Тема 5. Індивідуальний та сукупний попит на робочу силу

5.1 Рівень зайнятості в Україні та країнах Європейського Союзу (Критичний огляд наукових публікацій)

Тема 6. Зайнятість населення

6.1. Класифікація основних видів зайнятості за організацією робочого часу, за стабільністю трудової діяльності, за статусом (Схема)

Тема 7. Безробіття, його форми і причини

Тема 8. Внутрішньофірмовий ринок праці

8.1. Маркетинг внутрішньофірмового ринку праці; його сутність і мета (Критичний огляд наукових публікацій)

8.2. Складання термінологічного словника

Внутрішньофірмовий ринок праці - це система соціально трудових відносин, яка обмежена рамками одного підприємства і полягає у формуванні трудового капіталу підприємства та його ефективному використанні.

Економічні методи регулювання - прогнозування і планування персоналу, розрахунки балансу робочих місць і наявного персоналу, визначення потреби в кадрах та джерел її забезпечення, матеріальне стимулювання ефективного використання трудового потенціалу працівників.

Організаційні методи регулювання - різні способи впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні установлених організаційних зв'язків, правових положень, норм.

Соціально-психологічні методи регулювання- прийоми і способи впливу на процес формування колективу (соціальне планування, створення оптимального соціально-психологічного клімату) та розвиток окремих працівників (методи психологічного відбору, оцінювання персоналу).

Адаптація — це оволодіння спеціальністю, а також пристосування працівника до певних соціальних норм організації, установлення таких відносин співробітництва працівника і всього колективу, які сприятимуть забезпеченню ефективної праці, матеріально-побутових і духовних потреб обох сторін. 

Тема 9. Гнучкий ринок праці

9.1. Гнучкі форми зайнятості та їхня роль у державному регулювання зайнятості (стисло)

Гнучкі форми зайнятості (ГФЗ) полягають у наданні працівникові можливостей вибору між вільним і робочим часом як за кількістю часу, так і за режимом його використання.

Проте вони можуть використовуватись лише на підприємствах (підрозділах) з відповідним організаційно-технологічним процесом виробництва і станом виробничих відносин.

Ті ГФЗ, які пов'язані з нестандартними режимами робочого часу, дають можливість зменшити рівень безробіття з-поміж тих осіб, котрі нездатні на рівних конкурувати на ринку праці (інваліди, молодь, яка вперше шукає роботу, жінки з малими дітьми, люди передпенсійного віку). Саме тому при вивченні теми важливо виокремити складові нестандартних режимів робочого часу. До них належать:

— неповний робочий час — виникає, коли у найманого працівника немає можливостей працевлаштуватись на повний робочий час та при спаді виробництва;

— скорочений робочий тиждень — застосовується у випадку кризового стану виробництва, організаційних та економічних негараздів;

— розподіл робочого місця між двома працівниками за часом роботи — пропорційно між ними поділяється і заробітна плата, яка відповідає кількості та якості виконаної роботи, або погодинна оплата одного працівника;

— альтернативний робочий тиждень — ситуація, коли на одному робочому місці працюють два працівники через тиждень;

— стислий робочий тиждень — поділ нормативної тривалості тижня на меншу кількість робочих днів.

Держава, створюючи відповідні економічні, правові й організаційні умови, може суттєво впливати на масштабне впровадження гнучких форм зайнятості і тим самим запобігати розширенню безробіття, сприяти його скороченню або «пом’якшенню», допомагати у працевлаштуванні тим категоріям громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молоді, жінкам з малими дітьми, особам передпенсійного віку, інвалідам та ін.). Але ГФЗ мають більш поширену мету, ніж тільки скорочення безробіття та працевлаштування перелічених осіб. Вони дають можливість зменшити число незайнятих, використовувати найзручніші для громадян форми зайнятості і допомагають роботодавцеві маніпулювати кількістю та якістю наявної робочої сили, виходячи з потреб виробництва і бізнесу.