Питання для самоконтролю студентів

1. Обґрунтуйте для чого створюються запаси на під­приємстві.

2. Як впливає неефективне управління запасами на ре­зультати діяльності підприємства?

3. У чому сутність системи управління запасами на під­приємстві?

4. Які переваги й недоліки існуючих моделей управління запасами з фіксованим розміром запасу і з фіксованим пе­ріодом поставки?

5. За яких умов доцільним є формування системи управ­ління запасами «точно за часом»?

6. У чому полягає необхідність поділу витрат залежно від зміни обсягів поставки запасів? Які витрати називаються релевантними?

7. Як визначити витрати на придбання, на розміщення за­мовлення і на зберігання запасів?

8. Що таке оптимальний розмір замовлення і як його ви­значити за критерієм витрат?

9. Яким чином визначається час наступного замовлення матеріалів?

10. З якою метою на підприємстві утримують резервний запас і як його визначити?

11. Як визначити оптимальний розмір замовлення за умов релевантних витрат на придбання запасів?

12. Як впливають методи оцінки вибуггя запасів на витрати підприємства?

13. За яких умов доцільно використовувати метод собівар­тості перших за часом надходжень запасів (ФІФО)?

14. У чому особливості оцінювання запасів під час їх ви­буття у виробництво за методом середньозважених витрат?

Література

1, 3, 4, 6, 12, 14, 15, 18, 19, 23

3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття № 1

Тема 4: Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів

Мета роботи: закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички у студентів з питань складання кошторисів, формування планових і фактичних витрат, їх розподілу та визначення величини фактичних витрат калькулювання собівартості продукції на підприємстві

Забезпечення заняття:

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи.

2. Завдання до практичної роботи.

3. Тестові завдання.

4. Технічні засоби навчання (ЕКОМ SITIZEN).

5. Нормативно-правові акти: П(С)БУ 3, П(С)БУ 9, П(С)БУ 16.

Методичні вказівки до виконання практичної роботи

Результатом вивчення теми має стати чітке розуміння студентом сутності витрат, їх різновидів і класифікації, напрямів аналізу структури витрат, співвідношення витрат і собівартості продукції.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети – це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) та поточні. Інвестиційні витрати спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т. п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.).

Поточні витрати (далі – витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку – головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов'язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

За об'єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.

Розподіляючи витрати, слід звернути увагу, що до витрат на продукцію відносять усі витрати, пов'язані з її виробництвом, а до витрат періоду – витрати, пов'язані з іншими функціями діяльності підприємства. Прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на окремі види продукції, а непрямі потребують певної бази розподілу

Маржинальна собівартість – це собівартість додаткової одиниці продукції, яка показує, наскільки змінився рівень загальних витрат при збільшенні обсягу виробництва на одиницю

База розподілу непрямих витрат – показник, пропорційно величині якого розподіляється певна стаття непрямих витрат.

Калькулювання за замовленням передбачаєвизначення собівартості конкретного виробу (замовлення) за індивідуальними витратами! (суднобудування, космічне машинобудування, будівництво, науково-дослідні роботи та ін.).

Калькулювання за неповними витратами – визначення собівартості продукції, здійснюване за частиною операційних витрат (виробничих, прямих, змінних), калькулювання за повними витратами – визначення собі­вартості продукції, здійснюване за всіма операційними витратами.

Сукупне (комплексне) виробництво – виробництво, в якому з тої самої сировини та в результаті одного технологічного процесу одержують декілька продуктів (хімічна, харчова промисловість, виробництво кольорових металів тощо).

Виробничі накладні витрати – витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певних виробів.

Витрати на продукцію – витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації і скла­дають її собівартість.

Витрати періоду – витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Дійсні витрати – витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.

Змінні (умовно-змінні) витрати – витрати, загальний розмір яких збільшується або зменшується пропорційно зміні обсягу виробництва.

Конверсійні витрати – прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати, тобто витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Контрольовані витрати – витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати, або може чинити на них значний вплив.

Можливі витрати (втрати) – вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Ці витрати не відображаються в облікових реєстрах.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені до пев­ного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нерелевантні витрати – витрати, величина яких не залежить від прийняття управлінського рішення (минулі).

Основні витрати – сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Оцінка витрат – процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та різними фак­торами на підставі дослідження минулої діяльності.

Постійні (умовно-постійні) витрати – витрати, загальна вели­чина яких залишається незмінною при зміні обсягу виробництва.

Прирістні (граничні) витрати – додаткові витрати, які з'явля­ються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці або партії продукції.

Прямі витрати – витрати, які можуть бути віднесені безпосеред­ньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Релевантні витрати – витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття управлінського рішення (майбутні).