Ііі. Конституційні засади організації і здійснення державної влади в україні

Держава функціонує головним чином через систему органів, установ та процедур, які у своїй сукупності утворюють державний механізм. Однією із складових державного механізму є державний апарат, до якого входять створені державою органи, що здійснюють діяльність від імені держави у сфері правотворчості, правореалізації та правосуддя.

Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних країнах та тих, що мають намір такими бути, засновується на певних принципах:

1. принцип народного суверенітету, який виходить із того,що джерелом усієї влади є народ (частини 2, 3,4 ст. 5 Конституції України);

2. принцип представницької демократії, який означає, що правління у державі здійснюється через виборні державні органи, які, у свою чергу, можуть формувати інші державні органи (друге речення ч. 2 ст. 5 Конституції України). Наприклад, Президент України, який обирається громадянами України, що мають право голосу, призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (п. 11 ч. 1 ст. 106 Конституції України);

3. принцип розподілу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову, який означає, що кожна з гілок влади має певну самостійність і врівноважується іншими гілками (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Хоча в дійсності у багатьох країнах створюються органи, які не можна віднести до жодної з традиційних гілок влади. Наприклад, в Україні це Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія тощо.

У федеративних та децентралізованих унітарних державах поділ влади відбувається ще по вертикалі і передбачає розмежування предметів відання і повноважень державної влади між центральною владою та регіонами, а також між державою та самоврядними місцевими територіальними колективами.

На сучасному етапі вчені неоднозначно ставляться до принципу розподілу влади та до системи стримувань і противаг. Так, існують дві діаметрально протилежні точки зору щодо розв'язання цієї проблеми: організаційно-правова, що обґрунтовує необхідність та історичну перспективу розподілу влади; соціологічна стверджує, що вся влада має належати народу. Зважаючи на існування наведених точок зору, сьогодні найбільшого розповсюдження дістав підхід, за якого присутні одночасно і влада народу, і розподіл влади. На єдності та неподільності влади, а на умовності терміна «розподіл влади», наголошують багато українських вчених, зокрема М. Цвік, О. Фрицький, Ю. Шемтенко. Іноді таку модель організації державної влади називають поняттям «інтеграційної системи поділу влади», коли поряд із настановою про розмежування повноважень визначаються принципи, як співпраця різних гілок влади та їх взаємний контроль. У цілому ж принцип розподілу державної влади сьогодні вважається не стільки умовою демократії, скільки запобіжним за своїм характером інститутом.

Одним із елементів реалізації принципу розподілу влади у демократичній державі є система стримувань і противаг, головне призначення і завдання якої – забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму. Отже, під системою стримувань та противаг розуміють сукупність законодавчо закріплених повноважень, форм, методів і процедур, призначених для забезпечення реалізації принципу розподілу влади, недопущення домінування будь-якої гілки влади та досягнення динамічної стабільності між ними. Найбільш загальними елементами системи стримувань і противаг, які існують у сучасній теорії та практиці конституційного права і використовуються в Україні, є такі:

• різні терміни функціонування державних органів влади;

• різні засоби формування гілок влади;

• відкладальне право вето Президента щодо прийнятих парламентом законів; інтерпеляція (запити депутата);

• створення контрольних і слідчих комісій;

• інвеститура (вотум довіри) – при формуванні уряд має одержати довіру парламенту;

• право промульгації, під яким розуміють дії глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності та реалізації;

• інститут контрасигнування, за якого акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта;

• колегіальний-характер уряду;

• конституційно-правова відповідальність вищих державних органів та посадових осіб.

4. принцип конституціоналізму, зміст якого полягає в установленій державою можливості існування лише тих органів держави, що передбачені конституцією, а також у необхідності прийняття цими органами рішень, що ґрунтуються на конституції. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу, а згідно з ч. 2 ст. 6 органи законодавчої,виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;

5. принцип законності передбачає здійснення діяльності органів держави на основі закону та прийняття рішень у межах їх повноважень. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

6. принцип забезпечення реалізації прав та свобод особи, змістом якого є створення державними органами та посадовими особами необхідних умов для виконання чи використання суб'єктами конституційно закріплених прав та обов'язків. Так, ч. 2 ст. 3 Конституції України встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;

7. принцип професіоналізму, тобто наявності визначених державою професійних прав та обов'язків, що характеризуються як статус посадової особи та надають цим посадовим особам можливість найповніше реалізовувати повноваження від імені держави;

8. принцип юридичної відповідальності, тобто обов'язку посадових осіб нести відповідальність перед державою та суспільством у випадку прийняття ними неконституційних та неправомірних рішень. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 111 Конституції України Президент України може бути усунений з постав порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ

Отже, держава функціонує головним чином через систему органів, установ та процедур, які у своїй сукупності утворюють державний механізм. Однією із складових державного механізму є державний апарат, до якого входять створені державою органи, що здійснюють діяльність від імені держави у сфері правотворчості, правореалізації та правосуддя.

Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних країнах та тих, що мають намір такими бути, засновується на певних принципах.