- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •Змістовий модуль I Вступ до психології. Психіка, форми та рівні вияву психіки
- •Тема 1. Цілі та завдання психолого - педагогічної підготовки. Психологія та педагогіка як науки
- •1.2. Предмет, завдання і методи психології
- •1.3. Предмет, завдання і методи педагогіки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Психіка та її розвиток План
- •2.1. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції
- •2.2. Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот
- •2.3. Розвиток психіки в процесі історичного поступу людства
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Форми вияву психіки: психічні процеси, стани і властивості План
- •3.1. Основні форми психічного відображення
- •3.2. Психічні процеси
- •3.3. Психічні властивості особистості
- •3.4. Психічні стани
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Рівні вияву психіки: свідомий та несвідомий План
- •4.1. Психіка і свідомість
- •4.2. Поняття свідомості, психологічні характеристики свідомості
- •4. 3. Несвідоме, класи прояву несвідомого
- •4.4. Взаємодія свідомого та несвідомого
- •Питання для самоконтролю
- •5. 2. Темперамент, види темпераменту
- •5.3. Характер і його риси
- •5.4. Здібності особистості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Розвиток особистості та „я- концепція” План
- •6.1. Загальні закономірності становлення та розвитку особистості
- •6.2. Нормальний розвиток особистості
- •6.3.Психолого - педагогічні закономірності онтогенезу людини
- •6.4. Фактори розвитку людини
- •6.5. Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Діяльність як форма активності особистості
- •7.1. Діяльність, психологічна структура діяльності
- •7.2. Основні види діяльності
- •7.3. Гра
- •7.4. Навчання
- •7.5. Праця як вид діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Спілкування та міжособистісні стосунки. Педагогічне спілкування План
- •8.1. Спілкування як форма буття людей
- •8.2. Спілкування як обмін інформацією
- •8.3. Психологічний контакт. Психологія конфлікту
- •8.4. Спілкування як розуміння людьми один одного
- •8.5. Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •8.6. Роль учителя в навчальному процесі
- •Питання для самоконтролю
- •9.2. Класична форма навчання, інші форми навчання
- •9.3. Напрями сучасної зарубіжної педагогіки
- •9.4. Технології навчання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Навчання та виховання – шляхи розвитку особистості План
- •10.1. Процес навчання
- •10.2. Закономірності і принципи навчання
- •10.3. Суть процесу виховання
- •10.4. Закономірності і принципи виховання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Управління та самоуправління навчальною діяльністю. План
- •11.1. Поняття управління, система освіти в Україні
- •11.2. Принципи управління навчальною діяльністю
- •11.3. Органи державного управління освітою в Україні
- •11.4. Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Питання для самоконтролю
- •Список використаної літератури
5.3. Характер і його риси
До індивідуально-психологічних особливостей особистості відноситься також характер. Характер (відбиток) - це сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності, спілкуванні і зумовлюють типові для неї способи поведінки. На відміну від темпераменту характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками у сім'ї, школі тощо. Основні риси характеру особистості розвиваються під впливом соціального середовища, тобто в процесі засвоєння та відтворення соціального досвіду. Характер є індивідуальним у кожної людини. Пізнання характеру дозволяє прогнозувати поведінку, можливі вчинки та дії. На думку О.Ф.Лазурського (1874-1917), характер – це душевні якості людини, він проявляється як сукупність її нахилів.
Сучасна психологія розглядає характер особистості як систему її відносин із світом. Він проявляється у
- ставленні до інших людей (товариський, замкнений, сором'язливий, тактовний, уважний та ін.);
- відношенні до діяльності (наполегливий, безвідповідальний, лінивий та ін.);
- відношенні до речей, майна, власності (щедрий, марнотратний, бережливий та ін.);
- у відношенні до самого себе (самовпевнений, вимогливий, гордий та ін.).
Встановлено, що існують кілька основних типів характеру. Так, одні люди більш схильні до міркувань, переживань, поривань, а інші - до активної цілеспрямованої діяльності. Одні люди уникають самостійного прийняття рішення, погоджуються з оточуючими (конформісти), інші беруть відповідальність на себе (самостійні); одні в роботі більш орієнтовані на свої досягнення, а інші прагнуть уникнення неприємностей. Отже, характер мотивує діяльність. Але людину характеризують не лише цілі, до яких вона прагне, але й засоби їх досягнення. Одні досягають своєї мети завдяки наполегливості, сильній волі, а інші - комунікативними та організаторськими якостями.
Сила характеру виявляється, насамперед, у здатності протистояти життєвим невдачам, у стійкості, мужності, оптимізмі, здоровому глузді тощо.
Видатний філософ, психолог, соціолог Е.Фром (1900-1980) у книзі "Людина для себе" так розкриває суть характеру: Людина може вступати у відносини з іншими людьми по-різному: вона може любити або ненавидіти, може суперничати або співробітничати, може побудувати соціальну систему, засновану на рівності або авторитеті, на свободі або насильстві, але вона повинна так чи інакше вступати у відносини, і форми цих відносин залежать від її характеру. Певний характер може бути небажаним з етичної точки зору, але він дозволяє людині діяти послідовно і звільнятися від необхідного прийняття кожного разу нових і обдуманих рішень. Характер також виконує функцію відбору ідей і цінностей. "Оскільки більшості людей, - пише Фром, здається, що ідеї незалежні від їх емоцій і бажань і є результатом логічної індукції, вони уявляють, що їх життєву позицію підтверджують їх ідеї і оцінки, в той час як насправді останні є таким самим результатом їх характеру, як і їх вчинки".
Відносна стійкість рис характеру не виключає його високої пластичності. Для формування характеру дитини вирішальне значення має сімейне виховання. З віком роль виховання зменшується, а натомість зростає роль самовиховання.
