цивільно-правова 2 с / Аналіз ФГДП деякі матеріали / деякі матеріали для підготовки до заліку

Система інформаційного забезпечення фінансового аналізу

Інформація (від лат.— пояснення, викладення, повідомлен­ня) — це сукупність корисних упорядкованих відомостей про процеси та явища зовнішнього світу, що є об'єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання та перетворення.

Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, реалізува­тися, поновлюватися та (на відміну від інших ресурсів) у процесі викори­стання не втрачає своїх якостей. Володіння повною, достовірною, актуальною та опе­ративною інформацією забезпечує прийняття ефективних управлінських рішень, уможливлює отримання ринкових переваг, знижує фінансовий ри­зик.

Розрізняють два поняття: дані, що отримують у результаті фіксації тим чи іншим способом змін у господарських процесах і явищах, та інформація, що накопичується шляхом відповідного оброблення даних. Поняття дані нерідко заміняється поняттям вхідна інформація, а інформація — понят­тям результативна інформація. Якщо немає необхідності підкреслювати відмінність між даними та інформацією, ці поняття вживаються як сино­німи.

У фінансовому аналізі використовується передусім економічна інфор­мація, що є різновидом управлінської інформації. Економічна інформація — це економічні відомості, які відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників характер планової та фактичної виробни­чо-фінансової діяльності, причинні взаємозв'язки у системі управління.

У зв'язку з прискореним розвитком економічних систем, упроваджен­ням досягнень науково-технічного прогресу, ускладненням господарських зв'язків обсяг інформації безперервно зростає. За оцінками вчених, обсяг інформації, необхідний для управління економічними і соціальними про­цесами, кожні 6—8 років подвоюється. Тому важливе значення мають мінімізація і раціональне використання інформації.

Цінність і своєчасність управлінського рішення значною мірою зале­жать від здатності управлінського персоналу підприємства у потрібний мо­мент зібрати, проаналізувати та проінтерпретувати інформацію. Прийнят­тя управлінських рішень пов'язане з постійним перетворенням інформації, управління використовується первинна вхідна інформація й одночасно формується результативна вихідна інформація, що є вхідною на інших стадіях управління.

Менеджер кожного рівня має свої потреби в результатах фінансового аналізу. Він повинен оцінити кількісний та якісний аспекти власних ін­формаційних потреб, знати інформаційні потреби керівництва і підлеглих. Вхідні дані потрібно "фільтрувати", відкидати зайву та залишати необхід­ну і водночас достатню інформацію для прийняття управлінських рішень.

З одного боку, за нестачі інформації важко розібратися в ситуації як слід, оцінити її та прийняти правильні рішення. З іншого — надлишковість інформації перешкоджає її швидкому обробленню, аналізу та узагальнен­ню, в результаті чого можна дійти необґрунтованих висновків. Отже, для якісного управління необхідна оптимальна кількість достовірної інформа­ції.

Для фінансового аналізу особливе значення має поділ інформації на від­криту і конфіденційну. Інформація, що міститься у бухгалтерській, фінан­совій і статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою (публічною). Інша інформація, що розробляється і використо­вується виключно в межах підприємства, становить його комерційну таєм­ницю.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення (передача, ви­тік), які можуть завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які не становлять комерційної таємниці, належать:

— установчі документи, документи, що дають змогу займатися підпри­ємницькою діяльністю та її окремими видами;

— інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

— документи, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов'язкових платежів;

— відомості про чисельність і склад працівників, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих

— інформація про забруднення навколишнього природного середови­ща, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України і розміри заподіяних при цьому збитків;

— документи про платоспроможність;

— відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які зай­маються підприємницькою діяльністю;

— інші відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Інформаційна база формується відповідно до основних вимог до інфор­мації, що використовується в аналітичних дослідженнях.

1. Аналітичність — інформація має відповідати потребам аналізу, тоб­то забезпечувати надходження даних саме про ті напрями діяльності та з тією деталізацією, що необхідна для всебічного вивчення фінансово-еконо­мічних явищ і процесів, виявлення впливу факторів і визначення резервів.

2. Об'єктивність (достовірність) — інформація має відповідати дійс­ності, відображати реальний стан господарських явищ і процесів.

3. Оперативність (своєчасність) — потрібна для проведення аналізу інформація має надходити до аналітика якомога швидше, що забезпечить можливість своєчасного реагування на перебіг господарських процесів та їх результати.

4. Раціональність передбачає, з одного боку, відсутність зайвих даних, а з іншого — їх повноту, достатність і різнобічність.

5. Зіставність (порівнюваність) забезпечує зацікавлених користува­чів можливістю порівнювати інформацію за складом, у часі та просторі.

6. Єдність — дані можуть надходити з різних джерел, тому необхідно усунути можливу їх відмінність, а також дублювання джерел інформації.

7. Нейтральність передбачає відсутність в інформації суб'єктивних оцінок, адже вона не повинна надаватися вибірково з метою впливу на рі­шення користувачів.

8. Ефективність — система інформації має передбачати мінімум ви­трат на її збирання, оброблення, зберігання та використання, одночасно за­безпечуючи всі потреби аналізу й управління.

Інформаційного базою для оцінювання фінансового стану під­приємства є: баланс (форма № 1); звіт про фінансові результати {форма № 2); звіт про рух грошових коштів (форма 3); звіт про власний капітал (форма 4) примітки до звітів з показни­ками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів; статистична звітність та опе­ративні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

Підготовка ін­формаційної бази для проведення фінансового аналізу передбачає перевір­ку інформації за формою і змістом.

Перевірка інформації за формою встановлює:

— дотримання правил складання й оформлення звітності з погляду на­явності всіх необхідних реквізитів (включаючи підписи відповідальних осіб);

— правильність арифметичних розрахунків і підсумків у формах звіт­ності та інших джерелах інформації;

— узгодженість показників різних форм звітності;

— відповідність показників, перенесених з інших документів та звіт­ності попередніх періодів;

— дотримання балансової залежності показників.

Проводячи перевірку інформації за формою, користуються засобами ло­гічного й арифметичного контролю. Логічний контроль визначає наявність помилок, а арифметичний (технічний) встановлює їх кількісний розмір.

За перевірки інформації за змістом встановлюється, наскільки показ­ники відповідають дійсності, фактичному стану справ на підприємстві. Ви­сновок про відповідність інформації даним бухгалтерського обліку фор­мулюється за результатами ревізії або аудиту.

Можливі помилки, що встановлені у процесі перевірки інформації, мо­жуть бути наслідком недосконалої первинної реєстрації або наступного не­точного оброблення даних. При цьому розрізняють випадкові і система­тичні помилки. Небезпечними є саме систематичні помилки, що бувають несвідомими і свідомими, які виникають унаслідок зловмисного перекру­чування даних із метою заниження фінансових результатів, ухилення від оподаткування тощо.

Отже, достовірні джерела інформації — необхідна умова об'єктивності і високої якості аналітичної роботи, оскільки забезпечують доказову силу висновків, сформульованих за результатами фінансового аналізу.

Перевірка інформації за формою і змістом дає змогу розпочати безпосе­редньо аналітичні дослідження.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства визначаться в досягнутих фінансових результатах.

У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожної о суб'єкта господарювання - якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів гос­подарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Структура формування загального фінансового результату в умовах ринкової економіки показана па рис

Прибуток (збиток) звітного періоду

Прибуток (збиток) від фінансово-господарської діяльності

Інші позареалізаційні доходи інші позареалізаційні видатки

Прибуток (збиток) від реалізації

Відсотки до виплати

Інші операційні доходи (витрати)

Рис. 8.1. Формування загального фінансового результату

Відсотки до виплати, що входять до складу прибутку, відоб­ражають суми процентів по облігаціях та депозитах.

Інші операційні доходи (витрати) являю і ь собою доходи чи витрати від операцій, пов'язаних з рухом майна підприємства, тобто основних засобів, запасів, цінних паперів і ото.

До складу інших позареалізаційних видатків входять:

суми уцінки виробничих запасів, ГП та товарів;

збитки від списання дебіторської заборгованості;

збитки від операцій за минулі роки, ній виявлені в звітному пері оо і.

Щоб управляти прибутком, необхідно проводити системну діагностику формування, розподілення та використання прибут­ку, який дозволить виявити резерви її росту.

До основних задач фінансової діагностики відносять:

оцінку прогнозу прибутку;

вивчення складу та структури прибутку в динаміці;

виявлення і кількісний вимір впливу факторів, що формують прибуток;

виявлення резервів росту прибутку;

розробка рекомендацій по найбільш ефективному формуван­ню та використанню прибутку.

Валовий дохід с узагальнюючим показником, який характе­ризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробниц­тво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використову­ються на оплату праці.

Основними факторами підвищення валового доходу є збільшен­ня обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-гро­шових витрат.

Валовий дохід, створюваний на підприємстві, є джерелом оп­лати праці працівників сфери матеріального виробництва і на­копичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Чистий дохід - це частина вартості продукту, яка зали­шається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці.

Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробницт­во. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалі­зованого чистого доходу і чистою доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою про­дукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток - це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

За розміром прибуток від продаж) продукції, хоч і тотожний реалізованому чистому доходу, однак, менший від чистого до­ходу підприємства на суму, що залишається в залишках продук­ції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховують­ся прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наве­дених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток - це прибуток від продажу продукції і па надання послуг, реалізації інших цінностей і нематері­альних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, (ко­ригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) до­ходів і витрат.

Чистий прибуток це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

Формування чистого прибутку показано на рис 8.2.

В умовах ринкової економіки чистин прибуток є основою еко­номічного та соціальною розвитку підприємства. Постійне збіль­шення чистого прибутку не стале джерело фінансування роз­витку виробництва, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб праців­ників підприємства, благодійної діяльності. Чистин прибуток найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансо­вої діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його актив­ності та фінансовою благополуччя, а також ефективність менедж­менту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інве­стора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівнянною ризику). Постійне збільшення прибутку за умов при­пустимою ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства па ринку капіталу.

Прибуток с найважливішим показником, який узагальнено ха­рактеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В от­риманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання ви­робничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стиму­лювання) до досягнення якомога вищих показників виробницт­ва, джерелом доходів Державною бюджету.

Прибуток хоч і є результатом діяльності підприємства, однак, не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнай­повнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійсне­них ним ви і раї, використання майна застосовується відносний показник рентабельність. Результативність та економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється відносни­ми показниками, до яких відноситься система показників рента­бельності.

Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від ре­алізації продукції перекриваються витратами виробництва і, крім і от о, утворюють суму прибутку, достатню для нормального його функціонування.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності ви­робництва, який характеризує рівень прибутковості (окуп­ності І відповідних складових процесу виробництва або су­купних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рента­бельное іі продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капітал)) у виробництво та ін.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробити во, власних вкладень, вкладень в акції інших підпри­ємець тощо.

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабель­ності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього май­на, яке с в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загаль­ною прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою:

R= П/ПБ

де П- загальний прибуток, грн; ПБ - підсумок балансу.

Рентабельність вкладень відображає ефективність використан­ня всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку припадає па кожну гривню фінансових вкла­день.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чи­стого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахова­ної за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підпри­ємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношен­ням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших під­приємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Основні показники рентабельності наведені у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1 Основні показники рентабельності

Рентабельність	Формула для розрахунку
/. Реалізованої продукції за операційним прибутком	Операційній прибуток / Чиста виручка від реалізації
2. Реалізованої продукції за прибутком від реалізації	Прибуток від реалізації / Чиста виручка від реалізації
3. Реалізованої продукції за чистим при бутком	Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації
4. Капіталу (активів)	Чистий прибуток / Актив балансу
5. Власного капіталу	Чистий прибуток / Власний баланс
6. Інвестицій	Валовий прибуток / Власний капітал + Довгострокові зобов'язання

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переваж­но зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще вико­ристовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні викори­стання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники

прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є од­ночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз да­ють змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям орієнтуватися у вирішенні економічних питань, веденні господар­ства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефек­тивність їх використання.

У кожного підприємства для забезпечення нормального про­цесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширен­ня обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призво­дить до зменшення їх кількості, то необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підви­щується ефективність використання оборотних активів, які вкла­даються у виробництво.

Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання мас суттєве значення для діагно­стики фінансових результатів діяльності підприємства.

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначаєть­ся за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нор­ма швом (плановою потребою). При перевищенні фактичної на­явності над встановленим нормативом у підприємства утво­рюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлиш­ку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає па фінан­сову діяльність підприємства.

Отже, економічна суть фінансової результативності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. їх за­гальний сенс це визначення суми прибутку з однієї гривнівкла­деного капіталу.

Коефіцієнт доходності (або рентабельність всього капі­талу). Показує скільки чистого прибутку отримано з 1 три. вар­тості майна:

Кд = Пч/М *100%

де П_ч - чистий або балансовий прибуток; М - вартість майна.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів. Показує частку чистого прибутку у власних коштах підприєм­ства:

Квк = Пч /ВК *100%

де ВК - власні кошти.

Перший коефіцієнт (доходності) порівнюється з другим (ефек­тивності використання власних коштів) і різниця цих показників характеризує залучення зовнішніх джерел фінансування.

Рентабельність виробничих фондів.

Rоф = Пч / ОФ ср *100%

Де ОФ_ср - середньорічна вартість основних фондів.

Рентабельність обсягу продаж. Це модифікований показ­ник рентабельності продукції.

Rп = Пч / Вр *100%

де В_р - виручка від реалізації продукції.

Першим етапом діагностики фінансових результатів є оцінка рентабельності обсягу продаж і розрахунок факторів, які впли­вають на її стан. З цією метою модифікують формулу розрахун­ку рентабельності продаж (8.5) таким чином:

Rп = Пч / Вр *100% = (Вр-Ср) /Вр*100%

де Ср собівартість реалізації, до якої ще включають комерційні та управлінські витрати.

Дана формула вказує на те, що підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості оди­ниці продукції.

Другим етапом діагностики є оцінка впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність реалізованої про­дукції.

Діагностика проводиться в такій послідовності:

1. Визначається питома вага кожного виду продукції в загаль­ному обсязі реалізації (І).

2. Розраховують індивідуальні показники рентабельності ок­ремих видів продукції за формулами:

- рентабельність окремих видів продукції: Rпр = Под/ Сод *100% або

- рентабельність одного виробу: Rпр = Ці - Сі/ Сі *100%

де П_од С_ОД - відповідно прибуток і собівартість в розрахунку на одиницю продукції; Ц_і та Сі) відповідно ціна та собівартість і-го виду продукції (виробу).

3. Визначають вплив рентабельності окремих видів на її се­редній рівень для всієї продукції. Пункт (1 х 2).

4. Визначають вплив, пов'язаний зі зміною індивідуальної рен­табельності продукції:

(Rзв – Rпл)* Ізв

де Rзв та Rпл - відповідно показники рентабельності за звітний та плановий період; Ізв - частка виробів у загальному обсязі реалі­зації в звітному періоді (пункт 1).

5. Визначають вплив структурного фактора: (Ізв – І пл)* Rпл

Отже, провівши діагностику фінансових результатів, яка вклю­чає розрахунок показників прибутковості і рентабельності ми можемо перейти до діагностики фінансового стану підприємства.

Діагностика фінансового потенціалу підприємства

Ринкові умови господарювання вимагають вміння оцінювати стан як свого підприємства так н існуючих потенційних конку­рентів, а також здійснювати моніторинг фінансово-господарського стану діяльності підприємства. Фінансовий стан відобра­жає рівень збалансованості окремих структурних елементів ак­тивів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання.

Фінансовий потенціал підприємства визначає конкурентоздатність, можливості ділового співробітництва, оцінює наскільки гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його парт­нерів у фінансовому і виробничому відношенні.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підви­щення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління вироб­ництвом, активізації підприємництва тощо.

Все це разом визначає важливість контролю за станом госпо­дарської діяльності підприємств з погляду дії зовнішніх та внут­рішніх факторів його діяльності та визначення його потенціалу стійкого розвитку. Тобто з допомогою методів та прийомів фінан­сового моніторингу виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, розробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

З позицій фінансового менеджменту моніторинг стану підприє­мства можна розглядати як функціональну підсистему, яка мі­стить такі функції управління: прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз та оцінка показників фінансово-гос­подарського стану підприємства.

Моніторинг можна охарактеризувати як систему інформуван­ня про стан досягнення стратегічних та тактичних и ідей підпри­ємства, відхилення прогнозованих та планованих показників ста­ну підприємства від заданих значень, розрахунок аналітичних по­казників аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, по­казників стану підприємства в галузі та рийках товарних та фінансових [2].