І. Питання державинй лад франції у новітній час:

Третя республіка попри всі негаразди та недоліки проіснувала до 1940 р. У 1939 р. Франція вступила у війну проти нацистської Німеччини, але зазнала поразки і капітулювала. 2/3 держави було окуповано. Тут влада належала німецькій військовій адміністрації. Лише на півдні існувала не окупована зона з центром у містечку Віші. Звідси й назва вішістська Франція. Очолював уряд у Віші маршал Петен. Конституція 1875 не була офіційно скасована. Але фактично республіка припинила існування. Восени 1942 р. німці окупували вішістську зону і Франція зникла з політичної карти світу.

З перших днів окупації у Франції розпочав боротьбу Рух опору. Очолював його створений у Лондоні комітет «Вільна Франція» на чолі з генералом де Голлем. У 1943 р. у Лондоні було створено тимчасовий уряд на чолі з генералом де Голлем. Влітку 1944 р. англо-американські війська десантувалися у Франції і вже на кінець року країна була звільнена від німецьких окупантів. В період від 1944 по 1946 рр. на чолі держави стояв Тимчасовий уряд. Звідси назва цього періоду – Тимчасовий.

У 1946 р. після тривалих обговорень було прийнято нову конституцію Франції. Ця подія знаменувала створення Четвертої республіки.

В преамбулі підтверджуються права і свободи людини і громадянина означені в Декларації 1789 р. крім того проголошувалися:

• рівні права усіх громадян незалежно від статі;

• право працювати й посідати посади;

• право на організацію профспілок та проведення страйків;

• дітям, матерям і літнім працівникам гарантується охорона здоров’я, матеріальне забезпечення, відпочинок і дозвілля;

• організація суспільної, безкоштовної і світської освіти всіх ступенів.

За формою правління Франція була «світською, демократичною і соціальною» парламентською республікою.

Парламент складався з двох палат: Національних зборів та Ради республіки. Зверніть увагу на те, що в конституції подано лише принципові питання організації та діяльності парламенту. Детально статус парламенту визначався спеціальними актами. Зверніть увагу на розмежування повноважень палат. Якщо Національні збори мали законодавчу владу, затверджували бюджет, оголошували війну та впроваджували військовий стан то Рада республіки мав переважно консультативні функції.

Уряд (Рада міністрів) очолював безпосереднє державне управління країною. Зверніть увагу на те, що уряд був відповідальним виключно перед Національним зібранням.

Вищим органом державної влади проголошувався президент. Зверніть увагу на обмеження, що висувалися до обрання президента.

Запроваджувався Конституційний комітет (раніше такого органу у Франції не було). Він давав висновки щодо відповідності законів Конституції, але владних повноважень не мав. Тобто був дорадчим органом.

Четверте республіка виявилася нетривким політичним утворенням. Внутрішня криза, невдачі у зовнішньополітичній діяльності раз по раз призводили до загострення політичної та соціальної ситуації в країні.

У 1958 р. спалахнув антиреспубліканський заколот в Алжирі. Парламент закликав до влади генерала де Голля. Його уряд підготував нову конституцію, яка оминаючи парламент була винесена на референдум. Більшість громадян його підтримали. Конституція 1958 р. знаменувала початок П’ятої республіки.

Конституція складається з 16 розділів. Вони поділяються на 93 статті.

В конституція відсутній розділ про права людини. Преамбула відсилає до Декларації 1789 р. і преамбули конституція 1946 р. яка зберігає свою чинність і до сьогодення.

Згідно конституції Франція є неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою.

Конституція затверджує змішану республіканську форму правління. Це визначається наступним: президент (глава держави) обирається без згоди парламенту, а прем’єр-міністр призначається президентом без згоди вищого представницького органу. Це ознаки президентської республіки. Разом з тим уряд несе відповідальність перед нижньою палатою парламенту (парламентська форма правління).

З огляду на бурхливу політичну історію Франції в конституції означено, що республіканська форма правління не підлягає перегляду.

Наразі Франція поділяється на 101 департамент (з них 96 знаходяться в метрополії та 5 “за морем”: Гвіана, Гваделупа, Мартініка, Реюньон та Сен П’єр і Мікелон), одну територію зі спеціальним статусом – Майон та чотири заморські території (Нова Каледонія, Полінезія, Валліс е Фютюна, Південні та Арктичні території).

Франція світська держава. В ст. 3 подано принцип національного суверенітету. Глава держави – президент. Він має доволі широкі власні повноваження. Вищий законодавчий орган – парламент, складається з двох палат (Національні збори та Сенат). Органом конституційного нагляду є Конституційна рада.

В департаментах центральна влада представлена префектом, як5ого призначає президент.

Вища судова інстанція – Касаційний суд. Судова система країни складається з судів нижньої інстанції та судів другої (вищої) інстанції.

В 1992 р. до конституції 1958 р. було внесено суттєві зміни, що було пов’язано із вступом Франції до Європейського Союзу.

У ХХ ст. відбувся розпад Французької колоніальної імперії. На відміну від Великої Британії Франція воліла зберегти свої колонії шляхом застосування сили, що призводило до чисельних війн (в Алжирі, Індокитаї). Однак уникнути розпаду імперії не вдалося.

У 1946 р. було створено ФРАНЦУЗЬКИЙ СОЮЗ Ф.с. проіснував до 1958 р. й був замінений на Французька спілка.

Підсилення антиколоніальної боротьби примусила Францію піти на подальші поступки і в 1958 р. було створено Французьку спілку.