цивільно-правова 2 с / Аналіз ФГДП деякі матеріали / деякі матеріали для підготовки до заліку

Мета дослідження стану підприємства полягає у визначенні найбільш прибуткових напрямків діяльності та скорочення або ліквідація ннзькопрнбуткових. Завдання на основі поєднання традиційних моделей фінансового аналізу стану діяльності підприємства з принципами аналізу Парето побудувати експрес-методнку визначення його фінансового потенціалу.

При формуванні методики дослідження фінансового потенціа­лу діяльності підприємства рекомендується враховувати особ­ливості поєднання теорії та практики бізнесу, а саме:

• причини та наслідки, витрати та віддача діють нелінійно;

• теорія працює з причинами та наслідками стандартних співвідношень, передбачуваних обсягів віддачі та ідеальної кон­куренції;

• реальність складається з маси фактів, причини та наслідки не мають чітких меж, а складні системи зворотних зв 'язків спот­ворюють первинні умови.

З цих міркувань високоефективними можуть бути рішення, прийняті на основі принципів творчого мислення 80/20, які перед­бачають:

• стимулювання продуктивності, а не інтенсивності праці;

• пошук способів швидкого нетрадиційного отримання резуль­татів, а не проведення повного курсу процедур дослідження ста­ну підприємства;

• використання вибіркового підходу до напрямків діяльності, а не використання всіх можливостей, що приводить до розпоро­шення зусиль та ресурсів;

• прагнення до досконалості у небагатьох напрямках, а не до доброго виконання багатьох;

• організація менеджменту персоналу на основі делегування повноважень, активного творчого підходу до справ тощо;

• визначення у кожному виді діяльності тих 20 % дій, що при­ведуть до 80 % результатів.

Основні правила прийняття ефективних рішень:

• важливими є невелика частина рішень, тобто приймати д реалізації слід тільки ті рішення, які мають 50% імовірність досягнення успіху;

• важливі рішення це ті, які необхідно швидко приймати че­рез високу динаміку змін середовища;

• слід подвоювати вкладення зусиль та коштів лише у резуль­тативні напрямки діяльності.

Пошук результативних напрямків дій може здійснюватись за такими об'єктами: окремий ринок, товар, покупець або катего­рія покупців, технологія або канал дистрибуції, підрозділ підпри­ємства або відділення, країна, тип угод працівники, категорія пра­цівників або команда працівників; тощо.

Наприклад, методика здійснення аналізу стану підприємства на основі даних моніторингу таких показників, як доходи від продажу, накладні витрати, співвідношення витрати / продажі / прибуток, аналіз по споживачах, сегментації ринку по продукції, споживачах, конкурентах і а факторний аналіз діяльності підпри­ємства дозволяють розробити стратегії підвищення доходності підприємства.

Головною метою традиційних підходів до діагностики фінан­сового потенціалу підприємства є виявлення його рівня та пошу­ку резервів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому ставляться завдання: дати оцінку фінансового ста­ну підприємства на основі вивчення причино-наслідкового взає­мозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності; розробити моделі фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів; розробити заходи ефективнішого використання фінансових ресурсів і зміцнення фі­нансового стану підприємства.

Процес оптимізації структури активів і пасивів, спрямованих на одержання прибутку мас назву левериджу.

В. В. Ковальов [4] дає таке визначення цього показника:

* Фінансовий леверидж потенційна можливість вплива­ти на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу.

Фінансовий леверидж означає включения в структуру капіта­лу підприємства заборгованості, тобто позикового капіталу, який дає постійний прибуток. Цей показник розглядають як важіль, за допомогою якого можна значною мірою змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Показник фінансового левериджу розраховується за формулою:

Лф = ДЗ /ВК

де ДЗ - довгострокові зобов'язання; ВК - власний капітал.

Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням тем­пів зростання чистого прибутку (ЧІІ) до темпів зростання вало­вого прибутку ():

Рфл =

Він показує, у скільки разів темпи зростання чистого прибут­ку перевищують темпи зростання валового прибутку. Це пере­вищення забезпечується за рахунок ефекту фінансовою важеля, складовою якого є його плече, тобто відношення позикового ка­піталу до власного. Залежно від конкретних умов підприємство мас можливість збільшувати чи зменшувати плече важеля і тим самим впливати па прибуток та рентабельність.

Вплив левериджу на результати діяльності буде позитивним у тому разі, якщо прибуток на власний капітал перевищує прибу­ток на загальну суму активів.

Ефект фінансового левериджу вимірюється за формулою:

Евл = Пвк / Пзк,

де П_вк та П_ЗК - відповідно прибуток на власний та загальний капітал.

При цьому прибуток розраховують таким чином.

Прибуток на власний капітал: Пвк = (ЧД –Д) / АК

де ЧД чистий дохід підприємства; Д - дивіденди за привілейова­ними акціями; А К - середня сума акціонерною капіталу. Прибуток на суму активів:

Пзк = ЧД + (ЧВ*(1-Сп)) / А

де ЧВ - чисті витрати на виплату відсотків; С_п ставка подат­ку; А - середня сума активів.

Якщо дослідити динаміку значень показника фінансовою ле­вериджу, то можна оцінити розмір фінансового потенціалу на ос­нові показників результативності.

Найбільш загальну картину фінансової діяльності підприєм­ства дає показник норми прибутку або рентабельності за допо­могою "піраміди Дюпона", яка показує фактори впливу на нор­му прибутку. Ця система фінансового аналізу, розроблена фірмою "Дюпон (США), передбачає розподіл показника "ко­ефіцієнт рентабельності активів" на ряд окремих фінансових коефіцієнтів йото формування, які взаємопов'язані єдиного си­стемою. Модель Дюпона показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу.

Норма прибутку на вкладений капітал розрахована шляхом множення норми прибутку від продажу на оборот виробничого капіталу. Схема дає можливість знайти резерви для підвищення норми прибутку від продажу. Зокрема, ця норма залежить від двох факторів - збільшення чистого прибутку при стабільності обсягу реалізації (за рахунок зменшення собівартості і збутових витрат) і продажу продукції з більш високим рівнем норми при­бутку (освоєння нової продукції, зниження собівартості окремих видів продукції тощо).

Оборот виробничого капіталу показує скільки продано про­дукції на один карбованець виробничих активів. Збільшення кое­фіцієнта оборотності при інших рівних умовах забезпечує збіль­шення норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно прагну­ти, щоб випуск продукції зростав при стабільних виробничих активах або обсяг продажу зростав більшими темпами, ніж ви­робничі активи.

Однак визначити фінансовий потенціал за рахунок скорочен­ня витрат на основі таких розрахунків фінансових показників практично неможливо. У цьому випадку основними методами скорочення витрат є рекомендації методу Парето, вироблені на основі моніторингу факторів діяльності підприємства. Ці реко­мендації можуть бути такі:

• спрощення управління на основі зменшення рівнів внутріш­нього управління, скорочення або припинення діяльності на низько-прибуткових ринках або у неприбуткових напрямках діяльності, тощо;

• зосередження на найрезультативніших процесах діяльності підприємства та передача низькоприбуткових або затратних видів діяльності стороннім організаціям;

• порівняння продуктивності: визначення дільниць виробниц­тва, де потенційно можливе найбільше скорочення витрат, ви­явлення потреб споживачів, встановлення зв'язку потреба /вит­рати.

Таким чином, оцінка потенціалу підприємства у системі внут­рішнього фінансового моніторингу може бути здійснена за таки­ми етапами:

1. Визначення напрямків та об'єктів дослідження.

2. Вибір конкретного періоду та напрямку здійснення аналізу.

3. Визначення мети дослідження.

4. Вибір методів дослідження

5. Визначення основних факторів діяльності підприємства та причин відхилень

6. Розрахунок основних причин фіксованих втрат, перевитрат часу та коштів.

Економічна та фінансова діагностика

Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість - це характеристика, яка свідчить про стійке перевищення доходів підприємства над його вит­ратами, ефективне використання грошових коштів, безпе­ребійний процес виробництва та реалізації продукції.

Зовнішнім виявом фінансової стійкості с платоспроможність, тобто можливість наявними ресурсами своєчасно погасиш свої платіжні зобов'язання. її оцінка дається па конкретну дату.

Основні етапи аналізу фінансового стану підприємства:

• Аналіз фінансових результатів

• Аналіз показників рентабельності

• Аналіз потенційного банкрутства

• Діагностика фінансового стану підприємства

• Аналіз балансу підприємства

• Аналіз ліквідності балансу

• Аналіз фінансової стійкості

• Аналіз оборотною капіталу

Виділяють абсолютні та відносні показники фінансової стійкості.

* Абсолютними показниками фінансової стійкості є показ­ники, які характеризують стан запасів та забезпечення їх джере­лами формування.

Для характеристики джерел формування запасів застосовують З основних показники:

І. Власні оборотні кошти (ВК), які розраховуються як:

ВК = ВД-ПА

де ВД - власні джерела; ПА- позаоборотні активи.

2. Величина власних та довгострокових залучених джерел формування запасів та витрат (ЗД):

ЗД = ВК + ДЛ,

ДП - довгострокові пасиви.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів та витрат (ОД):

ОД = ЗД + КЗК,

де КЗК короткострокові залучені кошти.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів та витрат відповідають показники забезпеченості запасів та витрат джерелами формування, тобто:

1. Надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів ВК:

ВК = ВК-3,

де 3- запаси.

2. Надлишок (+) чи нестача ( ) власних та довгострокових джерел формування запасів ЗД:

ЗД = ЗД-3.

3. Надлишок (+) чи нестача (- ) загальної величини основних джерел формування запасів ОД:

ОД = ОД-3.

За допомогою цих показників можна визначити трьох факторний показник типу фінансової ситуації (S):

S={ВК;ЗД;ОД}.

Надалі за його допомогою виділяють 4 типи фінансової ситуа­ції:

Абсолютна стійкість фінансового стану підприємства пока­зує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами. Така ситуація зустрічається доволі рідко і пс с ідеаль­ною, бо вважається, що адміністрація не вміє чи не бажає вико­ристовувані зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

ВК > 0, ЗД > 0, ОД > 0, тоді S = {1;1;1}

Нормальна стійкість фінансового стану. Тут підприємство використовує для покриття запасів "нормальні" джерела коштів, тобто як власні, так і залучені.

ВК < 0, > 0, ОД > 0, тоді S = {0;1;1}

Нестійкий фінансовий стан. Він характеризується порушен­ням платоспроможності підприємства, коли рівновага можлива за рахунок поповнення джерел власних коштів та прискорення обіговості запасів. Тут підприємство для покриття частки своїх запасів повинно залучати додаткові джерела покриття.

ВК < 0, ЗД < (), ОД > 0. тоді S = {0;0;1}

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство є непла­тоспроможним та знаходиться на межі банкрутства. Тут голов­ний елемент оборотної о капіталу запаси, не забезпечені джере­лами їх покриття. Кредити та позики є непогашені в строк, а та­кож мас місце про термінована кредиторська та дебіторська за­боргованість. Дана ситуація означає, що підприємство не може завчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

ВК < 0, ЗД< 0, ОД < 0. тоді . S {0;0;0}

Відносні показники фінансової стійкості поділяються на дві групи показників:

• показники, які визначають стан оборотних коштів;

• показники, які визначають стан основних засобів.

Розраховані фактичні коефіцієнти за звітний період порівню­ються з нормативними, з їх значеннями за попередній період, з по­казниками аналогічних підприємств, і тим самим визначається реальний фінансовий стан та слабкі і сильні сторони підприємства.

Розглянемо коефіцієнти фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами {К_вк) харак­теризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборот­ними коштами, які необхідні для фінансової стійкості:

Квк = (ВД –ПА) / ОА

де О А - оборотні активи.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Оптимальне значення коефіцієнта

Км =0,5.

Км=(ВД-ПА)/ВД

3. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами (Кзвк) характеризує, як матеріальні запаси покриті влас­ними коштами чи потребують залучення позичкових.

(ВД-ПА)

К_ЗВК=(ВД-ПА) = 0,6-0,8.

4. Коефіцієнт співставлення власних та залучених коштів (Кск) дає найбільш загальну оцінку фінансовій стійкості підприєм­ства. Нормативне значення показника повинно бути не більше 1.

_{Кск = (ДП +ВД) /ВД}

5. Коефіцієнт автономії (Ка) (коефіцієнт незалежності або коефіцієнт концентрації власного капіталу) показує питому вагу власних коштів у загальній сумі джерел фінансування. Норма­тивне значення не менше 0,5.

Ка = ВД/ ВБ

де ВБ - валюта балансу.

6. Коефіцієнт фінансової залежності (К_ф), який виступає оберненим показником коефіцієнта автономії. Збільшення дано­го коефіцієнта свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств і навпаки. Якщо К_ф = 1, то підприєм­ство не мас позик.

Кф = ВБ /ВД

7. Коефіцієнт виробничих фондів (К_вф). Визначається відно­шенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів га незавершеного виробництва) (БФ) до підсумку балансу (А). Нормальне значення коефіцієнта К_Вф > 0,5 . Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити за­ходів щодо поповнення майна виробничого призначення.

Квф = ВФ /А

8. Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів (К_ЗПк). Значення даного коефіцієнта показує частку довгостроко­вих позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Він дає змогу приблизно визначити частку позичкових коштів при фінансу­ванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієн­та свідчить про посилення залежності підприємства від зовніш­ніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

Кзпк = ДП / (ДП +ВК)

де ВК - власний капітал підприємства.

9. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень (Кдв). Він показує, яка частка необоротних активів профінансована чужи­ми коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використову­ють для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

К дв = ДП/ПА

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості (К_кз). Він розраховується як відношення короткострокових зобов'язань (КП) до загальної суми зобов'язань (ЗБ)

Ккз = КП /ЗБ

11. Коефіцієнт реальної вартості майна (К_рвм) показує част­ку коштів виробництва у вартості майна, рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпечення виробничими коштами.

Нормативне значення більше 0,5.

К рвм = (ОК+М+НЗВ+МІ)/ВБ

де (ОК - основні кошти; М - сировина та матеріали; МІ - мало­цінний інструмент.

Варто відмітити, що не існує єдиних однозначних критеріїв для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової си­туації та репутації підприємства. Загальною вимогою з боку кре­диторів є обережність стосовно збільшення частки позичкової о капіталу підприємства.

Діагностика ліквідності балансу дозволяє оцінити кредитоспро­можність підприємства. Ліквідність визначається покриттям обо­в'язків підприємства його активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення обов'язків.

Для аналізу ліквідності балансу статті розподіляють і порівню­ють за групами:

Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвес­тиції). Вони повинні дорівнювати кредиторській заборгованості або перевищувати її. Термін приблизно до З місяців.

Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи). Вони повинні дорівнювати або пере­вищувати короткострокові пасиви. Термін коливається від З оо б місяців.

Повільно реалізовувані активи (запаси). Вони повинні до­рівнювати або перевищувати довгострокові зобов'язання.

Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, неза­вершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи). Воші повинні дорівнюва­ти джерелам власних коштів або перевищувати їх.

Співставлення ліквідних коштів та обов'язків дозволяє розра­ховувати такі показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності {К _АЛ) показує, яку ча­стину короткострокової заборгованості підприємство може по­гасити в найближчий час.

К ап. = А1 / (П1+П2)

де .А1 - найбільш ліквідні активи. Це грошові кошти підприєм­ства та короткострокові фінансові вкладення.

П1- найбільш термінові зобов'язання. Це кредиторська забор­гованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобо­в'язання, а також позики, що не погашені в строк.

П2 - короткострокові пасиви. Це короткострокові кредити та позичкові кошти та інші позики, які підлягають погашенню протягом 12 місяців.

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_ПЛ,) дає загальну оцінку ліквідності активів і показує, скільки і грошових коштів поточних активів підприємства приходиться на 1 грн. поточних зобов'язань.

Кпл = (А1+А2+А3) / (П1+П2) = 1-2

де А1 - активи, що швидко реалізуються. Це дебіторська заборгованість та інші активи (депозити).

А2 - активи, що повільно реалізуються. Це готова продукція, НЗВ, сировина та матеріали.

Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктл_/) він є аналогічним з коефіцієнтом поточної ліквідності, але з розрахунків вилучаєть­ся найменш ліквідна частина - виробничі запаси.

Ктл = (А1+А2) / (П1+П2) = 0,7 – 0,8

Для комплексної діагностики ліквідності балансу розрахо­вується загальний показник ліквідності:

Ктл = (А1+0,5А2+0,3А3) / (П1+0,5П2+0,3П3)

де П3 -, довгострокові пасиви (довгострокові кредити та позики, орендні зобов'язання.

Разом з тим, слід мати на увазі, що коефіцієнти ліквідності не можуть виступати точними індикаторами фінансового добробу­ту підприємства, оскільки вони відображають ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують сплати боргів.

Тому в міжнародній практиці застосовується такий показник, як інтервал захищеності.

Інтервал захищеності (ІЗ) це період часу, протягом яко­го підприємство може здійснювати поточну виробничо-господарську діяльність на базі тих ліквідних активів, що вона має, не звертаючись до додаткових джерел:

ІЗ = А1 / Вс

де В_с- середньоденні витрати.

Середньоденні витрати включають всі передбачені витрати на виготовлення та реалізацію продукції за мінусом тих, що мають безготівкову форму (амортизаційні відрахування).