Модуль 1. Макроекономічна та соціальна статистика

Змістовий модуль 1. Теоретико-методологічні основи соціально-економічної статистики

Тема 1. Методологічні засади економічної та соціальної статистики

План лекції

1.1. Предмет дослідження у економічній і соціальній статистиці

1.2. Методологічні засади і основні завдання економічної та соціальної статистики

1.3. Основні напрями розвитку економічної та соціальної статистики у сучасній Україні

1.1. Предмет дослідження у економічній і соціальній статистиці

За умов інтенсивного економічного розвитку статистична наука та практика повинні стати дійовим інструментом ефективного управління. Статистична методологія є важливою основою як для оцінювання реальної економічної ситуації на макро- та мікрорівнях господарської ієрархії, так і для прийняття вірних управлінських рішень у галузі економіки та соціальної політики. Для сучасних фахівців зростає актуальність комплексного використання статистичних методів у вирішенні завдань управління, які мають відповідати потребам соціально орієнтованої ринкової економіки. Виходячи з цього, дисципліна «Соціально-економічна статистика» включає три змістових модулі – змістовий модуль 1 «Теоретико-методологічні основи соціально-економічної статистики», змістовий модуль 2 «Економічна статистика» та змістовий модуль 3 «Соціальна статистика».

Зародження економічної статистики як наукової дисципліни у Росії сталося на початку ХХ ст. У роботі доцента Петербурзького університету Г.Г. Швіттау «Введение в экономическую статистику» (СПб., 1910) підкреслювалося, що економічна статистика як предмет університетського викладання «посідає середнє місце між двома основними загальними курсами: політичною економією, з одного боку, та теорією статистики – з іншого» [15, 27].

Соціально-економічна статистика у наш час є складною галуззю знань, яка представляє собою цілу систему наукових дисциплін, що мають свою специфіку та самостійність. Основні з них це:

• теорія статистики, в якій розглядаються загальні категорії, поняття статистичної науки , узагальнені принципи та методи кількісного та якісного аналізу масових суспільних явищ;

• економічна статистика та її галузеві статистики, які вивчають економіку народного господарства у цілому та окремі його галузі (статистика промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва і т.ін.);

• соціальна статистика і її галузеві статистики, які вивчають соціальні явища (статистика рівня життя і споживання матеріальних благ та послуг, політична статистика, статистика освіти, охорони здоров’я, науки та наукового обслуговування і т.ін.);

• статистика населення, яка вивчає такі процеси і явища, як чисельність і склад населення, народжуваність, смертність, міграція населення і т.ін.[15].

Усі ці галузі соціально-економічної статистики (СЕС) як єдиної суспільної науки взаємопов’язані між собою, доповнюють і збагачують одна іншу. У межах вибіркової навчальної дисципліни «Соціально-економічна статистика» не можливо в повному обсязі розглянути всі ці складові частини. Тому важливо визначити предмет, об’єкт і завдання дисципліни, що вивчається.

Соціально-економічна статистика (СЕС) – це суспільна наука, яка вивчає закономірності формування і зміни кількісних відносин суспільних явищ, що розглядаються в безпосередньому зв’язку із їх якісним змістом. Об’єктом вивчення її є суспільство з усією різноманітністю його форм і проявів.

Однак, дослідження економічних явищ розрізняють на рівні макроекономіки, яка вивчає функціонування економіки в цілому, та на рівні мікроекономіки, яка аналізує поведінку індивідуальних складових, таких як галузі, фірми або окремі господарства.

Відповідно, об’єктом макроекономічної статистики є економіка як сукупність секторів, видів економічної діяльності, галузей, підприємств. Об’єктом мікроекономічної статистики є економічні процеси та явища, що відбуваються на рівні окремих ринків, галузей, груп підприємств або інших суб’єктів господарювання [15].

Об’єктом соціальної статистики є соціальна реальність, тобто соціальне життя суспільства в усіх його проявах [30, 31]. Об’єкти соціальної статистики можна поділити на два типи.

Перший тип об’єктів – споживачі матеріальних благ, усіх видів послуг, духовних цінностей та інформації. Серед них розрізняють індивідуальні та групові (колективні) об’єкти. Індивідуальні об’єкти – це окремі люди (індивіди), усе населення (як сукупність індивідів), а також окремі його однорідні категорії (діти, жінки, молодь, пенсіонери, безробітні і т.ін.). Групові (колективні) об’єкти – це групи осіб, які одночасно беруть участь у якомусь соціальному процесі (сім’я, домогосподарство, трудовий колектив, партія, громадська організація тощо).

Другий тип об’єктів становлять окремі особи, організації та інші структури, що утворюють соціальну сферу суспільства і надають населенню матеріальні блага і різноманітні послуги, а також організують соціальні процеси в суспільстві. Соціальна сфера – це сукупність галузей економіки (видів економічної діяльності), які тією чи іншою мірою задіяні у процесі задоволення потреб людей, а їх працівники одержують відповідні доходи із коштів, виділених суспільством на ці потреби. Діяльність об’єктів другого типу визначає умови життя людей, обсяг і якість наданих суспільству благ і послуг [31].

Виходячи із цього, предметом «Соціально-економічної статистики» як науки є методологія кількісного вивчення масових соціально-економічних явищ і процесів, закономірностей їх формування та тенденцій розвитку. При цьому предметом макроекономічної статистики є методологія кількісного вивчення на макрорівні масових економічних явищ і процесів, які характеризують розвиток економіки в цілому. Предметом мікроекономічної статистики є методологія кількісного вивчення поведінки окремих ринків, видів економічної діяльності, галузей, груп фірм, підприємств або господарств. Предметом соціальної статистики є методологія кількісного вивчення масових явищ і процесів соціального життя суспільства у нерозривному зв’язку із їх якісною визначеністю. Соціальна статистика досліджує всі аспекти соціального життя суспільства, приділяючи головну увагу тим із них, які на даному етапі суспільного розвитку становлять соціальний інтерес і стосовно яких потрібна відповідна соціальна політика.

2. Методологічні засади і основні завдання економічної та соціальної статистики

Методологічною основою економічної та соціальної статистики є діалектика. Спираючись на її закони, СЕС розробляє специфічні прийоми та способи досліджень, які відповідають сутності явищ, що нею вивчаються.

Зрозуміло, що економічна та соціальна статистика базується на методах і принципах теорії статистики, спирається на них і їх розвиває. Це пов’язано, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ, а по-друге, з використанням систем узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей. СЕС використовує такі методи статистики, як метод масових спостережень, метод статистичних групувань, методи аналізу за допомогою узагальнюючих показників (абсолютних і відносних показників; середніх величин та характеристик ряду розподілу - моди, медіани, показників варіації, показників форми розподілу); характеристик рядів динаміки; індексний метод; кореляційно-регресійний аналіз; балансовий метод; табличний і графічний методи та ін..

Статистичні методи пов’язані з математикою. Вони мають спільні методи обробки й оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, СЕС як суспільна наука характеризує розміри й співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування та розвитку.

Соціально-економічна статистика вивчає дію основних економічних законів у реальному житті, тому тісно пов’язана з теоретичними розробками економічної теорії, соціології, політекономії, які досліджують і формують закони суспільного розвитку, визначають сутність явищ і процесів економічного, соціального, культурного і політичного життя суспільства. Використовуючи знання цих законів, статистика характеризує їх дію на конкретних прикладах і збагачує економічну теорію знанням конкретних фактів, дає інформацію для узагальнення і підтвердження теоретичних висновків, дослідження закономірностей та законів суспільного розвитку.

У статистичних даних знаходять відображення закономірності масових явищ і процесів, які підлягають дії закону великих чисел. Статистичні закономірності за їх змістом поділяються на:

– закономірності розподілу одиниць сукупності, наприклад, розподіл населення за віком, статтю, місцем проживання, за рівнем сукупного доходу та іншими ознаками тощо;

– закономірності динамічного розвитку суспільних явищ, наприклад, зростання обсягів суспільного виробництва, зміна кількості підприємств різних форм власності, підвищення купівельної спроможності населення тощо;

– закономірності зміни структури явищ, наприклад, підвищення частки підприємств малого бізнесу в загальному обсязі валової продукції, зменшення (або зростання) за відповідні періоди часу питомої ваги безробітних у загальній чисельності працездатного населення, зростання (або зменшення) за відповідні періоди часу заборгованості з виплати заробітної плати та інші;

– закономірності взаємозв’язків між явищами, які характеризують, наприклад, залежність обсягів суспільного виробництва від продуктивності праці, фондоозброєності та енергоозброєності працівників; залежність обсягів прибутку від рівня витрат і використання ресурсів виробництва; залежність рівня споживання населення від оплати праці та купівельної спроможності грошової одиниці тощо.

Завдання СЕС полягають у вивченні методів і прийомів збирання, оброблення та аналізу інформації стосовно масових економічних і соціальних явищ і процесів, тенденцій їх розвитку та взаємозв’язку.

Необхідно чітко зрозуміти, що завдання СЕС нерозривно пов’язані з переходом України до ринкової економіки, вони зумовлені соціально-економічними потребами суспільства:

• всебічне й глибоке вивчення стану і розвитку усіх галузей економіки, різних соціально-економічних процесів на основі науково обґрунтованої системи показників;

• своєчасне забезпечення господарських і керівних органів, а також суспільства в цілому інформацією, тобто створення „інформаційної інфраструктури”;

• аналіз структури економіки, екстенсивних та інтенсивних чинників її розвитку, оцінка резервів росту суспільного виробництва та прогнозування зміни рівнів мікро - та макроекономічних чинників господарсько-фінансової та соціальної діяльності;

• характеристика стану соціально-економічного розвитку країни у міждержавному порівнянні.

3. Основні напрями розвитку економічної та соціальної статистики у сучасній Україні

Державна служба статистики України несе відповідальність за стан обліку, звітності та достовірність звітних даних і повинна гарантувати повноту та наукову обґрунтованість всієї офіційної статистичної інформації.[2, 3, 4, 10]

Структурні підрозділи державної служби статистики України включають головне міжрегіональне управління статистики у місті Києві, головне управління статистики в Автономній Республіці Крим та головні управління областей. У складі головних управлінь областей виділяються міські та районні відділи статистики. Статистичні органи проводять організацію, збір, обробку, аналіз та подання науково обґрунтованої статистичної інформації про економічні процеси в країні. Результати діяльності статистичних органів висвітлюються у виданнях державної служби статистики, які включають випуск такої періодичної літератури: короткий статистичний збірник “Україна у цифрах”; “Статистичний щорічник України”; “Соціально-економічне становище України”; буклет “Україна за ... рік”; журнал “Статистика України”. Перші три видання випускаються також і на рівні обласних управлінь статистики. Крім цього, за останні роки збільшився випуск інших статистичних збірників, які відображають економічне життя країни та регіонів. Узагальнені статистичні дані можна знайти на офіційних сайтах Internet-ресурсів: http://www.ukrstat.gov.ua; http://www.dneprstat.gov.ua (та аналогічних сайтах інших областей України), http://www.minfin.gov.ua, http://portal.rada.gov.ua/, http://www.kmu.gov.ua. [46 - 83]

У той же час методологія державного статистичного обліку повинна бути гармонізована (узгоджена) із світовими стандартами. Тому одним із першочергових завдань є організація статистики за системою національних рахунків (СНР), розробка і перехід до нових класифікацій та класифікаторів.

Вирішення цих завдань відбувається в досить складних умовах значних змін у економіці країни. Багатогранність завдань, які треба розв’язати, вимагає розробки системи показників, що забезпечують достатньо цілісну і водночас компактну картину господарської системи і слугують основою для прийняття найрізноманітніших рішень на всіх рівнях економічного та соціального управління.

За своїм призначенням система державних статистичних служб повинна водночас бути:

1. інструментом фіксації ситуації, яка складається у країні у різних напрямках суспільного життя;

2. засобом ефективного контролю й управління змінами, які відбуваються;

3. інструментом прогнозування та інформаційного забезпечення перспектив розвитку економічної системи країни та прийняття виваженої соціальної політики.

Складність і багатогранність завдань, які треба розв’язати у сучасний період, здійснюючи перехід країни на іншу господарську модель, потребує багатовимірного, багатоаспектного підходу як до вироблення методологічних принципів і методичних прийомів побудови системи статистичних показників, так і до організації статистичних спостережень і оброблення отриманої інформації. Це може бути реалізовано за допомогою розроблення системи показників, згрупованих у відповідні блоки статистичної інформації, які в сукупності повинні давати достатньо цілісну, логічну й водночас цілком компактну картину господарської системи і слугувати основою для прийняття найрізноманітніших рішень на всіх рівнях економічного управління. При цьому необхідним є застосування статистичного аналізу економічних і соціальних процесів, який має ґрунтуватися на принципах системного підходу, що створює умови як структурних частин економічної системи, так і економіки та суспільного життя в цілому.

У зв’язку з цим сучасному суспільству потрібні аналітики, статистики, експерти, радники та консультанти вищої економічної кваліфікації, що здатні:

• збирати статистичну інформацію щодо соціально-економічного розвитку на макро-, мезо- та макрорівні, систематизувати ти класифікувати її;

• розробляти та застосовувати методики оброблення , узагальнення й аналізу економічної інформації;

• творчо використовувати інформацію та результати аналізу, робити на його основі узагальнення та висновки, обґрунтовувати управлінські рішення;

• оцінювати в реальному часі наслідки управлінських рішень, що приймаються;

• ефективно використовувати інформаційні ресурси та новітні досягнення в галузі комп’ютерних технологій [27].

Крім того, ринковий конкурентний клімат повинен підтримуватися й у сфері самої статистики. У країні повинні бути альтернативні, незалежні, але при цьому доповнюючи, а не дублюючи одна одну, статистичні служби, які б займалися тими або іншими видами статистичної роботи, виражали інтереси відповідних груп населення чи секторів господарювання. З цими організаціями державна статистика могла б звіряти свої дані, у такий спосіб перевіряти себе, уточнювати свої результати, своєчасно вдосконалювати методологію та методику, пристосовуючи її до швидкозмінних умов сучасного суспільного життя.