І.. Питання еволюція державного ладу та права сша в новітній час.

На початку ХХ ст. США перетворилися на одну з найрозвинутіших країн світу, що дозволило їй вийти на міжнародну арену в ролі лідера. Особливо підсилювався вплив США після Світових війн. Саме після Другої Світової війни США були визнані беззаперечним лідером Західного світу.

В ХХ ст. державний устрій США продовжує базуватися на принципах федералізму. Штати залишаються автономними одиницями із значними правами. Разом з тим протягом ХХ ст. йде неухильне зростання повноважень федерального центру.

Серйозні зміни відбулися в ХХ ст. у виборчому праві. У 1920 р. було надано виборче право жінкам (ХІХ поправка). Поступово відбувалося скасування обмежувальних цензів. У 50 – 60-х рр. відбулося скасування расового обмеження у виборчому праві.

Відбуваються зміни і в Конгресі. Все більшу силу набирають комітети. Без їх згоди жоден законопроект не може бути поставлений на голосування. У 1946 р. було узаконено існування в конгрес лоббі – “агентів впливу” великих корпорацій, які займалися “проштовхуванням” потрібних законопроектів.

У ХХ ст. відбувається підсилення президентської влади. Президент може без згоди Сенату укладати міжнародні договори або денонсувати їх. Все частіше президенти починають бойові дії без згоди конгресу (війна у Кореї, бомбардування Іраку, Косова). Важливим моментом в законодавчій сфері є право президента накладати вето. Наприклад президент Трумен накладав його 631 раз, а конгрес зміг його подолати тільки 9 разів. Правотворча діяльність президента підсилюється й за рахунок делегованого законодавства. Президенти видають “виконавчі накази”, які мало чим відрізняються від законів.

Протягом всього ХХ ст. відбувається еволюція державного апарату США. Спостерігається підсилення виконавчої влади та виконавчого апарату. Крім кабінету президента, до якого входять міністерства, з 1939 р. почав формуватися особливий адміністративний апарат президента, що називається Виконавче управління президента. Структура Виконавчого управління включає апарат Білого дому і апарат Ради національної безпеки.

Збройні сили США, як і в попередні роки складаються з федеральної армії та Національної гвардії.

Поліцій на система в США доволі складна, що обумовлено федеральною системою держави. Організаційно поліція поділяється на федеральну, штатів та місцеву. Всі види поліції наділені різними повноваженнями та мають свої джерела фінансування. Вищою федеральною поліційною інстанцією є ФБР (створено у 1907, реорганізоване у 1935 рр.). основною функцією ФБР є забезпечення внутрішньої безпеки. До системи федеральної поліції входить також секретна поліція, федеральне бюро боротьби з обігом наркотиків, федеральне імміграційне бюро, поліція охорони національних парків, поліція охорони мостів і тунелів, поліція федерального агентства авіації.

Поліція в кожному з штатів має свою структуру. Вона підпорядковується губернаторові.

Місцева поліція включає підрозділи в окремих містах та графствах.

Окреме місце в правоохоронних структурах США посідає приватна поліція (різноманітні детективні агентства).

Право США.

В США не існує єдиної правової системи. Паростки американського права можна спостерігати в англійських колоніях на теренах Північної Америки. Кожна колонія мала свою правову систему. З утворенням нових штатів утворювалися й нові правові системи. Наразі в США існує одна федеральна та 50 штатних правових систем.

Джерелом права в США є загальне право, яке було принесене до Північної Америки англійськими іммігрантами. Однак, оскільки ще на початку ХVІІ ст. було визначено, що англійське право не є обов’язковим для колоній, воно не було абсолютним. Право в США формувалося під впливом реалій колонізаційних процесів. Багато положень англійського права, а потім і незалежної держави, не могли вкоренитися на теренах Північної Америки оскільки мали феодальний характер і заважали капіталістичному розвитку колоній. Важливу роль відігравали й релігійні процеси, що мали відчутний вплив на розвиток суспільного життя колоній, в тому числі й на право. До права включалися пуританські звичаї та морально-релігійні принципи.

Певний вплив на розвиток права мали й інші правові системи. Зокрема голландське право (в колонія, що спочатку належали Голландії – Нью-Йорк), французьке (в Луїзіані), іспанське (Флорида), мексиканське (Техас).

Однією з характерних рис розвитку американського права в колоніальний період є його вульгаризація, тобто спрощення, оскільки фахівців, які могли б оперувати доволі складними положеннями загального права, права справедливості та статутного права бракувало.

Оскільки загальне право не вважалося провідним, в США неодноразово здійснювалися спроби кодифікації права. Наприклад, у 1648 р. така кодифікація проведена у колонії Массачусетс (збірка “Права і свободи Массачусетса”). Подібні кодифікації були проведені і в деяких інших колоніях. Однак провід мало все ж таки прецедентне право.

Після здобуття колоніями незалежності й розбудови держави в США продовжилася традиція розвитку прецедентного права. В багатьох штатах англійські статути й загальне право визнавалося головним джерелом права. З утворенням нових штатів в них також запроваджувалося прецедентне право. Наприклад, в Канзасі проголошувалося чинним загальне право. Мало воно вплив і у тих штатах, де відчувався вплив інших правових систем (Техас, Флорида, Нью-Йорк, Луїзіана). В той же час продовжувалися окремі кодифікації зокрема у штаті Вірджинія у 1796 р. було впроваджено кримінальний кодекс підготовлений Томасом Джефферсоном.

Період до Громадянської війни називають “золотим” в історії прецедентного права. Тільки на початку ХХ ст. воно поступилося місцем писаному законодавству федерального та штатівського рівнів.

В ХІХ – ХХ ст. продовжувався процес кодифікації американського права. З середини ХІХ ст. кодифікація права активно проводилася на рівні штатів. Було створено декілька цивільних та кримінальних кодексів. Серед них цивільні кодекси Каліфорнії (1872), Луїзіани (1875), Нью-Йорку, Небраски (1909) та інші, а також кримінальні кодекси Нью-Йорку (1881, 1967), Вісконсина (1956), Іллінойсу (1961), Міннесоти (1963). У 1889 р. було створено спеціальний комітет, який займався уніфікацією законів (головне такими, що регулюють торгівлю).

Методи кодифікації в США швидше є методами інкорпорації. З початку ХХ ст. на федеральному рівні приймаються, так звані, “модельні кодекси”. Наприклад, у 1952 р. було прийнято Одностайний торгівельний кодекс. Цей кодекс наразі офіційно не прийнятий тільки в штаті Луїзіана. У 1909 р. було впроваджено федеральний кримінальний кодекс.

У ХХ ст. законодавчі джерела права відіграють все більшу роль. Конгрес та легіслатури штатів щорічно видають значну кількість законів (наразі за рік конгрес видає близько 300-400, а легіслатури штатів – 10.000 – 30.000 нормативно-правових актів). Однак навіть у штатах з частково кодифікованою системою права, кодекси не є провідним джерелом права.

Таким чином специфіка формування права США полягала в :

-несприйняття феодальних конструкцій та інститутів англійського права;

• не утворилося єдиної загально національної правової системи;

• було більш гнучким ніж англійське.

Попри означені специфічні риси ,право США є різновидом загального права.

Як і право система судоустроюСША почала формуватися ще в колоніальний період. В колоніях діяли місцеві суди загального права. Губернатори очолювали суди справедливості. З часом в окремих колоніях почали утворюватися апеляційні суди. Головним апеляційними інстанціями були законодавчі зібрання та губернаторські ради колоній. Вищою апеляційною інстанцією була Таємна рада Англії. Єдиною судовою інстанцією, що мала чинність на теренах всіх колоній був Апеляційний суд у справах земельних захватів.

Лише Конституція 1787 р. заклала основи для створення загальнофедеральної судової системи. 24 вересня 1789 р. Конгресом США було прийнято Закон про судоустрій США. В ньому було сформульовано принципи судової системи федерації. Вона складалася з судів трьох рівнів:

1. Районні суди. Територія всієї країни була поділена на 13 районів. Ці суди розглядали важливі цивільні справи. З часом їх компетенція було розширена і вони набули права розглядати й кримінальні справи.

2. Окружні суди. У 1891 р. перетворені у окружні апеляційні.

3. Верховний суд. Розглядав справи виключної компетенції: територіальні суперечки між штатами та міжнародні конфлікти.

Судді усіх рівнів призначалися за згодою Сенату. Принципи їх діяльності визначалися законом про судоустрій 1873 р. На початку ХХ ст. цей закон був замінений Судовим кодексом.

Протягом Нового та Новітнього часу сформувалася система спеціальних судів: митні, податкові, територіальні. Особливу систему в федеральній судовій системі посідають військові суди. У 1855 р. було створено претензійний суд. Він розглядає позови громадян до казначейства США.

Окрему систему становлять суди штатів: суди попередньої юрисдикції, територіальні, апеляційні суди, верховні суди штатів. Судді штатів обиралися населенням на різні терміни повноваження. В північних штатах принцип виборності суддів діяв з 1777 р., а в південних – з середини ХІХ ст. Принцип виборності суддів штатів та пожиттєве призначення федеральних суддів гарантує незалежність судової влади. Цей принцип є одним з провідних у судово-правовій та державно-політичній системі США.

Тривалий час в США мала місце, так звана, “народна юстиція”, яка спиралася на традиції общинного самоврядування перших поселенців. Діяли народні суди, що вирішували справи конокрадів та злодіїв, на основі “народного права”. До них відноситься й сумнозвісний суд Лінча – самосуд, надзвичайно жорстока розправа без слідства. Набув поширення в США з ХVІІІ ст. Його жертвами ставали передусім негри. Назву отримав від американського полковника-расиста ХVІІІ ст. Ч. Лінча.

Існували й інші органи боротьби зі злочинністю. Так нагляд за мораллю здійснювала спілка “білих каптурів”. Вони застосовували переважно тілесні покарання. Найбільш реакційна расистська терористична організація- ку-клукс-клан, створена у 1865 р. після поразки Півдня у Громадянській війні в 1861 – 1865 рр. Її мета- боротьба з негритянським рухом та демократичними організаціями.