Тема 10. Правове регулювання банкрутства План

1. Визначення понять неспроможності суб’єкта підприємництва та банкрутства. Суб’єкти банкрутства.

2. Організаційно-правові заходи щодо запобігання банкрутству суб’єктів підприємництва.

3. Провадження у справах про банкрутство.

4. Державна політика з питань банкрутства. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство..

1. Визначення понять неспроможності суб’єкта підприємництва та банкрутства. Суб’єкти банкрутства.

Порядок i умови визнання суб’єктів підприємництва банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів врегульовані положеннями Глави 23 ГК «Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом”, а також Законом України від 14 травня 1992 р. „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Положення цього Закону застосовуються також i до юридичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим, положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств, а також до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пле­нарному засіданні відповідної ради органів місцевого са­моврядування прийняте рішення щодо цього.

Окремі відносини щодо провадження у справах про банкрутство регулюються також Господарським процесуальним кодексом України, про що в Законі робляться спеціальні застереження. Особливості провадження у справах про банкрутство банків регулюються Законом У країни „Про банки i банківську діяльність” , а порядок продажу майна банкрута регулюється також з урахуванням вимог Законів України „Про приватизацію державного майна” та „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Міністерство економіки України наказ „Про затвердження Положення про державну госпрозрахункову установу Агентство з питань банкрутства” N 114 від 06.06.2000

Міністерство економіки України наказ „Про затвердження Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих” N 57 від 17.03.2001

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерство економіки України наказ N 72/49 від 04.05.2001 „Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Закон України від 14 травня 1992 р. „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надає наступне визначення понять банкрутства:

Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неспроможність — неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності

Суб'єктами банкрутства чинний Закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, але i фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності.

Боржник — суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) — фізична особа, суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всix стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом ­після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори - це можуть бути юридичні або фізичні особи, якi мають у встановленому порядку підтверджені докумен­тами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітний платі працівниками боржника, а також органи державної податкової служби та iншi державні органи, якi здiйснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків i зборів (обов'язкових платежів).

Кредитори поділяються на два види:

Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або що визнані як конкурсні згідно з законом i зобов'язання яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.