5.3. Характер і його риси

До індивідуально-психологічних особливостей особистості відноситься також характер. Характер (відбиток) - це сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності, спілкуванні і зумовлюють типові для неї способи поведінки. На відміну від темпераменту характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками у сім'ї, школі тощо. Основні риси характеру особистості розвиваються під впливом соціального середовища, тобто в процесі засвоєння та відтворення соціального досвіду. Характер є індивідуальним у кожної людини. Пізнання характеру дозволяє прогнозувати поведінку, можливі вчинки та дії. На думку О.Ф.Лазурського (1874-1917), характер – це душевні якості людини, він проявляється як сукупність її нахилів.

Сучасна психологія розглядає характер особистості як систему її відносин із світом. Він проявляється у

- ставленні до інших людей (товариський, замкнений, сором'язливий, тактовний, уважний та ін.);

- відношенні до діяльності (наполегливий, безвідповідальний, лінивий та ін.);

- відношенні до речей, майна, власності (щедрий, марнотратний, бережливий та ін.);

- у відношенні до самого себе (самовпевнений, вимогливий, гордий та ін.).

Встановлено, що існують кілька основних типів характеру. Так, одні люди більш схильні до міркувань, переживань, поривань, а інші - до активної цілеспрямованої діяльності. Одні люди уникають самостійного прийняття рішення, погоджуються з оточуючими (конформісти), інші беруть відповідальність на себе (самостійні); одні в роботі більш орієнтовані на свої досягнення, а інші прагнуть уникнення неприємностей. Отже, характер мотивує діяльність. Але людину характеризують не лише цілі, до яких вона прагне, але й засоби їх досягнення. Одні досягають своєї мети завдяки наполегливості, сильній волі, а інші - комунікативними та організаторськими якостями.

Сила характеру виявляється, насамперед, у здатності протистояти життєвим невдачам, у стійкості, мужності, оптимізмі, здоровому глузді тощо.

Видатний філософ, психолог, соціолог Е.Фром (1900-1980) у книзі "Людина для себе" так розкриває суть характеру: Людина може вступати у відносини з іншими людьми по-різному: вона може любити або ненавидіти, може суперничати або співробітничати, може побудувати соціальну систему, засновану на рівності або авторитеті, на свободі або насильстві, але вона повинна так чи інакше вступати у відносини, і форми цих відносин залежать від її характеру. Певний характер може бути небажаним з етичної точки зору, але він дозволяє людині діяти послідовно і звільнятися від необхідного прийняття кожного разу нових і обдуманих рішень. Характер також виконує функцію відбору ідей і цінностей. "Оскільки більшості людей, - пише Фром, здається, що ідеї незалежні від їх емоцій і бажань і є результатом логічної індукції, вони уявляють, що їх життєву позицію підтверджують їх ідеї і оцінки, в той час як насправді останні є таким самим результатом їх характеру, як і їх вчинки".

Відносна стійкість рис характеру не виключає його високої пластичності. Для формування характеру дитини вирішальне значення має сімейне виховання. З віком роль виховання зменшується, а натомість зростає роль самовиховання.