Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Международный менеджмент. Опорный конспект лекцій 2015.docx
Скачиваний:
34
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
643.57 Кб
Скачать

Переваги та недоліки різних способів входження на зарубіжні ринки

Спосіб входження

Переваги

Недоліки

Експорт

Спроможність економити кошти на місцезнаходженні та за рахунок кривої досвіду

Значні транспортні витрати

Торгові бар’єри

Проблеми з місцевими маркетинг-агентами

Угоди на будівництво проектів «під ключ»

Спроможність одержати прибутки від навичок технологічного процесу в країнах, де ПІІ обмежуються

Створення небезпечних конкурентів

Неможливість тривалої присутності на ринку

Ліцензування

Незначні витрати на розробку товару, незначний ризик

Недостатній контроль за технологією

Неспроможність економити кошти на місцезнаходженні та за рахунок кривої досвіду

Франчайзинг

Незначні витрати на розробку товару, незначний ризик

Недостатній контроль за якістю

Неможливість участі в глобальній стратегічній координації

Спільні підприємства

Доступ до знань місцевих партнерів

Розподіл витрат на впровадження товару та розподіл ризику

Політично прийнятна форма

Недостатній контроль за технологією

Неспроможність економити кошти на місцезнаходженні та за рахунок кривої досвіду

Власні філії

Захист технології

Можливість участі в глобальній стратегічній координації

Спроможність економити кошти на місцезнаходженні та за рахунок кривої досвіду

Значні витрати та високий ступінь ризику

Найголовніші рішення щодо входження:

  • до яких ринків входити;

  • коли до них входити;

  • в яких масштабах.

Найпривабливіші іноземні ринки, як правило перебувають у політично стабільних розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, де існують системи вільного ринку і де немає стрімкого зростання темпів інфляції або заборгованості приватного сектора.

Раннє входження до національного ринку, випередження інших міжнародних фірм обіцяє кілька переваг, яки необхідно порівнювати з новаторськими витратами, а також із більшим ризиком невдачі в бізнесі.

Оптимальний вибір способу входження залежить від стратегії фірми.

3.4.Міжнародні стратегічні альянси

Однією з найпоширеніших форм міжнародної ділової співпраці в останні десятиліття стали міжнародні стратегічні аль­янси (МСА).

Стратегічний альянс (strategic alliance) – це ділова угода про взаємовигідне співробітництво між двома або більше компаніями.

Міжнародний стратегічний альянс — це відносно тривала між організаційна угода із співробітництва, яка передбачає спіль­не використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації за­вдань, пов'язаних з місією кожної з них.

МСА — функціональні структури які засновані на формаль­ному чи (інколи) на неформальному договорі. Організації-засновники здійснюють спільне управління та контроль за діяльніс­тю МСА.

Під міжнародним стратегічним альянсом, на відміну від між­народного альянсу, розуміють такі угоди, які:

  • компенсують слабкі сторони чи створюють конкурентні переваги учасників;

  • відповідають довгостроковим стратегічним планам парт­нерів;

  • мають раціональні цілі для взаємозв'язку фірм.

Стратегія створення альянсів передбачає:

  • створення стратегічних відносин між незалежними орга­нізаціями двох та більше країн, які мають спільні цілі, праг­нуть спільної вигоди та визнають високий рівень взаємозалеж­ності;

  • об'єднання зусиль фірм для досягнення мети, реалізація якої б вимагала набагато більше витрат за умови дії поодинці.

  • На думку американських вчених, основні стратегічні цілі створення МСА це:

  • приріст вартостей (збільшення прибутку);

  • зміцнення стратегічних позицій через отримання знань від іншої сторони;

  • збереження гнучкості діяльності (підвищення реагування, адаптації до змін в оточуючому середовищі);

  • збереження своїх основних стратегічних переваг, які мо­жуть бути привласнені партнерами (через спільну діяльність).

Переваги стратегічних альянсів:

  • можливість спрощеного проникнення на новий ринок;

  • поділ ризиків;

  • обмін знаннями та досвідом;

  • отримання синергетичного ефекту від спільної діяльності.