6. Оцінка вартості в процесі продажу майна підприємства-банкрута

Важлива проблема, з якою доводиться часто стикатися у процесі санації, реорганізації чи ліквідації підприємств, полягає в оцінюванні вартості їх майна. Потреба в цьому постає в таких основних випадках:

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси.

• під час реорганізації підприємства - аби визначити базу для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу - визначити реальну ціну продажу майна.

• у разі застави майна та коли потрібно визначити кредито- спроможність (мета оцінки - визначити реальну вартість кредитного забезпечення).

• в процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності - щоб розрахувати ефективність санації.

• під час приватизації майна державних підприємств - знай­ти початкову ціну продажу об’єкта приватизації.

Оцінювання вартості майна підприємства належить до найскладніших фінансових проблем. Згідно з вітчизняним законодавством, оцінюючи майно підприємства, слід керуватися Методикою оцінювання вартості майна під час приватизації. Встановлено, що для майна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для оцінювання уповноважені на це органи (власники майна, арбітражний керуючий, Фонд державного майна) мають право залучати на підставі договору експертів з оцінювання майна. Відповідно, розрізняють два способи оцінювання: масове та експертне.

Масове оцінювання майна - це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів. Експертне його оцінювання полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до договору із замовником.

Щоб правильно організувати роботу з оцінювання вартості майна, необхідно додержувати певної послідовності дій, вибравши оптимальну для конкретного об’єкта методику оцінювання. Загалом оцінювання вартості майна підприємства складається з таких етапів:

1. Збір інформації про об’єкт оцінювання.

2. Інвентаризація майна.

3. Аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства.

4. Складання акта обстеження та технічного стану об’єкта оцінювання.

5. Експертне або масове оцінювання.

6. Складання акта оцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновків експерта про оцінну (ліквідаційну) вартість майна.

7. Затвердження результатів оцінювання.

Методи оцінювання вартості майна. У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули три методи:

• метод балансової вартості;

• метод ринкової вартості;

• метод капіталізованої вартості.

Метод балансової вартості базується на використанні відбитої в бухгалтерському балансі підприємства інформації про вартість активів. Спинимось на одній із часто застосовуваних модифікацій цього методу - оцінюванні за відновною вартістю активів. Як правило, цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації.

Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів характеризується їх залишковою вартістю, яка визначається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу.

Щоб уникнути зазначених недоліків, вартість майна оцінюють методом ринкової вартості. На практиці для оцінювання окремих об’єктів активів часто застосовують два різновиди цього методу:

• метод витрат;

• метод аналогів (метод порівняння продажів).

Метод витрат доцільно застосовувати насамперед у разі оцінювання вартості основних засобів. Цей метод, як і метод балансової вартості, ґрунтується на визначенні відновної вартості активів. Але відновна вартість тепер визначається на підставі інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді вринкових цінах на момент оцінювання.

Метод витрат має багато спільного з так званим методом аналогів, або порівняльним методом, який базується на оцінюванні вартості майна з огляду на ціну аналогічних об’єктів.

Метод капіталізованої вартості. В економічній літературі цей метод називають також методом прибутковості, або методом майбутнього чистого грошового потоку. Цей метод доцільно застосовувати, оцінюючи вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а також корпоративні права підприємства. В основу методу покладено тезу про те, що інвестор, вкладаючи капітал у купівлю підприємства, насамперед має на меті отримати стабільні доходи.

Згідно з методом капіталізованої вартості вартість об’єк­та оцінювання прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow), які можна отримати в результаті експлуатації підприємства.

Капіталізовану вартість майбутніх доходів визначають, обчислюючи три базові показники:

1. суму майбутнього чистого прибутку та амортизації;

2. ставку капіталізації (дисконтування);

3. період, на який вкладаються кошти в об’єкт оцінювання.

В основу визначення майбутнього Cash-flow покладено прогнозні дані про майбутні фінансові результати діяльності підприємства, які, у свою чергу, визначаються як різниця між прогнозованими обсягами виручки від реалізації та витратами на вироб­ництво реалізованої продукції.

Інвентаризація майна як складова частина оцінки його вартості. Найважливішою складовою процесу оцінювання вартості май­на підприємства є інвентаризація, здійснювана з урахуванням вимог Положення про інвентаризацію майна. Головна мета інвентаризації - визначити наявність і стан майна за даними бухгалтерського обліку, урегулювати інвентаризаційні різниці та відбити результати інвентаризації в передавальному (розподільному) балансі.

Отже, з допомогою інвентаризації встановлюється наявність основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, грошових коштів та документів, визначаються обсяги незавершеного виробництва в натурі і перевіряється їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

Оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Найскладніше завдання - оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. Оцінювання підприємства в цілому потребує дещо інших підходів, ніж оцінювання окремих об’єктів активів цього підприємства.

Цілісний майновий комплекс - це господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які в разі реорганізації підприємства в установленому порядку перетворюються на самостійні об’єкти з подальшим складанням роздільного балансу. До переліку майна цілісних майнових комплексів підприємств включаються:

• основні засоби та інші необоротні активи;

• оборотні засоби.

Коли йдеться про оцінювання вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, визначальним є те, що така вартість не дорівнює арифметичній сумі вартостей окремих майнових об’єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу.

Гудвіл - це ділова репутація підприємства, нематеріальний його актив. Вартість останнього становить різницю між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу і утворюється завдяки управлінському мистецтву, провідним позиціям на ринку, успішному впровадженню новітніх технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визначення валових витрат підприємства.

Згідно з методикою оцінювання вартості майна під час приватизації, рекомендованою для всіх випадків оцінювання вартості майна, вартість цілісного майнового комплексу В_ЦМК підприємства визначається за методом балансової вартості на підставі оцінки за відновною вартістю:

В_ЦМК = О_з + Н_а + В_к.і + У_н.і + В_д.в +(З_з + Ф_а — Кр), (2.2)

де О_з — балансова (залишкова) вартість основних фондів;

Н_а — залишкова вартість нематеріальних активів;

В_к.і — відновна вартість незавершених капітальних вкладень;

У_н.і — відновна вартість невстановленого устаткування;

В_д.в — вартість довгострокових фінансових вкладень;

З_з — вартість запасів і затрат, які включаються у валюту балансу;

Ф_а — вартість фінансових активів;

Кр — кредиторська заборгованість.

Розглянемо кожну складову цієї формули окремо.

Балансова (залишкова) вартість основних фондів у цьому разі являє собою відновну (первісну) вартість основних засобів за відрахуванням проіндексованої суми зносу. Така вартість визначається з урахуванням витрат, пов’язаних із поліпшенням основних фондів, розмір яких перевищує встановлену законодавством частку, що має бути включена до валових витрат.

Залишкова вартість нематеріальних активів визначається за їх теперішньою вартістю відтворення відповідно до вимог про їх інвентаризацію та бухгалтерський облік, тобто як різниця між відновною вартістю та проіндексованою сумою зносу. Нагадаємо, що на окремі матеріальні активи, такі як «ноу-хау», гудвіл, товарні знаки і т.ін., вартість яких не зменшується у процесі їх використання, знос не нараховується.

Відновна вартість незавершених капіталовкладень складається з проіндексованої вартості:

• фактично проведених витрат на будівництво об’єкта наростаючим підсумком;

• матеріалів, виробів і конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва;

• придбаного але не переданого до монтажу устаткування.

У разі включення незавершених капіталовкладень до складу цілісного майнового комплексу їх вартість може бути скоригована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що відбиває реальний технічний стан об’єкта. Якщо незавершене будівництво виключається зі складу цілісного майнового комплексу, то його має оцінювати спеціально залучений експерт, за окремо встановленою методикою.

Відновна вартість невстановленого устаткування визначається коригуванням вартості устаткування за цінами придбання на коефіцієнт індексації. Якщо відновна вартість устаткування занадто висока (внаслідок неврахування фактору морального зносу), її можна зменшити на коефіцієнт придатності устаткування до експлуатації. Коефіцієнт придатності визначається згід­но з експертною оцінкою технічного стану обладнання.

Вартість запасів і витрат визначається з огляду на вартість їх придбання і з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів та НБУ «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття». Загальна вартість оборотних засобів зменшується на суму кредиторської заборгованості.

До складу фінансових активів включаються інші необоротні активи (дебіторська заборгованість строком погашення понад один рік; заборгованість за продані основні засоби), розрахунки, грошові кошти та деякі інші активи.

Довгострокові фінансові вкладення - це довгострокові (на строк понад один рік) інвестиції підприємства у прибуткові активи (цінні папери — акції, облігації підприємств, вклади до статутних фондів інших суб’єктів господарювання тощо). Ці активи в балансі відбиваються за цінами придбання, а для їх оцінювання застосовується метод ринкової вартості.

Оцінювання вартості корпоративних прав. Вартість корпоративних прав оцінюється, якщо потрібно:

1. оцінити вартість довгострокових фінансових вкладень підприємства, майно якого оцінюється;

2. оцінити вартість чистих активів підприємства, тобто вартість підприємства в цілому;

3. визначити вартість майна, що пропонується як внесок до статутного фонду новоствореного підприємства;

4. видати кредит під заставу корпоративних прав.

Коли йдеться про оцінювання вартості корпоративних прав, застосовують поняття «вартість бізнесу». Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або ста відсотків його корпоративних прав.

Згідно з методом капіталізованої вартості вартість корпоративних прав оцінює капіталізовану вартість власного капіталу:

ВВК = (БПр — ППр + А) · N_кв / К_кап · ЗДБ, (2.3)

де БПр - балансовий прибуток;

ППр - податок на прибуток;

А - сума нарахованої амортизації;

N_кв - кількість кварталів в останньому звітному періоді;

К_кап - ставка капіталізації;

ЗДБ - залишок довгострокового боргу.

За методом капіталізованої вартості вартість одного корпоративного права визначається так:

ВКП = ВВК / К_кп (2.4)

К_кп - кількість корпоративних прав.

Оцінювання об’єктів нерухомості. Іноді доводиться оцінювати окремі статті та об’єкти активів підприємства. Потреба оцінювати індивідуально визначене майно постає в разі продажу під час санації чи ліквідації частини майна боржника, під час приватизації чи застави окремих об’єктів активів та в ряді інших випадків. З метою оптимізації процесу оцінки майна підприємства окремі об’єкти активів доцільно об’єднати в однорідні групи:

1. об’єкти нерухомості;

2. нематеріальні активи;

3. рухомі об’єкти основних засобів;

4. рухомі об’єкти оборотних активів.

Оцінюючи вартість об’єктів нерухомості, виконують таку роботу.

1. Визначають вартість земельної ділянки (права користування земельною ділянкою).

2. Збирають та аналізують усю доступну інформацію, необхідну для визначення як відновної вартості нерухомості з урахуванням поліпшень, так і різниці між поточною і відновною вартістю майна.

3. Визначають перелік зовнішніх ринкових чинників, які впливають на вартість об’єкта.

4. Збирають достовірні та підтверджені дані про факти продажу відповідних аналогічних об’єктів.

5. Збір інформації, необхідної для визначення грошового потоку, ставки дисконту, капіталізації.

6. Визначають вартість об’єкта всіма загальновизнаними методами оцінювання.

7. Інтерпретація (узгодження) результатів.

У процесі оцінювання слід ураховувати вплив таких чинників: умов землекористування; фізичних, економічних і споживчих характеристик нерухомості; вплив на вартість нерухомого майна вартості рухомого майна і нематеріальних чинників, що включаються в оцінку; ефект, що може бути наслідком запланованих поліпшень на території, де міститься об’єкт нерухомості, або за її межами, якщо інформація про це впливає на стан ринку нерухомості; концепції найефективнішого використання об’єкта нерухомості і земельної ділянки як вакантної (не зайнятої поліпшеннями).

Нерухомість оцінюють такими загальновизнаними методами:

• ринкової вартості (метод аналогів та метод затрат);

• балансової вартості;

• капіталізованої вартості.