анатомія людини

ВИДИ З'ЄДНАНЬ КІСТОК

з'єднання коренів зубів з комірками верх­ ньої та нижньої щелеп.

5. Тепер розгляньте хрящові з'єднан­ ня (мал. 41, б). До їх складу належать: синхондрози (постійні і тимчасові), сим­ фіз і епіфізарний хрящ. Постійні синхон­ дрози існують протягом усього життя, наприклад, синхондрози між кам'янис­ тою частиною скроневої кістки і клино­ подібною кісткою, між кам'янистою час­ тиною скроневої кістки і потиличною кісткою, а також між І ребром і грудни­ ною. Волокнисті синхондрози є там, де виникає великий опір механічним наван­ таженням.

Крім того, за властивостями хряща їх поділяють на гіалінові і волокнисті. Усі названі синхондрози належать до гіалінових.

Симфізи характеризуються наявністю в хрящі невеликих щілин, які надають з'єднанню пружності, пом'якшуючи по­ штовхи і струси (мал. 41, в).

Епіфізарний хрящ утворює суглобові поверхні кісток. Він менш міцний, ніж синхондроз, і не має судин і нервів.

Тимчасові синхондрози існують тіль­ ки в періоди росту людини, після чого во­ ни заміщуються на кісткові з'єднання. До тимчасових синхондрозів належать з'єднан­ ня між тілом кістки і наростком трубчастих кісток, між трьома кістками тазового по­ яса, які згодом зрощуються в одну куль­ шову кістку, а також клино-потиличний

[synchondrosis spheno-occipitalis), клинорешітчастий [synchondrosis spheno-eth- moidalis), внутрішньопотиличний [syn­ chondrosis intraoccipitalis) та ін.

6. Переходячи до вивчення синовіаль­ них з'єднань [juncturae synoviales), або суглобів [articulatio), запам'ятайте, що во­ ни характеризуються трьома ознаками:

Мал. 41. Неперервне з'єднання:

а — шво; б — синхондроз; в — лобковий симфіз: 1 — хрящ; 2 — щілина в хрящі

1) вони утворені щонайменше двома кістками із суглобовими поверхнями, по­ критими гіаліновим або волокнистим хрящем; 2) до краю суглобових повер­ хонь прилягає суглобова капсула [capsula articularis); 3) мають суглобову порожни­ ну [cavitas articularis) — герметично за­ критий щілиноподібний простір (мал. 42).

Основні структурні характеристики складників суглоба

Суглобовий хрящ завдовжки 0,2 — 0,5 мм є буфером, гладенька волога його поверхня запобігає тертю. Суглобові по­ верхні є конгруентними, тобто відповіда­ ють одна одній. Якщо головка однієї кістки опукла, то поверхня другої кістки увігнута.

Суглобова капсула має зовнішню волокнисту перетинку [membrana fibrosa) і внутрішню синовіальну перетинку [mem­ brana synovialis). Остання обернена в по­ рожнину суглоба, покрита шаром ендотеліальних клітин і виділяє рідину — сино­ вію [synovia), яка зменшує тертя сугло-

Мал. 42. Простий суглоб:

1 — окістя; 2 — кістка; 3 — суглобовий хрящ; 4 — суглобова порожнина; 5 — синовіальна перетинка суглобової капсули; 6 — волокниста перетинка суглобової капсули

бових хрящів. Синовіальна перетинка мо­ же утворювати невеликі відростки, так звані синовіальні ворсинки {villi synoviales) або синовіальні складки {plicae synoviales). Інколи у стоншених місцях капсули синовіальна перетинка утворює мішко­ подібні випини або сумки {bursae syn­ oviales), які розташовуються навколо сухо­ жилків, під м'язами, поблизу суглобів і зменшують тертя під час рухів. Волокнис­ та перетинка стовщена, складається зі щільної волокнистої тканини, волокна якої, залежно від рухів, орієнтовані в різ­ них напрямках, але переважно поз­ довжньо. Місцями волокниста перетинка утворює зв'язки, які стовщують капсулу.

Інколи зв'язки відокремлюються від кап­ сули і розміщуються поза нею — позакапсульні зв'язки {ligg. extracapsularia) — або в порожнині суглоба разом із синовіаль­ ною перетинкою — внутрішньокапсульні зв'язки {ligg. intracapsulaha). Є ще кап­ сульні зв'язки (ligg. capsularia). Вони роз­ ташовані між волокнистою та синовіаль­ ною перетинками капсули суглоба.

Суглобова порожнина герметична, за­ повнена синовіальною рідиною. Між суг­ лобовими поверхнями, в порожнині сугло­ ба тиск від'ємний, що перешкоджає роз­ ходженню суглобових поверхонь.

У багатьох суглобах є додаткові утво­ рення з волокнистої хрящової тканини — внутрішньосуглобові хрящі. Це суцільні пластинки — диски {disci articulares), або пластинки півмісяцевої форми, їх назива­ ють менісками {menisci articulares); або

хрящові кружальця, обідки — суглобові губи (labria articularia). Усі ці утворення зрощуються з суглобовою капсулою.

Необхідно запам'ятати сили, які утри­ мують суглобові поверхні кісток від роз­ ходження:

1) молекулярна сила зчеплення си-| новіальної рідини; 2) атмосферний тиск; 3) суглобова капсула; 4) зв'язки суглоба; 5) навколосуглобові м'язи.

Капсула плечового суглоба витримує навантаження в межах ПО — 140 кг. після чого слабкі ділянки її починають розриватися. А м'язи, розташовані безпо­ середньо навколо плечового суглоба (гли­ бокі м'язи грудного пояса), здатні розви­ вати силу до 500 кг. Під час хірургічних втручань необхідно зберігати структуру м'язів, оскільки вони майже не відновлю­ ються.

Рухи в суглобах залежать від форми суглобових поверхонь. Однак усі вони

б

Мал. 43. Одноосьовий суглоб:

а — міжфалангові суглоби; б — блокоподібний суглоб (плечо-ліктьовий суглоб)

є вирізка. Рухи відбуваються навколо вер­ тикальної осі: привертання (pronatio) і відвертання (supinatio) (наприклад, проме­ нево-ліктьовий суглоб).

До двоосьових суглобів належать еліпсо­ подібний, сідлоподібний та двовиростковий.

В еліпсоподібному суглобі {articulatio ellipsoidea) з'єднувальні поверхні представ­ лені відрізками еліпса: одна опукла, оваль­ ної форми з неоднаковою кривиною в двох напрямках, друга — увігнута (наприклад, променево-зап'ястковий суглоб). Суглоб на­ гадує яйце, розташоване в ложці, яке може рухатися навколо лобової та стрілової осей, імітуючи згинання та розгинання і меншою мірою — приведення і відведення (мал. 44, а). Раніше такий суглоб називали яйцеподібним. Обертання в таких суглобах неможливе.

Сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris) утворений двома сідлоподібними по­ верхнями, накладеними одна на одну, з яких одна рухається навколо лобової (зги­ нання, розгинання) і стрілової (відведен­ ня, приведення) осі. Рухи в такому суг-

Мал. 44. Двоосьові суглоби:

а — двоосьові суглоби кисті: 1 — еліпсо­ подібний суглоб (променево-зап'ястковий суглоб); 2 — сідлоподібний суглоб (зап'ястко­ во-п'ястковий суглоб великого пальця); б — двоосьовий суглоб коліна: 1 — двовиростко­ вий суглоб (колінний суглоб)

лобі нагадують рухи вершника в сідлі: вперед, назад і вбік (наприклад, зап'яст­ ково-п'ястковий суглоб великого пальця). Обертання в таких суглобах неможливе (див. мал. 44, а).

Двовиростковий суглоб (articulatio bicondylaris) теж має еліпсоподібну фор­ му, але відрізняється від еліпсоподібного суглоба тим, що утворений не одним суг­ лобовим відростком, а двома (наприклад, скронево-нижньощелепний, атланто-поти- личний, колінний суглоби). Рухи в таких суглобах аналогічні тим, які здійснюються

ВИДИ З'ЄДНАНЬ КІСТОК

5 попередніх двоосьових суглобах, деякі розбіжності існують у рухах у скроневонижньощелепному і колінному суглобах •мал. 44, б].

Наприкінці вивчення двоосьових суг­ лобів необхідно зауважити, що в них можливе виконання колових рухів, які, од­ нак, не слід ототожнювати з обертанням {iotatio). З'ясуйте, яка між ними різниця. Розгляньте різні форми суглобів на від­ повідних кісткових і вологих препаратах.

До триосьових, або багатоосьових, суглобів належать кулястий і плоский суглоби.

Кулястий суглоб {articulatio spheroidea). Опукла суглобова головка має форму кулі, а ввігнута поверхня — запа­ дина. Суглобова западина значно менша за розмірами, ніж головка. Об'єм рухів залежить від різниці кутової довжини ду­ ги суглобових поверхонь. У кулястих суг­ лобах можливі різні рухи навколо лобо­ вої, стрілової та вертикальної осей (зги­ нання, розгинання, приведення, відве­ дення, привертання, відвертання). Мож­ ливий коловий рух, при цьому головка кістки рухається по краю суглобової по­ верхні западини, кінець кістки описує коло, а вся вона описує конус. Такий рух здійснюється, як ви уже знаєте, і в двоосьових суглобах. Коловий рух мож­ ливий під час рухів голови в атланто-по- тиличному чи в променево-зап'ястково­ му суглобах. Найхарактерніший приклад кулястих суглобів — це плечовий суглоб. Розгляньте його на препаратах (мал. 45, а).

Різновидом кулястого суглоба є

чашоподібний суглоб {articulatio cotylica),

в якого суглобова заглибина глибока і на­ гадує чашу (cotyle — чаша). У цьому суг­ лобі можливі всі рухи в різних напрямках, але з меншим розмахом, ніж у кулястому

Мал. 45. Багатоосьовий суглоб:

а — кулястий суглоб (плечовий суглоб); б — чашоподібний суглоб (кульшовий суглоб)

суглобі (наприклад, кульшовий суглоб; мал. 45, б).

Плоский суглоб {articulatio plana) ут­ ворений майже плоскими суглобовими поверхнями, які розглядають як відрізки поверхні кулі з дуже великим радіусом. Розмах рухів у цьому суглобі незначний через майже відсутню різницю розмірів суглобових поверхонь (наприклад, кри­ жово-клубовий суглоб, дуговідросткові суглоби хребта).

7. Вивчаючи суглоби, слід дотримувати­ ся такої схеми: 1) назва суглоба; 2) сугло­ бові поверхні та кістки, що утворюють суг­ лоб; 3) форма і можливі рухи навколо осей суглоба; 4) початок і прикріплення капсули суглоба; 5) зв'язки суглоба; 6) особливості будови суглоба: простий чи складний; 7) внутрішньосуглобові зв'язки, сухожилки м'язів, суглобові губи, диски, меніски, си­ новіальні відростки, складки, сумки, піхви.

8. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.На які види поділяються синартрози?

2.Розкажіть про особливості волокнис­ тих з'єднань.

3.Розкажіть про особливості хрящових з'єднань. Що таке кісткове з'єднання?

4.Дайте характеристику синовіальним з'єднанням. Що таке суглоб?

5.Розкажіть про будову суглобових хрящів, їх значення, покажіть їх на препараті.

6.Розкажіть про будову суглобової кап­ сули, її значення.

7.Які рухи можливі в суглобах? Визначте напрямок осей і покажіть їх.

8.Опишіть простий та складний суглоби.

9.Розкажіть про класифікацію суглобів залежно від кількості осей і форми суглобової поверхні.

10.Що таке одноосьовий суглоб, які ви знаєте види цих суглобів?

11.Розкажіть про будову і функцію та наведіть приклади блокоподібного суглоба.

12.Розкажіть про особливості будови і функцію обертового суглоба.

13.Розкажіть про будову і функцію двоосьових суглобів, наведіть приклади різних форм цих суглобів.

14.Розкажіть про будову і функцію еліпсоподібного і сідлоподібного суг­

лобів.

15.Розкажіть про будову і функцію та наведіть приклади двовиросткових суглобів.

16.Які ви знаєте форми триосьових суг­ лобів?

17.Розкажіть про особливості будови і функцію кулястого суглоба.

18.Розкажіть про особливості будови і функцію чашоподібного суглоба.

19.Що таке коловий рух, чим він від­ різняється від приведення та від­ ведення?

З'єднання кісток черепа. З'єднання кісток тулуба

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Скелет. 2. Цілий череп до­ рослого. 3. Цілий череп новонароджено­ го. 4. Вологі препарати суглобів: скроне­ во-нижньощелепного, атланто-потилич- ного і дуговідросткового. 5. Суглоби грудної клітки.

Методичні рекомендації до самостійного вивчення матеріалу

1. Череп виконує передусім захисну функцію для головного мозку та органів чуття. Розвиток мозкового черепа пов'яза­ ний з розвитком головного мозку. У тва­ рин, які не мають головного мозку, немає й черепа.

Лицевий череп розвивається із струк­ тур первинних зябрових дуг, закладених у бічних стінках головного відділу первинної кишки.

2. Ви вже знаєте, що всі кістки мозко­ вого черепа, за винятком лускової частини скроневої кістки, з'єднуються зубчастим швом (sutura serrata). Лускова частина скроневої кістки з'єднується з тім'яною кісткою лусковим швом [sutura squamosa).

Кістки обличчя з'єднуються між со­ бою плоскими швами [sutura plana). Зуби верхньої і нижньої щелеп з'єднуються в зубних комірках за допомогою вклинення

(gomphosis).

Необхідно детальніше ознайомити­ ся зі структурою вклинення зубів, яке має велике практичне значення. Воно належить до сполучнотканинних, волок­ нистих з'єднань (syndesmosis), волок­ нисті структури якого ще називають десмодонтом {desmodontium). Корінь кожного зуба покритий цементом — грубоволокнистою кістковою тканиною, в якій розташовані міцні колагенові во­ локна. Вони з одного боку проникають у радіальному напрямку в корінь зуба, з другого боку продовжуються у волок­ нах періодонту (periodontium), які в свою чергу вплітаються в кісткову тка­ нину зубної комірки. Таким чином періодонт і десмодонт складають зв'яз­ ку, яка утримує зуб у кістковій комірці. Частина кореня зуба живиться шляхом дифузії з боку періодонту, його захво­ рювання негативно позначаються на бу­ дові та функції зубів.

3. Череп новонародженого має тім'яч­ ка (fonticuli), які є залишками перетинчас­ тої стадії розвитку кісток. Наявність їх має велике значення під час пологів — кістки склепіння черепа значно змішуються, за­ вдяки чому череп пристосовується до фор­ ми і розмірів пологових шляхів. Розрізня­ ють такі тім'ячка:

•переднє тім'ячко (fonticulus anterior)

ромбоподібної форми, розташоване на перехресті вінцевого і переднього

кінця стрілового шва — заростає на 2-му році життя;

•заднє тім'ячко (fonticulus posterior) три­ кутної форми, розташоване на сере­ дині ламбдоподібного шва — заростає на 2-му місяці життя;

•клиноподібні тім'ячка (fonticulus sphenoidalis), парні, розташовані з кожно­ го боку черепа;

•соскоподібні тім'ячка (fonticulus mastoideus), теж парні (мал. 46). Клиноподібне тім'ячко розташоване

на стикові клиноподібного кута тім'яної кістки, лобової луски, лускової частини скроневої кістки і великого крила клино­ подібної кістки. Соскоподібне тім'ячко розташовується між соскоподібним кутом тім'яної кістки, лусковою частиною скро­ невої кістки і потиличною лускою. Кли­ ноподібні і соскоподібні тім'ячка зароста­ ють невдовзі після народження. Лікарі під час обстеження дитини звертають увагу на стан переднього тім'ячка, тому що по­ ступове його зменшення відображає стан сольового обміну в кістках дитини. У віці 2 — 4 роки тім'ячка повністю зникають, і формуються шви черепа з типовими зуб­ частими контурами.

4. На основі черепа знайдіть щілини, які закриваються волокнистим хрящем, утворюючи синхондрози: кам'янисто-по­ тиличний та клиноподібно-кам'янистий, які вже вам відомі. Крім того, в молодо­ му віці зустрічаються ще клино-потилич- ний та клино-решітчастий синхондрози

(synchondrosis sphenooccipitalis et synshondrosis sphenoethmoidalis) — між: основ­ ною частиною потиличної кістки і тілом клиноподібної кістки, а також між клино­ подібною і решітчастою кістками. Хря­ щове зрощення на основі черепа — це амортизаційне пристосування до можли­ вих струсів.

5. Серед суглобів черепа виділяють парні скронево-нижньощелепний суглоб

(articulatio temporomandibularis) та атлан- то-потиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis). Скронево-нижньощелепний суглоб — комбінований, комплексний, двовиростковий. Використовуючи цілий череп і вологий препарат суглоба, пере-

конаитеся, що він утворений нижньоще­ лепною ямкою скроневої кістки і голо­ вкою нижньої щелепи. Суглобові по­ верхні доповнюються внутрішньосуглобовим хрящем (discus articularis), який краями зрощується із суглобовою капсу­ лою і розділяє суглобову порожнину на два відділи: верхній та нижній. Капсула починається по краю нижньощелепної ямки, включає в себе суглобовий горбок, за нею розташована кам'янисто-барабан­ на щілина. Закінчується капсула навколо шийки нижньої щелепи. Суглобова ямка покрита волокнистим хрящем. Навколо суглоба розташовані чотири зв'язки, з яких одна (lig. laterale) проходить у бічній складці капсули від виличного відростка скроневої кістки. На присередній по­ верхні капсули суглоба є присередня

зв'язка (lig. mediate). Останні дві зв'язки, клино-нижньощелепна і шило-нижньоще- лепна [lig. sphenomandibulare et lig. stylomandibulare) проходять окремо (мал. 47), не зв'язані із суглобом, а лише підтриму­ ють нижню щелепу.

Зверніть увагу на функцію скроневонижньощелепного суглоба. Обидва суг­ лоби (правий та лівий) функціонують од­ ночасно. Завдяки диску в суглобі мож­ ливі такі рухи: 1) опускання і піднімання нижньої щелепи (рухи здійснюються на­ вколо лобової осі); 2) зміщення нижньої щелепи вперед і назад; 3) бічні рухи вправо і вліво, як це буває під час жуван­ ня. Рух вправо відбувається в нижньому відділі суглоба, між головкою і диском, який притиснений до суглобової ямки, а під час руху вліво головка разом з дис-

Мал. 48. Зв'язки хребтового стовпа (фраг­ менти стовпа):

а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду (дуги хребців видалені);Ч8^— вигляд спереду (тіла хребців видалені): 1 — передня поздовжня зв'язка; 2 — задня поздовжня зв'язка; 3 — дуга хребця; 4 — жовта зв'язка

зв'язка пролягла по передній поверхні тіл хребців, починаючись від передньої дуги атланта, вона доходить до другої попе­ речної лінії тазової поверхні крижової кістки. Задня поздовжня зв'язка прохо­ дить усередині хребтового каналу по задній поверхні тіл хребців — від перед­ ньої частини великого отвору потиличної кістки до крижової кістки, закінчуючись в її каналі (мал. 48).

Дуги хребців з'єднуються між собою жовтими зв'язками (ligg. flava). Вони ела­ стичні, досить міцні і мають жовтий колір. Вивчіть з'єднання відростків хреб­ ців. Суглобові відростки утворюють дуговідросткові суглоби (articulationes zygapophysiales) — плоскі за формою, ма­ лорухомі з'єднання. Між поперечними відростками хребців розміщуються міжпоперечні зв'язки (ligamenta intertransversaria). Остисті відростки зв'язуються міжостьовими (ligg. interspinalia) і надостьовою зв'язкою (lig. supraspinale); надостьова зв'язка фіксує верхівки остистих відростків по всій довжині хребтового стовпа. У шийній ділянці надостьова зв'язка стовщується в стріловій площині, а її верхня частина прикріплюється до зовнішнього потиличного гребеня. Ця зв'язка утворена щільною сполучною тка­ ниною у вигляді пластинки трикутної форми і називається карковою зв'язкою

(lig. nuchae).

Зверніть увагу на крижово-куприко­ вий суглоб {articulatio sacrococcygea).

який нагадує міжхребцеве з'єднання (у диску суглоба є щілина). Вивчіть такі зв'язки: 1) бічна крижово-куприкова зв'язка {lig. sacrococcygeum laterale) —

аналог міжпоперечної зв'язки; 2) передня крижово-куприкова зв'язка (lig. sacrococ­ cygeum anterius) — продовження перед-