Питання для самоконтролю

1. Елементарна чутливість.

2. Практичний інтелект.

3. Подразливість до біотичних властивостей середовища.

4. Предметне сприймання (перцептивна психіка).

5. Практичний та абстрактний інтелект як основа пер­винної свідомої психіки у прадавньої людини.

6. Особистість як соціальне обумовлена система вищих психічних властивостей індивіда.

7. Розвиток психіки людини, її психічних особиливостей в умовах НТП і соціальних перетворень світової цивілізації.

Тема 3. Форми вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості План

1. Основні форми психічного відображення.

2. Психічні процеси.

3. Психічні властивості особистості.

4. Психічні стани.

3.1. Основні форми психічного відображення

Протягом багатьох століть психологія була галуззю описових знань. Психологічні знання були побічним продуктом діяльності лікарів, педагогів, філософів, фізіологів тощо. Лише у XIX ст. психологія поступово набуває статусу окремої науки їз своїм специфічним предметом.

Пояснення природи психічних явищ завжди було предметом гострої ідейної боротьби. Це виявилось у специфічному процесі розвитку психологічної науки, яка сьогодні являє собою сукупність десятків наукових напрямків, шкіл, теорій.

Психологія - наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною об'єктивної реальності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших процесів і явищ психіки.

Психіка - це властивість високоорганізованої матерії відображати об'єктивну дійсність на основі образу, який при цьому формується; регулювати діяльність і поведінку індивіда.

Основними формами психічного відображення є:

- психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, уява, увага, почуття, воля, прийняття рішень та ін.);

- психічні властивості особистості (темперамент, характер, здібності, спрямованість та ін.).

- психічні стани (інтерес, працездатність, втома, ейфорія, збудження, біль, потяг, любов, настрій та ін.);

Психічні процеси-різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому. Психічні процеси іноді називають психічними функціями. З давніх часів психічні процеси поділяють на такі сфери (класи): пізнавальні, емоційні та вольові.

Психічні стани-психологічна категорія, до складу якої входять різні види інтегрованого відображення людиною як внутрішніх, так і зовнішніх впливів. Причому більшість із них існують поза чітким усвідомленням відображеного предметного змісту.

Психічни стани - психологічна характеристика особитості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання.

Психічний стан-поняття, що використовується для умовного виділення в психіці відносно статичних, перманентних моментів. На відміну від поняття "психічний процес", що підкреслює динамічні моменти психіки, і поняття "психічна властивість", що вказує на тривалість проявів психіки людини, психічні стани визначаються їх закріпленістю і повторюваністю в структурі психіки людини.

3.2. Психічні процеси

Психічні процеси - динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ.

Насамперед слід відзначити, що психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються властивості особистості.

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів. Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в подальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань формується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.

Ось чому людина бачить у дійсності те, що хоче бачити залежно від потреб, інтересів і установок.

Хоча відображення - об'єктивний процес, воно ускладнене суб'єктивними властивостями особистості.

На основі психічних процесів утворюються психічні властивості, певна їх система, яка регулює перебіг психічних процесів.

Пихічні процеси діляться на емоційно-вольові процеси та пізнавальні психічні процеси.

Відчуття - це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини.

Сприймання - це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву.

Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам'ять, яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відображується у свідомості у процесі пізнання.

Забування - процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення, унеможливлюється впізнання.

Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або не задоволення яких викликає позитивні або негативні емоції.

Емоція-це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.

Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.