Характеристика стратегії і тактики підприємства

Стратегія і тактика підприємництва - прийняття широких довгострокових заходів у сфері підприємництва — стратегія; і частина стратегії, що її обслуговує, методи, засоби, форми, способи досягнення цілей підприємництва — тактика.

Цілі — конкретні результати стану бізнесу (підприємництва), які можуть бути досягнуті за найсприятливіших умов, критерій для оцінки можливих успіхів у реалізації тієї чи іншої стратегії.

Стратегія і тактика виробничого підприємництва складаються з елементів:

1) підприємницька ідея;

2) місія фірми;

3) стратегічна мета фірми;

4) профіль та статус фірми;

5) діловий цикл;

6) результат досягнення мети.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей. У даному випадку колись суто військовий термін «стратегія» вживається не як своєрідний синонім «управління», а як економічний термін, що характеризує логічну побудову програми перспективних заходів, спираючись на які підприємницька структура очікує успішного досягнення поставлених цілей. При цьому стратегія завжди є багато-об'єктною. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспроможність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання.

Процес стратегічного планування забезпечує успіх підприємницької діяльності, завдяки тому, що:

• привчає підприємця до чесного й активного ведення справ;

• допомагає підприємцю чітко усвідомити, у чому саме полягає бізнес та хто його вірогідні конкуренти і споживачі;

• значно підвищує шанси підприємця не лише вижити, а й ефективно діяти у конкретному середовищі.

Загальна процедура формування підприємницької стратегії охоплює кілька взаємозв'язаних етапів, кожний з яких має свій сенс і спрямованість[14].

Корпоративна та функціональна стратегія підприємства

Корпоративна або загальна стратегія підприєм­ства визначає загальний напрямок його діяльності, формується його вищим керівництвом і передбачає три основні завдання:

а) сформувати (вибрати) власне головний напрямок діяльності підприємства і його стратегічних одиниць бізнесу (СОБ);

б) визначити (встановити) конкретну роль кожної СОБ і кожного його підрозділу у реалізації корпоративної стратегії;

в) визначити розміри і способи розподілу ресурсів (інвестицій) між СОБ та іншими підрозділами.

Корпоративна (загальна) стратегія тісно пов'язана з конкурентною (бізнесовою, діловою), яку власне визначає, а остання забезпечує реалізацію першої.

В однобізнесових підприємствах ці два види стратегії об'єднуються - корпоративна є одночасно і конкурентною (чи навпаки).

Корпоративна стратегія набирає одного з наступних типів базових стратегій:

1. Стратегія зростання(розвитку) обирається базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.

Способи здійснення стратегії зростання: поглинання конкуруючих фірм через придбання контрольного пакету акцій, злиття, створення спільного підприємства, об'єднання частини капіталів підприємств з метою реалізації спіль­ного взаємовигідного проекту.

2. Стратегія стабілізації(обмеженого зростання) застосовується великими підприємствами, які уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності обсягів продаж і отримуваних прибутків і проводиться з метою підтримки існуючого стану впродовж якомога довшого періоду.

Дану стратегію в якості базової корпоративної застосовують підприємства, що знаходяться в галузях зі стабільною технологією, випускають товари, що перебувають на стадії зрілості.

3. Стратегія виживання(скорочення) використовується в умовах економічної кризи, нестабільності, високої інфляції або коли товари перебувають в стадії насичення і спаду.

Способами реалізації стратегії виживання (скорочення) є застосування наступних стратегій нижчого порядку:

• стратегіярозвороту - коли підприємство працює неефективно, але ще не досягло критичної точки, відмова від виробництва нерентабельних товарів, скороченні надлишкової робочої сили;

• стратегія відокремлення - коли від найменш ефективної частини бізнесу відмовляються - продають;

• стратегія ліквідації - коли підприємство чи СОБ досягли критичної точки - банкрутства - вони ліквідуються, а активи продаються.

4. Комбінована стратегія - стратегія побудована на комбінаціях перерахованих стратегій.

В процесі формування корпоративної стратегії, в рамках її трьох базових типів, викристалізовуються різні варіанти стратегічного розвитку підприємства чи СОБ. Ці варіанти називають стратегічними альтернативами, з яких і вибирається майбутня стратегія.

Стратегічні альтернативи - це можливі варіанти розвитку підприємства чи СОБ в рамках кожної із трьох базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення[15].

Корпоративна та конкурентні стратегії мають спиратися на функціональні стратегії: виробничу, фінансову, стратегію маркетингу, НДДКР, екологічну, соціальну.

Функціональна стратегія належить до плану управління поточною і основною діяльністю підрозділу (НДДКР, маркетингу, виробництва тощо). ункціональні стратегії - це забезпечуючі стратегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціональних напрямків - підсистем управління підприємством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково-дослідного сектору, управління персоналом, екологічної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх цілей, а також керованість процесом виконання корпоративної та конкурентної стратегій, приймаючи при цьому відчутну участь у розробці і коригуванні останніх.

Тобто, функціональні стратегії мають узгоджуватись і працювати на корпоративну та конкурентну стратегії.

Підприємство повинно мати стільки функціональних стратегій, скільки у нього основних напрямків діяльності. Основна відповідальність за формування функціональної стратегії лежить на керівниках підрозділів.

Кожна функціональна стратегія (досить часто їх називають субстратегіями) має містити:

• цілі, умови й основні напрямки діяльності певного підрозділу;

• порядок, послідовність розв'язання завдань, заходи, необхідні для досягнення поставлених цілей.

Функціональна стратегія - тип забезпечуючої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов'язаних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

Розробка функціональної стратегії передбачає пошук правильної поведінки в межах заданої функції.

При розробці функціональної стратегії необхідно зробити наступне:

1) визначити роль і конкретний зміст даної функції;

2) заручитись впевненістю в тому, що відповідному менеджеру зрозуміла корпоративна місія;

3) уточнити, як виконання даної функції сприяє розвитку бізнесу;

4) чітко провести розмежування між функціями;

5) якщо це можливо, провести одночасну ревізію всіх функцій;

6) направити енергію виконавців всіх функційвєдиному напрямку корпоративної місії, щоб уникнути загрози вузько функціонального підходу;

7) стабілізувати тенденції, пов'язані з професійною компетенцію, професійною етикою і підприємством, таким чином, щоб не допустити виникнення конфліктів[15].