4. Міжнародно-правові акти як джерела земельного права.

Україна виходить з визнання пріоритету міжнародного права над нормами національного законодавства у галузі охорони і використання земель. Згідно зі ст. 71 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" якщо міжнародним договором, укладеним нашою державою, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в національному законодавстві про охорону навколишньої природного середовища, то засто­совуються правила міжнародного договору.

У ст. 9 Конституції закріплено положення, відповідно до якого міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законо­давства України. Згідно зі ст. 19 Закону України від 29 червня 2003 р. "Про міжнародні договори України" такі договори, укла­дені й ратифіковані нашою державою, становлять невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються в поряд­ку, встановленому для його норм. Проте у науковій літературі обговорюються питання про те, чи має пряму дію належним чином підписаний міжнародний акт на території України чи потрібне прийняття аналогічного акта внутрішньодержавної правотворчості'. Ця проблема актуальна у зв'язку з відсутністю державно-правових механізмів і досвіду прямої реалізації між­народних норм, що породжує необхідність прийняття національ­них законів, які дублюють міжнародні акти.

Самостійним джерелом національного земельного права слід також вважати міжнародні правила, звичаї, конвенції, до яких приєдналася Україна.

Висновок. На завершальному етапі земельної реформи помітне зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного земельного законодавства щодо міжнародного права.

Висновки

Таким чином, на закінчення теми «Джерела земельного права» слід зробити наступні висновки.

Різноманітні за своєю правовою природою джерела земельного права України перебувають між собою в нерозривному взаємозв’язку (структурному, функціональному та генетичному) і утворюють єдину систему джерел цієї галузі права.

Система джерел земельного права України – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених законодавчих, підзаконних та локальних нормативно – правових актів, що є зовнішньою об’єктивізацією земельної політики держави. Уся сукупність нормативно – правових актів як джерел земельного права лежить в основі формування сучасного земельного законодавства. Згідно зі ст.. 4 Земельного кодексу земельне законодавство включає Земельний кодекс та також інші нормативно – правові акти у галузі земельних відносин. Чинне земельне законодавство України являє собою досить значну, складну і часто суперечливу сукупність правових приписів, що зосереджені як у спеціалізованих земельно – правових актах, так і розпорошені по нормативних актах інших галузей .

Конституція України, є головним джерелом земельного права. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її нормам. До звичайних законів, як джерел земельного права, відносяться правові акти, що містять норми земельного права як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, тій чи іншій їх частині, де вони регулюють земельні відносини.

На відміну від джерел інших галузей права джерела земельного права України мають такі характерні особливості:

уніфіковані акти законодавства являють собою ядро земельного законодавства і впливають на становлення земельного права як самостійної та інтегрованої галузі національного права;

значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб'єктам земельних правовідносин;

збереження рекомендаційної правотворчості;

використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм земельного та інших галузей права(аграрного, господарського, фінансового тощо), оскільки вони регулюють окремі питання діяльності суб'єктів земельних правовідносин;

Уніфіковані акти земельного законодавства - це юридична форма

закріплення норм земельного права, спрямованих на інтеграцію правового регулювання земельних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів земельних правовідносин та легальних організаційно-правових форм. Вони включають у себе нормативно-правові акти, що регулюють у єдності та взаємозв'язку економічні, організаційні та інші заходи, спрямовані на реалізацію земельної реформи.

Диференційовані акти земельного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів земельних правовідносин.

Уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти є основою системи (видів) джерел земельного права. На завершальному етапі земельної реформи помітне зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного земельного законодавства щодо міжнародного права.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При підготовці цієї теми студентові слід:

1. опрацювати конспект лекції;

2. ознайомитися із навчальною літературою з цієї теми;

3. опрацювати монографічну літературу, статті в періодичних виданнях з цієї теми;

4. вести конспект підготовки до семінарського заняття.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти повинні використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Студентам необхідно засвоїти поняття земельних правовідносин, визначити їх структуру, зміст, умови настання та припинення.

Необхідно сформувати уявлення про поняття, систему, джерел земельного права

Засвоєння матеріалу має відбуватися із урахуванням розуміння основних завдань та мети земельної реформи.

Для самоперевірки доцільно використати такі контрольні запитання та завдання:

1. Поняття та особливості джерел земельного права України.

2. Види джерел земельного права України.

3. Закони як джерела земельного права України.

4. Рішення Конституційного суду України в системі джерел земельного права України.

5. Міжнародні договори та міжнародні угоди в системі джерел земельного права України.

6. Договори, постанови, директиви, рішення Європейського Союзу в системі джерел земельного права України.

7. Судова практика в системі джерел земельного права.

8. Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права України.

9. Конституція України в системі джерел земельного права України.

10. Закони як джерела земельного права України.

11. Укази Президента України в системі джерел земельного права України.

12. Постанови КМ України в системі джерел земельного права України.

13. Нормативно-правові акти центральних органів державної влади в системі джерел земельного права України.

14. Юридична природа локальних нормативних актів місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування як джерел земельного права України.