31. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту:

1. реєстрації їх як суб’єктів господарської діяльності;

2. набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України;

3. їх участі у юридичній особі;

4. внесення коштів або майна у статутний фонд підприємства.

32. Матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності – це:

1. зовнішньоекономічний акт;

2. зовнішньоекономічний тариф;

3. зовнішньоекономічний контракт;

4. зовнішньоекономічна ліцензія.

33. Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічну діяльність, є:

1. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

2. Кабінет Міністрів України

3. Верховна Рада України

4. Міністерство Зовнішніх Справ

34. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність:

1. відповідно до засновницького договору або рішення про створення юридичної особи;

2. відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

3. відповідно до її мети створення та участі у ній встановлених осіб з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

4. відповідно до видів діяльності юридичної особи, виду сплачуваних податків та з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

35. Територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України - це

1. спеціальна економічна зона;

2. вільна економічна зона;

3. зелена економічна зона;

4. відкрита економічна зона.

Тема № 15

36. Захист як суспільних, так і приватних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів забезпечується державою

1. примусовими засобами;

2. адміністративними санкціями;

3. публічно-правовими засобами;

4. кримінально-правовими нормами.

37. Виндикаційний позов – це:

1. позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння;

2. позов кредитора про витребування боргу з боржника;

3. позов однієї з сторін господарського договору про недобросовісне виконання умов господарського зобов’язання іншою стороною;

4. позов про неякісне або з порушенням строків виконання робіт зобов’язаною стороною.

38. Підставою для негаторного позову є:

1. порушення умов господарського зобов’язання;

2. порушення умов господарського договору;

3. порушення, яке перешкоджає власнику здійснювати свої права користування та розпорядження майном;

4. порушення спеціального режиму господарювання.

39. Державні гарантії прав та інтересів господарюючих суб’єктів можна поділити на:

1. загальні та спеціальні;

2. загальні та майнові

3. конституційні та адміністративні;

4. контрольно-організаційні.

40. Для тих господарських спорів, відносно яких передбачена процедура досудового регулювання, сторони можуть звертатися за захистом своїх прав та законних інтересів в господарський суд лише після того, як:

1. суб’єкт господарювання вважає, що іншим шляхом не отримає результату;

2. контрагент висловився (в безпосередній розмові або по телефону), що ним жодна претензія не буде визнана;

3. контрагенту була надіслана претензія, яку він або відхилив, або не дав на неї відповідь у строк, встановлений діючим законодавством;

4. претензія визнається такою, що відповідає умовам господарського договору.