Висновки

З поглибленням економічних перетворень і активізацією інтеграційних процесів усе актуальнішими стають питання розвитку конкурентних відносин, захисту товаровиробників і споживачів від зловживань монопольним становищем та недобросовісної конкуренції. В Україні, з часу здобуття незалежності економічна конкуренція почала перетворюватися з терміну, який можна було зустріти хіба що в наукових працях, на щоденну реальність, від якої ми залежимо. За останні дванадцять років нашій державі вдалося пройти непростий шлях від тотальної радянської монополії до ринкової економіки на основі конкурентних взаємин.

Сенс конкуренції полягає ще й в іншому. Це надійна основа демократичного устрою суспільства, одна з головних його цінностей. Власне, для цього державою і створено Антимонопольний комітет України, перед яким із самого початку здобуття незалежності постало завдання виконувати особливу, не притаманну досі державним органам, функцію - протистояти зловживанням монополій та захищати і розвивати доброчесну економічну конкуренцію. Нормативна база конкурентного законодавства змінювалася одночасно із розвитком економічних відносин. Iз набуттям чинності Закону України "Про захист економічної конкуренції розпочався новий етап розвитку законодавства з питань захисту економічної конкуренції як одного з основних напрямів конкурентної політики держави.

Закон України "Про захист економiчної конкуренцiї" визначає правовi засади пiдтримки i захисту економiчної конкуренцiї, обмеження монополiзму в господарськiй дiяльностi та спрямований на забезпечення ефективного функцiонування вiтчизняної економiки на основi розвитку конкурентних вiдносин. Норми Закону значно пiдвищують ефективнiсть застосування конкуренцiйного законодавства на сучасному етапi розвитку конкурентних вiдносин в Українi.

Разом iз удосконаленням правового регулювання суспiльних вiдносин у конкуренцiї Законом визначено низку норм, спрямованих на послаблення втручання Комiтету в економiчнi процеси та перенесення акцентiв його правозастосовчої дiяльностi на найбiльш важливi з точки зору держави та суспiльства напрями. Зокрема:

• по-перше, зроблено виняток для малих та середнiх пiдприємцiв у частинi застосування положень, що регулюють узгодженi дiї суб'єктiв господарювання, а також для власникiв об'єктiв права iнтелектуальної власностi.

• по-друге, норми Закону в частинi економiчної концентрацiї спрямовано суто на тi дiї суб'єктiв, що можуть призвести до монополiзацiї ринкiв. Це є суттєвою вiдмiннiстю вiд дiючих нинi положень, якi в окремих випадках вимагали згоди Комiтету, навiть коли це i не могло вплинути на конкуренцiю. Так, згiдно з новим Законом не вважається концентрацiєю i не потребує звернення до Антимонопольного комiтету України придбання акцiй суб'єкта господарювання банками чи страховими компанiями, за умови їх наступного перепродажу протягом року. Крiм того, не потребують звернення до Комiтету дiї мiж підприємцями вже пов'язаними мiж собою відносинами контролю, що сприятиме оперативності вирiшення питань управління підприємствами та оптимізації схем корпоративних зв’язків у межах єдиної групи.

• по-третє, на вiдмiну вiд попереднього Закону, за новим законом, якщо дiї суб’єктів не мали відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, не призвели до суттєвого обмеження конкуренції, не завдали значних збиткiв окремим особам чи суспільству, Комітет може надати вiдповiднi рекомендації порушникові, а в разі їх виконання, не розглядати справу та не застосовувати штрафні санкції через малозначність порушення.

Таким чином, на сьогодні є підстави констатувати, що органи Антимонопольного комітету України вжили необхідних заходів для підготовки підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також споживачів до запровадження нового i більш ефективного інструмента конкурентної політики, яким є Закон України "Про захист економічної конкуренцiї".