популярність якого зростає так само як і кількість її прихильників. Тому в Україні існує велика кількість музичних навчальних закладів, де навчають грі на гітарі – це музичні школи, студії, музичні училища та училища культури, університети, музичні академії…

В музичних школах та студіях починається знайомство з цим музичним інструментом. Ці заклади є осередками, де учні отримують загально-музичну освіту, де на кращих зразках української та світової музики виховується в них естетичний смак, інтерес та бажання пізнавати світ мистецтва.

Саме тут, у школі, як у першій ланці професійної музичної освіти, потрібно виявити і підготувати до подальшого навчання найбільш здібних і талановитих людей.

Надзвичайно важливим є початковий етап навчання. Необхідно враховувати індивідуальність кожного учня. Особливу увагу слід приділити моментам правильної посадки та постановки рук, пристосуванню до інструмента, бо чим раніше учень засвоїть ці правила, тим швидше і без перешкод він буде рухатися вперед, уникаючи небажаних ускладнень, які в деяких випадках можуть привести до професійних захворювань.

Важливим фактором естетичного виховання та розвитку виконавської практики є вірний підбір репертуару, що являється однією з основних задач методичної роботи викладача.

Наступним етапом в підготовці є навчання в музичних училищах та в училищах культури. Тут студенти вдосконалюють свою гру на інструменті та опановують педагогічну майстерність. На мою думку, цей період дуже важливий, бо в цей час починається формування власної виконавської манери.

2.2 Гітарна школа України періоду незалежності.

Розлядаючи гітарне мистецтво України періоду незалежності слід зазначити, що воно тісно пов’язане із гітарною школою радянського періоду. Такі корифеї українського гітарного мистецтва як А. Шевченко, М. Михайленко, В. Петренко здобули собі славу ще в радянські часи, а в період незалежності сформували основні засади для збереження та побудови гітарного мистецтва України.

Шевченко Анатолій Антонович - український гітарист-віртуоз, композитор, музикознавець, а також художник. Народився 29 вересня 1938 р. у селі Севастяновка на Україні, здобув освіту у музичному училищі в Сімферополі і Одеській консерваторії, з 1982 року є солістом Одеської філармонії. Він лауреат міжнародних конкурсів, зокрема в 1987 році став власником II премії на Міжнародному конкурсі "Guitarra Microcosmos", а в 1997 році завоював I премію на Міжнародному конкурсі композиторів у Москві. Починаючи з 1989 року постійний учасник гітарних фестивалів в Іспанії. Виступав з концертами в республіках колишнього СРСР, у Польщі, Чехословаччині, Іспанії, Німеччині, Угорщині. Репертуар А. Шевченко дуже широкий: від античності до наших днів, від фольклору до класики; включає здобутки класичного репертуару, фламенко та власні твори. Підготував величезну кількість монографічних і авторських концертних програм, створив можливість аматорам цього прекрасного інструменту познайомитися буквально з усіма стилями й напрямками починаючи від давньогрецької кіфаристики і закінчуючи сучасним авангардом. Як виконавець, композитор і музикознавець багато працює в області фламенко. Автор книг по історії мистецтва фламенко, зокрема книги “Неприборкані ігри фламенко”. Музикант багато років життя присвятив іспанській культурі: до 100-річчя від дня народження великого поета Іспанії Фредеріка Гарсія Лорки ним була підготовлена авторська програма "Лоркада" як підсумок входження в культуру фламенко, у світ сюрреалістичної дійсності Гарсія Лорки.

А. Шевченко належить стаття про фламенко в польській енциклопедії гітари. Ним опубліковані книги, безліч наукових статей у різних країнах, причому не тільки музикознавчих (у числі останніх монографія “Музика Еллади”), але й культурологічних. Музика А. Шевченко входить у репертуар багатьох відомих виконавців, включена в програми музичних навчальних закладів, його твори видаються не тільки в Україні та Росії, але й у Польщі, Німеччині, США. Композиторський талант А. Шевченко одержав високу оцінку на конкурсах в Угорщині та Росії, його балади виконує відома акторка нашого часу Олена Камбурова.

Як випускник художнього училища А. Шевченко свій творчий шлях починав саме як художник. Його полотна виставлялися у Празі, Лінарисі, Херес-де-ла-фронтера.

У числі найбільш відомих програм А. Шевченко в сьогоденні назвемо наступні твори: “Музика при свічках”, (ХVIII-ХIХ століть), програми “Музика Еллади”, “І знову Москва Одеса” (твори російських класиків у власному перекладі для гітари, більша частина з яких на цьому інструменті раніше не виконувалася, а саме Бортнянського, Чайковського, Михайла Висоцького); авторські композиції “Благовість” із циклу “Московські дзенькоти” (I премія на конкурсі “Н. Рубінштейн і московська композиторська школа”, присвяченому 850-річчю Москви), “Кант на Різдво Христове”, сюїта “Одесіка”; програма “Бах і сучасність”, що включає як здобутки самого Баха, так і присвяти йому С. Губайдулліної, Л. Грабовського, авторські здобутки А. Шевченко; програма “Думи мої” з творів для гітари, написаних під впливом поезії Тараса Шевченко; і звичайно ж, програми Flamenco. 15 травня 2005 року у Великому залі Одеської філармонії А. Шевченко представив публіці свій концерт для гітари з оркестром (“Concerto Grosso” для гітари, гобоя і камерного оркестру).

Ще одним метром українського гітарного мистецтва є Михайленко Микола Петрович український гітарист, педагог, лауреат Всеукраїнського конкурсу, доцент Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського по класу гітари, де викладає з 1979 року. Серед учнів М. Михайленка багато відомих музикантів, що концертують чи працюють як в Україні, так і за її межами: заслужений артист України, соліст Національної філармонії України Андрій Остапенко; заслужений артист України, соліст Одеської філармонії Володимир Козарець; заслужена артистка України, гітаристка й диригент Вікторія Жадько, лауреати міжнародних конкурсів Георгій Васильєв (Болгарія), Євгеній Мітін, Олег Бойко та інші. М. Михайленко – автор ряду перекладів для гітари популярних мелодій і танців. Він підготував і виконав кілька сольних програм, концертував у СНД, Польщі, Німеччині, Угорщині й США, окрім того М. Михайленко редактор-укладач репертуарних збірників для дитячих музичних шкіл, автор багатьох опублікованих п'єс, обробок, етюдів і перекладань (видавництво "Музична Україна"), монографії "Довідник гітариста", підручника "Методика викладання гри на гітарі" (Київ-2003 р.).

До когорти яскравих імен безперечно долучається народний артист України (1987) Петренко Валерій Якович, який є видатним українським класичним гітаристом, композитором. Він народився 23 грудня 1939 року в Дніпропетровську, в 1965 році закінчив Московське музичне училище ім. П. І. Чайковського в класі А. М. Іванова-Крамського, в 1973-м – Львівську консерваторію імені Н. В. Лисенка. Виступає на естраді з 1966 року, а з 1971, соліст Київської філармонії. В 1971-1974 р. вів клас гітари в Київському музичному училищі ім. Р. М. Глієра. В. Петренко гастролював більш ніж в 30 країнах світу, акомпанував відомим співакам: Юрієві Гуляєву, Анатолієві Соловяненку, Миколі Кондратюку. В 1991 році вийшла сольна грамплатівка В. Петренко, на якій записані “Чакона” Баха в переклад А. Сеговії, “Менует” Гайдна та віртуозні п'єси іспанських композиторів. В 1997 році він представив свою програму "Театр гітари Валерія Петренко". В. Петренко – музикант із величезним репертуаром, як класичним, так і в стилі фламенко. Він є першим виконавцем у колишньому СРСР концерту “Аранхуес” Х. Родріго.

На сьогоднішній день є група прогресуючих гітарних митців серед них український гітарист Андрій Оcтапенко - заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів, соліст Національної філармонії України. Закінчив Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського по класу гітари в професора М. П. Михайленко, навчався в Італії в маестро Паоло Пегораро в Міжнародній академії гітари імені Франсіско Тарреги. З 1993 року Андрій Остапенко артист Національної філармонії України, де спочатку працював у складі квартету гітаристів. В 1995 році став лауреатом I-го Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах, що відбувався в Україні. Андрій Остапенко багато працює над сольними програмами, виступав у містах України, Польщі, Португалії, Франції, Італії. Розмаїтість і складність програм, висока технічна майстерність гітариста, концерти із симфонічними оркестрами, що проходять із великим успіхом, поставили Андрія Остапенка в ряд найбільш обдарованих молодих музикантів України. Глибоке розуміння музичних стилів, вміння своїм виконанням зацікавити публіку свідчать про високий професіоналізм музиканта. У його програмах твори Баха, Скарлатті, Морено-Торроби, Вілла-Лобоса, Альбеніса, Джуліані, Родріго та інших композиторів.

Ще одним представником сучасної гітарної еліти є Володимир Доценко народний артист України. Музичну освіту здобув у Московському державному музично-педагогічному інституті імені Гнєсіних у класі відомого педагога професора О. К. Фраучі, під його керівництвом закінчив аспірантуру, стажувався у Вищій школі музики м. Карлсруе (Німеччина) у класі А. фон Вангенхайма. В. Доценко є лауреатом міжнародних конкурсів у Польщі, Швейцарії і Росії. Його гастролі з великим успіхом проходять в Україні та за її межами, він провів понад триста концертів. Володимир Доценко - професор класу гітари Харківського державного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Серед його учнів більше тридцяти лауреатів міжнародних конкурсів. Він відомий як автор багатьох навчальних посібників для гітаристів, а також наукових статей з питань гітарного виконавства. Професора В. Доценка часто запрошують до складу журі міжнародних конкурсів. Він організатор, художній керівник і голова журі Першого Відкритого конкурсу виконавців на гітарі імені Віталія Петрова у м. Харкові.

Особливе місце займає Львівська гітарна школа, оскільки вона має безпосередній зв'язок із новітніми тенденціями Європейської гітарної школи. Саме до Львова найчастіше приїжджає європейський гітарний бомонд. На чолі Львівського гітарного мистецтва стоїть Сидоренко Вікторія Леонідівна (1963 рік народження) доцент кафедри народних інструментів Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Закінчила Київське державне музичне училище імені Р. Глієра та Львівську державну консерваторію по класу гітари в 1988 році (у професора Г. М. Казакова, який започаткував клас гітари у Львівській консерваторії). Працює у вищому закладі з 1989 року. Вихованці В. Сидоренко стали лауреатами та дипломантами Всеукраїнського огляду юних талантів за програмою Українського фонду культури “Нові імена України” (Ю. Курач, П. Брюхін, А. Андрушко, О. Дворянин, О. Семенишин), Х. Гавдиш став дипломантом Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах у м. Брянськ (Росія) у 1997 році, Дипломантами конкурсу гітаристів у Відні в 2002 році стали П. Брюхін, Ю. Курач, О. Дворянин, М. Вігула. В. Сидоренко автор багатьох наукових досліджень (понад 10), зокрема про М. Вербицького, в тому числі і методичної літератури для гітари (перекладів, транскрипцій). Вагомим здобутком є публікація збірки “Guitar 16” М. Вербицького, яку В. Сидоренко знайшла в архівах та упорядкувала. Під її авторством у світ вийшли такі праці як “Збірка Guitar 16 М. Вербицького в контексті становлення жанрів камерної музики в Галичині”, “Вербицький - композитор-гітарист”, “Гітарна творчість Мирослава Скорика”, “Соната для гітари В. Камінського”, “Твори А. Андрушка для гітари соло: до взаємодії фольклоризму і неокласицизму”, “Становлення і розвиток гітарної творчості та виконавства в Галичині (ХІХ-ХХ століття)”. Також В. Сидоренко започаткувала серію збірників “Твори українських композиторів для гітари”, стала автором фільму “Гітара моя любов”. Праці В. Сидоренко як виконавця та викладача по класу гітари насамперед спрямовані на розвиток української гітарної школи. Її вельми благородна позиція як музиканта полягає у відродженні кращих зразків української класичної музики, що виконуються у її концертних програмах та репертуарі її студентів поряд із творами зарубіжних композиторів та творами сучасних українських молодих талантів та знаних майстрів. Сидоренко В. Л. веде активну громадську діяльність в організації міжнародних культурних зв’язків: конкурсів, концертів, оглядів, дружніх візитів з питань мистецтва та культури із представниками Канади, Венесуели, Німеччини, Росії, Австрії, Іспанії, Англії, Польщі, Бразилії.

Видатною постаттю для гітарного мистецтва України є Лео Вітошинський - австрійський гітарист, лауреат міжнародних конкурсів, професор. Народився у Відні в 1941 році, але походить із інтелігентного українського роду. Закінчив на відмінно Віденську музичну академію, де вчився в Луїзи Валькер. Потім брав уроки в Андреса Сеговії та Нарсісо Єпеса. В 1968 р. став переможцем Першого Міжнародного конкурсу гітаристів в Олессандрії (Італія). В 1974 р. йому було присвоєно звання професора в Університеті музики в австрійському місті Грац, у якому з 1964 року він викладав курс гри на гітарі, а в 1980 - 1988 р. обирався заступником директора. Л. Вітошинський виступав із сольними концертами в багатьох країнах Європи, Ближнього й Далекого Сходу, Південної Америки й США, записувався там на радіо й телебаченні. Широкий спектр його артистичної діяльності включає й сольні концерти, і концерти в супроводі оркестру (Бірмінгемський симфонічний оркестр, Віденський оркестр, Чеський камерний ансамбль солістів і ін.). Його записи (“Classics for pleasure”, “Supraphon”, “Society of the Musical Inheritance”, “Wox” та ін.) і участь у самих значних фестивалях сприяли його світовому визнанню як блискучого музиканта. З 1964 року веде клас гітари у Вищому музичному коледжі у Відні. В 1992 році нагороджений “Великим орденом за заслуги перед Республікою Австрія”.

У репертуарі Лео Вітошинського твори Франсіско Тарреги, Мігеля Льобета, Антоніо Лауро, Ейтора Вілла-Лобоса, Роберта Герхарда, Луїзи Валькер, Альфреда Уля, Ференца Фаркоша та ін. Гру віденського майстра відрізняють академічна строгість і точність, віртуозне володіння інструментом і глибоке читання музичних текстів. Член журі престижних міжнародних конкурсів, серед яких конкурси в Женеві, Маркнойкірхені, Олессандрії, Кутна Гора. Лео Вітошинський автор книги “Cantabile e ritmico” (Мистецтво гри на гітарі) видана видавництвом Doblinger (Відень, 2003) і перекладена на українську мову в м. Львові.

Розглядаючи здобутки гітарного мистецтва в Україні потрібно відзначити, що багато сучасних українських композиторів пишуть музику для гітари. Дослідницьку роботу в даному питанні проводить В. Л. Сидоренко, яка займається збором, транскрипцією та видавництвом творів, написаних для гітари соло такими композиторами як М. Скорик, Є. Станкович, В. Камінський, О. Щетинський, К. Цепколенко та інші. Крім того варто згадати сучасних українських композиторів М. Стецюка та А. Золкін, які написали “Іспанський концерт” та “Концерт № 1” для гітари з оркестром відповідно. Також відзначимо гітаристів-композиторів, які пишуть гітарні твори для шкільного рівня, зокрема Ю. Радзецький, С. Селезньов, О. Затинченко, А. Бойко, Б. Бєльський, П. Іванніков, К. Чеченя, В. Куликовська, С. Самоткін, О. Черепович, В. Задворний та інші (частина з них пишуть твори і більш складного рівня).

Також потрібно зауважити, що в Україні у 2000 році створена Асоціація гітаристів (очолювана К. А. Чеченя), яка є структурним підрозділом Національної всеукраїнської музичної спілки (її головою є Герой України, народний артист України, академік А. Т. Авдієвський). Асоціація гітаристів НВМС регулярно проводить концерти, майстер-класи, семінари, творчі вечори відомих українських та зарубіжних виконавців. Серед них можна згадати цикл концертів класичної та сучасної музики “Гітарні перспективи”, “Світ гітари”, концерти талановитих гітаристок “Пані гітара”, І та ІІ Всеукраїнські фестивалі гітарного мистецтва Валерія Петренка (березень 2001 та 2003), Міжнародна академія гітарного мистецтва (грудень 2002), Фестиваль пам’яті Костянтина Смаги (квітень 2002), Літня гітарна академія (червень 2006), І та ІІ Міжнародні конкурси-фестивалі гітарного мистецтва “ГітАс” (березень 2005 та 2007), після яких вийшла серія компакт-дисків з кращими концертними виступами. Порібно відзначити, що в Україні є професійні гітарні ансамблі, найбільш відомі з яких “Flame”, “Бєльканто”, “Фієста”, а також квартет гітаристів при Національній філармонії України (Київ).

Розглядаючи гітарне мистецтво Івано-франківського регіону слід відзначити, що гітарне мистецтво (за свідченнями очевидців, зокрема Ю. В. Гребенюка, С. М. Сіваченка, Короткова О. В.) зароджується достатньо пізно (порівняно із загальноукраїнськими тенденціями) в середині ХХ століття, однак дана тема потребує більш конкретного дослідження. На сьогодні ми можемо констатувати, що гітарне мистецтво в Івано-Франківську започаткував Євгеній Іванович Волчовський (за свідченнями його учня Гребенюка Ю. В.) в середині 60-х років у вечірній школі (сьогодні дитяча музична школа № 3). Відомо, що Є. Волчовський відносився до української інтелігенції, тому в післявоєнні роки був відісланий в заслання. Саме після повернення із заслання він започаткував клас гітари у Вечірній школі. Його найбільш старанними учнями були Ю. В. Гребенюк (випускник Івано-Франківського Педагогічного інституту, музичний факультет), Є. Є. Мургала (Київське музичне училище імені Р. Глієра), які з часом також викладали у Вечірній школі. На початку 80-х до Івано-Франківська приїхав Шувіра Володимир Миколайович (закінчив Ленінградську консерваторію по класу балалайки), який також викладав у Вечірній школі, зокрема і гітару. Саме він в 1984 році започаткував клас гітари в івано-франківському музичному училищі. Серед його студентів перших студентів були Фреєв Андрій Тарасович, Лесюк Андрій Миколайович, Побідинський Тарас Богданович. Слід відзначити, що в Івано-Франківській області функціонували музичні студії, клуби (70-80-ті роки), в яких могли навчатися всі бажаючі (незалежно від віку). Саме в таких студіях чи клубах в більшості міст, таких як Калуш, Коломия і починалась викладатись гітара. Зокрема в Івано-Франківську крім Вечірньої школи гітара викладалась в таких культурних установах як “Клуб залізничників”, “Палац піонерів”, “Музична студія”. Однак на відміну від Вечірньої школи в більшості цих установ проводились загальні, гуртові заняття, на яких викладалась ансамблева гра. І тільки в дев’яностих роках в музичних школах почали вводити клас гітари. Вечірня школа була перейменована на дитячу музичну школу № 3, де продовжували викладати клас гітари такі спеціалісти як Ю. В. Гребенюк, Є. Є. Мургала, С. М. Сіваченко (випускник Івано-Франківського інституту, музичний факультет, який також працював у Вечірній школі). З 1990 – 98 рік Ю. В. Гребенюк викладав у музичному училищі. В інших двох музичних школах клас гітари почав викладатися пізніше. Учні вищезгаданих викладачів Мазурак Максим (Ю. В. Гребенюк), Сметанюк Мар’ян (С. М. Сіваченко, Ю. В. Гребенюк), Друляк Тарас (Ю. В. Гребенюк) – випускники Львівської національної академії імені М. Лисенка, а Мамєдова Людмила Валентинівна закінчила Київську національну академію імені П. І. Чайковського. Саме Л. В. Мамєдова і М. Білейчук (контрабасист) започаткували в 1994 році клас гітари в дитячій музичній школі № 1, через рік в зв’язку з навчанняв в консерваторії її змінив батько Мамєдов Валентин Садрадинович. В 1996 році на посаду викладача по класу гітари прийшов Коротков Олег Вікторович (в 1994 році закінчив Харківський інститут культури по класу гітари у В. К. Петрова), а в 1998 започаткував клас гітари в інституті мистецтв Прикарпатського університету. Серед його учнів Роман Григорів (студент Київської національної академії імені П. І. Чайковського, по класу композиції). В загальному рівень гітарного мистецтва в Івано-Франківську та по області хоч і не на дуже високому рівні, однак на стадії прогресування. Варто відзначити, що до Івано-Франківська час від часу приїжджають концертуючі гітаристи, зокрема Маріо дель Кампо, Андрій Остапенко, Ян Обербек, студенти Львівської консерваторії на чолі з В. Л. Сидоренко, студент Київської консерваторії Разумейка Ілля, який виконував авторські твори.

Підсумовуючи, слід зазначити, що сучасне гітарне мистецтво України прямує в руслі новітніх досліджень європейської класичної гітарної школи. Сучасна гітарна еліта в образі вище згаданих імен творить музику поєднуючи здобутки європейської та національної музики. Багато українських композиторів звернулися до написання гітарних творів, окремі з них виконуються на всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Аналізуючи обстановку в суспільстві потрібно відзначити, на сьогодні гітарне мистецтво досягнуло найбільшого розвитку від коли воно з’явилося на теренах сучасної України. На цьому фоні дещо песимістично виглядає гітарне мистецтво Івано-Франківського регіону, однак за своїми мірками воно також прогресує, що також варто відзначити.