4.3.Рівні міжнародних стратегій

Виділяють три рівня міжнародних стратегій:

• формулювання стратегії корпоративного рівня;

• формулювання стратегії бізнес-рівня (бізнес-одиниць);

• формулювання стратегії функціонального рівня.

Формулювання стратегії корпоративного рівня передбачає:

• Визначення основоположної стратегії (зростання, стабілізація, економія).

• Формування портфельної стратегії.

Портфельна стратегія – це збалансований набір стратегічних бізнес-одиниць (СБО), що логічно доповнюють один одного і дозволяють організації скористуватися синергетичним ефектом й конкурентною перевагою.

Стратегії функціонального рівня – це плани дій функціональних структурних підрозділів організації (відділів маркетингу, виробництва, фінансів, управління людськими ресурсами, досліджень й розробок), які спрямовані на реалізацію стратегії рівня бізнес-одиниць. Стратегії функціонального рівня повинні відповідати стратегії бізнес-одиниць.

До прийняття міжнародної стратегії для компанії важливо її заздалегідь оцінити та відповісти на такі питання:

• Чи приводить стратегія до досягнення цілей організації?

• Чи відповідає вибрана стратегія стану й вимогам оточення?

• Чи відповідає вибрана стратегія потенціалу й можливостям організації?

• Чи виправданий ризик, закладений у стратегії?

4.4.Класифікації стратегій

При формуванні стратегії щодо досягнення цілей у рамках вибраної організацією місії важливим є максимізація конкурентних переваг і мінімізація окремих слабких сторін. Саме цей підхід передбачає розглядання і вибір альтернатив, головні з яких включають стратегії низьких витрат, диференціації і концентрації.

Залежно від того, яких конкурентних переваг прагне досягти організація, використовуються різні стратегії. Найчастіше їх пов’язують з унікальністю товарів, послуг, витратами на їх виготовлення чи з ринком.

Розглянемо три класифікації міжнародних стратегій: класифікацію щодо нових ринків та продуктів, по відношенюю до закордонних ринків та класифікацію стратегій за Портером.

Таблиця 4.1

1.Класифікація щодо нових ринків та продуктів

Продукція	Ринки
	Існуючі	Нові
існуюча	А	В
нова	С	D

Кожна з перелічених стратегій A, B, C і D має свої особливості та фактори ризику. Для стратегії А важливо закріпитися на своєму ринку шляхом підвищення якості продукції, сервісу або зменшення ціни. Стратегія В повинна супроводжуватися збільшенням витрат на маркетинг, вивченням ділового середовища іншої країни та пристосування до нових умов. Для стратегії С актуально вивчення попиту та збільшення витрат на маркетинг. Стратегія D найбільш ризикована, обрання цієї стратегії можуть собі дозволити велики компанії з диверсифікованою діяльність, щоб ризик виходу на новий ринок з новим продуктом був застрахований стабільними прибутками від інших напрямків діяльності компанії.

2. Конкурентні стратегії м. Портера

Лідерство з витрат – стратегія ведення конкурентної боротьби, при використанні якої організація намагається застосовувати високопродуктивне обладнання, знижувати затрати й жорстко контролювати витрати, щоб бути більш ефективною ніж конкуренти.

Диференціювання – стратегія конкуренції, при використанні якої організація намагається забезпечити відмінність своїх товарів або послуг від товарів або послуг конкурентів (реклама, особливі характеристики продукту, виключне обслуговування або нова технологія).

Фокусування – стратегія конкуренції, що передбачає концентрацію зусиль на конкретному регіональному ринку або на групі споживачів. Можливо використання або стратегії лідерства за витратами, або стратегії диференціювання, але тільки для вузького цільового ринку.