Джерела отримання конкурентних переваг міжнародними компаніями

1)підвищення ефективності за рахунок глобалізації. Міжнародні компанії, зокрема, можуть скористатися економією за рахунок оптимального розташування виробничих потужностей у різних країнах світу, що забезпечує низький рівень витрат виробництва і збуту продукції.

2)багатонаціональна гнучкість. Існує безліч розбіжностей між політичними, економічними, правовими та культурними умовами ведення бізнесу в різних країнах світу. Адаптація міжнародних компаній до змін умов ведення бізнесу в одній країні може відбуватися за рахунок заходів, вжитих на ринках інших країн.

3)накопичення і передача досвіду у світових масштабах (глобальне навчання). Різноманітність умов, в яких функціонують багатонаціональні корпорації, може також сприяти накопиченню досвіду в організації. Відмінності між цими умовами можуть спричинити необхідність використання різних методів ведення бізнесу в різних країнах.

4.2.Розробка міжнародних стратегій

При формуванні стратегії щодо досягнення цілей у рамках вибраної організацією місії важливим є максимізація конкурентних переваг і мінімізація окремих слабких сторін. Саме цей підхід передбачає розглядання і вибір альтернатив, головні з яких включають стратегії низьких витрат, диференціації і концентрації.

Етапи стратегічного планування в міжнародних корпораціях

• визначення місії;

• формування цілей;

• оцінка умов і факторів зовнішнього середовища;

• внутрішньоорганізаційний аналіз;

• розробка альтернативних стратегій;

• вибір стратегії;

• реалізація стратегії;

• контроль.

Місія фірми – це головне її призначення, її особлива роль, чітко виражена причина її існування, які формують основні напрями її діяльності.

Зміст місії організації визначається виходячи з трьох ключових пунктів:

1) вона повинна виражатись у порівняно простих визначеннях і в зручній для сприйняття формі;

2)в основі місії повинні лежати задачі задоволення інтересів і запитів споживачів;

3)питання про те, чому споживачі будуть купувати товари і послуги даної, а не іншої організації, повинно мати чітку відповідь.

Стратегічна ціль – це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти міжнародна корпорація в довготривалому періоді.

Корпорацією у першу чергу розробляються довгострокові стратегічні цілі, що на довгий час згуртовують організацію, яка прагне підвищити свої конкурентні можливості на глобальному рівні. Хоча деякі компанії починають, маючи настільки чітке уявлення про перспективу, що, як правило, виробляють їх у ході справи, якщо досягають успіхів у міжнародній діяльності. На такому етапі проводиться аналіз внутрішніх можливостей. При цьому оцінюються ресурси компанії, обмеження, що поширюються на її діяльність у цілому, а також чинники зовнішнього середовища, які по-різному впливають на окремі підрозділи. Тільки пройшовши цей етап, компанія може логічно вибудувати структуру міжнародної діяльності.

Рис. 4.2. Процес розробки міжнародних стратегій

Варіанти формулювання цілей транснаціональних корпорацій

а) Прибутковість

• рівень прибутків, щорічний ріст прибутку;

• оборотність активів, інвестицій, капіталу, продаж;

• щорічний ріст виплат на акцію.

б) Маркетинг

• загальний обсяг продаж, зростання обсягу продаж і питомої ваги на ринку;

• інтеграція ринків окремих країн.

в) Виробництво

• співвідношення між обсягами зарубіжного і внутрішнього виробництва;

• масштабність економіки завдяки міжнародній виробничій інтеграції;

• якість і витрати на контроль.

г) Фінанси

•фінансування зовнішньоекономічної діяльності – нерозподілений прибуток чи локальні борги;

• оподаткування - мінімізація глобальних податкових платежів;

• оптимізація структури капіталу;

• менеджмент валютних операцій – мінімізація збитків при коливаннях валютних курсів.

д) Персонал

• розвиток менеджерів із глобальною орієнтацією;

• розвиток менеджменту в країнах-господарях.

Конкретні цілі необхідно також визначити для кожного операційного підрозділу поряд із виробленням способів виміру як відхилень від плану, так і параметрів, що їх зумовлюють. Завдяки своєчасній оцінці, керівництво може почати коригування плану або, в крайньому випадку, вдатися до надзвичайних заходів для досягнення своїх цілей.

При розробці стратегії фахівці компанії повинні відповісти на питання:

• Які товари або послуги компанія має намір продавати?

• Де і як буде здійснюватися виробництво цих товарів або надання послуг?

• Де і як буде здійснюватися реалізація товарів чи послуг компанії?

• Де і як компанія буде купувати необхідні ресурси?

• Яким чином компанія має намір перевершити своїх конкурентів?

Цілі повинні бути конкретними і вимірюваними, орієнтованими у часі, довгостроковими або короткостроковими, досягаємими і перехресно підтримуваними. Важливе значення має зв’язок між цінностями, яких дотримується вище керівництво, і загальнофірмовими цілями. Цінності керівництва проявляються в цілях організації.

Оскільки кожна країна, в якій фірма проводить або має намір проводити свої операції, унікальна, аналіз місцевих умов варто виконувати до остаточного вибору альтернатив. Наприклад, місцеві чинники маркетингу дозволяють вибрати стратегію стосовно асортименту продукції. Можна встановити пріоритети таким чином, що програми реалізації тих чи інших альтернатив легко буде доповнити або скоротити, щоб вивільнити додаткові кошти для досягнення намічених цілей, коли змінюється доступність ресурсів або умови діяльності. Компанія може, наприклад, вибрати варіант переказу дивідендів з однієї із своїх філій у головну організацію, але це може виявитися нездійсненним. Керівникам необхідно також передбачити, що робити з прибутками, якщо буде введено валютний контроль.