3)Фактори національної культури Хофстеде
Гірт Хофстеде (Geert Hofstede) – голландський учений ідентифікував п'ять факторів, за якими можна визначити культурні відмінності:
1)соціальна орієнтація (індивідуалізм / колективізм),
2) ставлення до влади (повага влади, терпимість влади);
3)ставлення до невизначеності (прийняття невизначеності, неприйняття невизначеності);
4)орієнтація на досягнення мети (активна цільова поведінка, пасивна цільова поведінка);
5)тимчасова орієнтація (довгострокові плани на майбутнє, короткострокові плани на майбутнє).
|
Міжнародний менеджер повинен уміти ідентифікувати проблеми, які виникають, ефектино використовувати організаційні методи з урахуванням національних управлінських культур та закордонного досвіду з метою упішного здійснення бізнесу. В центрі уваги міжнародного менеджера повинні знаходитися такі питання: • глобальне розуміння основних світових культур; • вивчення особливостей та відмінностей національних культур; • урахування національних стереотипів; • адаптація поведінки до національно-культурних особливостей з метою ефективного використання культурного фону країни. |
2.3.Формування українського ділового середовища для міжнародного бізнесу
В країнах існують різні підходи до формування міжнородного ділового середовища та національної торгової політики. В залежності від ступеня втручання держави в зовнішню торгівлю розрізняють політику вільної торгівлі та політику справедливої торгівлі.
Політика вільної торгівлі (free trade) – передбачає, що уряд країни повинен здійснювати мінімальний вплив на експортно-імпортну діяльність приватних компаній і окремих осіб. Таку політику можуть собі дозволити розвиненя країни, оскільки вони виробляють конкурентну продукцію і не бояться притоку імпортних товарів.
Політика справедливої торгівлі (fair trade), або керована торгівля (managed trade) – передбачає активне втручання держави в процес зовнішньо-торговельної діяльності. Таку політику проводять країни с невисоким рівнем економічного розвитку, тому їм потрібно захищати внутрішнього товаровиробника. Ці країни вживають протекціоністські заходи, використовуючи такі бар’єри міжнародної торгівлі, як митні тарифи та нетарифні обмеження. Однак, використання цих інструментів не повинно суперечити міжнародним угодам з такими організаціями як Генеральна угода про тарифи й торгівлю (GATT), СОТ, ЄС та інших регіональних торговельних блоків.
Протекціонізм – політика захисту вітчизняного товаровиробника.
Таблиця 2.2
Особливості основних форм міжнародної економічної інтеграції (залежно від ступеня розвитку)
|
Форми міжнародної економічної інтеграції |
Ліквідація митних бар’єрів, вільне пересування товарів |
Єдині тарифи відносно третіх країн |
Вільне пересування капіталів та робочої сили |
Узгодження економічної політики |
Здійснення єдиної економічної політики |
|
1.Зона вільної торгівлі |
+ |
- |
- |
- |
- |
|
2.Митний союз |
+ |
+ |
- |
- |
- |
|
3.Спільний ринок |
+ |
+ |
+ |
- |
- |
|
4.Економічний союз |
+ |
+ |
+ |
+ |
- |
|
5.Повна інтеграція |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Діяльність більшості країн базується на таких принципах торговельної політики:
1) принципи, орієнтовані на захист окремих галузей економіки:
забезпечення національної безпеки;
підтримка нових галузей;
збереження існуючого рівня зайнятості.
2) принципи, орієнтовані на захист економічних інтересів країни в цілому:
формування і реалізація комплексної програми економічного розвитку країни;
формування і реалізація промислової політики (industrial policy).
Для підтримки міжнародного бізнесу уряди країни можуть використовувати таки інструменти:
1) урядові субсидії;
2)створення зовнішньоторговельної зони;
3)програми фінансування експорту;
4)стримування недобросовісної торгової політики (компенсаційні мита, антидемпінгове законодавство).
В Україні існують значні особливості здійснення міжнародного бізнесу. Середовище діяльності українських підприємств є вкрай несприятливим. Для формування сприятливого ділового середовища для міжнародного бізнесу в Україні необхідно провести ряд реформ у рызних сферах: