8. Ризикова функція (функція страхового захисту) полягає у:

1. передачі за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або до­говором страхування;

2. попередженні можли­вих збитків та зменшенні їх наслідків від несприятливих страхових подій;

3. розміщенні тимчасово віль­них коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності, прибутковості та диверсифікації;

4. здійсненні фінансового контролю за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів.

9. Принцип реальності страхового захисту передбачає:

   1. передачу ризику за плату від страхуваль­ника до страховика;

   2. виплату відшкоду­вання в розмірах реального збитку;

   3. повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випад­ку;

   4. отримання певних доходів у разі настання спеціально обумовлених подій.

9. Можливість здійснення діяльності страхо­вих компаній поза межами основного бізнесу відповідає принципу:

1. Суброгації;

2. Диверсифікації;

3. Контрибуції;

4. Неперервності?

9. За формами проведення страхування поділяється на:

1. добровільне та обо­в'язкове;

2. страхування життя та загальне (ризикове) страхування;

3. майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності;

4. комерційне страхування, взаємне страхування, державне страхування.

12. Підгалузями майнового страхування є:

1. страхування майна громадян та юридичних осіб;

2. медичне страхування;

3. страхування життя і пенсій;

4. відповіді 1) та 3) вірні.

13. Страховий ринок розглядають як:

1. сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страхо­вий захист та формується попит і пропозиція на нього;

2. соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь в реалізації страхових послуг;

3. форму організації фінансових відносин щодо формування та розподі­лу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізич­них осіб;

4. усі відповіді вірні?

13. За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

1. національний, регіональний та світовий страхові ринки;

2. ринок страхування життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування;

3. спеціалізований та універсальний;

4. немає правильної відповіді.

13. Метою створення Ліги страхових організацій України є:

1. формування повноцінного і дієвого страхо­вого ринку;

2. страховий захист майнових інтересів страховиків;

3. координація діяльності на­ціональних страховиків у галузі авіаційних ризиків;

4. гарантуван­ня платоспроможності страховиків — членів Моторного транспортного стра­хового бюро щодо страхових зобов'язань.

13. Аварійні комісари це :

1. спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків між учасниками морського перевезення;

2. посередники, які встановлюють причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час дорожньо-транспортних аварій;

3. інспектори чи агенти страховика, що здійснюють огляд та оці­нювання майна і визначають імовірність реалізації страхового ризику;

4. юридичні і фізичні особи, які є представниками страхо­вика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

13. Компанії, створені потужними виробничими підприємствами, кор­пораціями або фінансово-промисловими групами для обслуговування влас­них потреб це:

1. страхові пули;

2. кептивні страхові компанії;

3. перестрахувальні компанії;

4. асоціації страхових компаній.

13. Спеціальним уповноваженим державним органом виконавчої влади у сфері страхування є:

1. Ліга страхових організацій України;

2. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

3. Кабінет міністрів України;

4. Страхове бюро України.

13. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка виконує такі функції:

    1. нормативно-правове регулювання у сфері страхування;

    2. нагляд за учасниками страхового ринку;

    3. організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страху­вання;

    4. усі відповіді вірні.