анатомія людини

кров від двох приточних трубчастих сис­ тем печінки — системи ворітної печінкової вени та системи власної печінкової артерії.

7. Клітини печінкової часточки ви­ робляють жовч, що надходить у жовчні проточки {ductuli biliferi). Ці проточки сполучають жовчні канальці, які в почат­ кових відділах біля центральної вени за­ криті. На периферії часточки ці проточ­ ки впадають у жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductuli biliferi interlobulares), далі — в міжчасткові жовчні про­ токи, а потім — у праву та ліву печінкові протоки [ductus hepaticus dexter et sinis­ ter). Вийшовши з воріт печінки, права та ліва печінкові протоки зливаються і ут­ ворюють загальну печінкову протоку

(ductus hepaticus communis).

Необхідно відзначити, що з воріт пе­ чінки крім жовчних проток виходять лім­ фатичні судини. Вони доповнюють веноз­ ну систему, оскільки відводять від печінки продукти обміну речовин. У часточках печінкові лімфатичні капіляри відсутні. Глибокі печінкові лімфатичні капіляри починаються навколо часточок, у міжчасточковій сполучній тканині. Вони про­ ходять разом із міжчасточковими капіля­ рами артеріальних і венозних судин та з міжчасточковими жовчними проточками. Лімфатичні капіляри утворюють так зва­ ну п'яту трубчасту систему печінки. Крім глибоких лімфатичних судин, які вихо­ дять із воріт печінки, є ще поверхнева лімфатична сітка, що розташована в се­ розній і волокнистій оболонках печінки.

Глибокі і поверхневі лімфатичні су­ дини з'єднуються між собою і виходять не тільки з воріт печінки, а й у місцях відходження від печінки зв'язок малого чепця (вінцевої, трикутних, серпоподіб­ ної, круглої). Лімфатичні печінкові суди­ ни спочатку впадають у регіонарні

Мал. 168. Жовчний міхур. Жовчні протоки на розрізі:

1 — жовчний міхур; 2 — дно жовчного міхура; З — тіло жовчного міхура; 4 — шийка жовчно­ го міхура; 5 — міхурова протока; 6 — права печінкова протока; 7 — ліва печінкова протока; 8 — загальна печінкова протока; 9 — спільна жовчна протока; 10 — протока підшлункової залози; 11 — печінково-підшлункова ампула; 12 — великий сосочок дванадцятипалої кишки; 13 — дванадцятипала кишка

лімфатичні вузли у воротах печінки, потім створюють анастомози з лімфатич­ ними судинами жовчного міхура, досяга­ ючи сусідніх лімфатичних вузлів — че­ ревних, поперекових, шлункових, діаф­ рагмових, пригруднинних та ін. Вивчен­ ня зв'язків лімфатичної системи має ве­ лике практичне значення, тому що по лімфатичних судинах переносяться ра­ кові клітини.

Вивчіть топографію підшлункової залози. Голотопія: залоза розміщена в надчерев'ї, заочеревинно. Вона займає ліву підреброву ділянку, надчеревну ділянку і заходить у праву підреброву ділян­ ку. Скелетотопія: залоза розміщена попе­ речно відносно хребтового стовпа: голов­ ка— на рівні І, II поперекових хребців, тіло — на рівні І поперекового хребця, хвіст залози досягає воріт селезінки, що відповідає рівню XII грудного хребця. Таким чином, 1/3 ггідшлункової залози розташовується право­ руч від серединної площини тіла людини, 2/3 — ліворуч. Синтопія: спереду від залози розташований шлунок, позаду від неї — тіла поперекових хребців, нижня порожниста вена, черевна частина аорти, автономне че­ ревне сплетення, ліва нирка та ліва наднир­ кова залоза.

Очеревина покриває передньо-верхню і передньо-нижню поверхні залози й утво­ рює дві зв'язки: підшлунково-ободовокиш- кову (lig. pancreaticocolicum), підшлунковоселезінкову (lig. pancreaticosplenicum). Ці зв'язки з'єднують підшлункову залозу з по­ перечно-ободовою кишкою та селезінкою.

Переконайтеся, що підшлункова за­ лоза — орган тригранної форми, в якому розрізняють чотири частини: головку, шийку, тіло та хвіст (див. мал. 169). Голо­ вку підшлункової залози (caput pancreatis) огинає у вигляді підкови дванадцятипала кишка. Головка сплощена спереду назад. На межі її з тілом по нижньому краю роз­ ташована вирізка підшлункової залози

(incisura pancreatis). Тут розташована ший­ ка підшлункової залози [collum pancreatis). Тіло підшлункової залози (corpus pancre­ atis) має три поверхні: передньо-верхню

(fades anterosuperior), задню (fades posteri­ or) та передньо-нижню (fades anteroinferi­ or). Хвіст підшлункової залози (cauda pan­ creatis) — найбільш звужена її частина,

закінчується біля воріт селезінки; позаду від хвоста розташовуються ліва наднирко­ ва залоза і верхній кінець лівої нирки.

У товщі підшлункової залози, почи­ наючи від хвоста, у напрямку до головки проходить підшлункова протока (ductus pancreaticus), в яку відкриваються прото­ ки часточок залози. Часточки залози (їх видно на препараті залози) розмежовані прошарками пухкої волокнистої сполуч­ ної тканини. У цих міжчасточкових пере­ городках (septum interlobular) розміщені судини, нерви та міжчасточкові вивідні протоки. Останні утворюються після злит­ тя внутрішньочасточкових проток, кожна з яких починається від ацинуса (acinus pancreaticus) — структурно-функціональ­ ної одиниці залози, де виробляються травні ферменти. Ацинус має форму зрізаного конуса, який обернений осно­ вою назовні, а верхівкою — до центру. У центрі кожного ацинуса є отвір, в який виділяється секрет ацинозних клітин.

Підшлункова протока відкривається разом із спільною жовчною протокою на великому сосочку дванадцятипалої киш­ ки, попередньо з'єднуючись з нею. У кінцевому відділі протока підшлункової залози має м'яз — замикач протоки підшлункової залози (т. sphincter ductus pancreatici). Конструктивний зв'язок за­ гальної жовчної протоки і протоки підшлункової залози зумовлений розвит­ ком обох цих залоз із первинної кишки. Іноді підшлункова залоза має додаткову підшлункову протоку (ductus pancreaticus accessorius), яка відкривається на малому сосочку дванадцятипалої кишки на 12 см вище від великого сосочка дванадцятипа­ лої кишки.

Таким чином, підшлункова залоза виділяє в просвіт дванадцятипалої кишки підшлунковий сік, який містить ферменти

(трипсин, амілазу, ліпазу, мальтазу та ін.), що розщеплюють білки до амінокислот, жири — до жирних кислот та вуглево­ ди — до моносахаридів. Ця функція зало­ зи називається екзокринною.

Слід звернути увагу на те, що в підшлунковій залозі є особливі скупчення залозистих клітин, підшлункові острівці

(insulae pancreaticae), вкраплені між ацинусами залози. Ці острівці становлять ен­ докринну частину підшлункової залози

(pars endocrina pancreatis).

11. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.Опишіть топографію печінки.

2.Покажіть на препараті органи, з якими межує печінка.

3.Схарактеризуйте зовнішню будову печінки.

4.Назвіть і покажіть зв'язки печінки.

5.Розкажіть про топографію нутрощевої поверхні печінки.

6.Покажіть на препараті ворота печінки. Які анатомічні утворення виходять із воріт печінки та входять у них?

7.Які важливі анатомічні структури роз­ міщені в товщі печінково-дванадцятипа- локишкової зв'язки? Опишіть їх топо­ графію.

8.Схарактеризуйте внутрішню будову печінки.

9.Що ви знаєте про сегментну будову пе­ чінки?

13.Як розгалужуються внутрішньопечінкові судини і жовчні протоки?

14.Що таке печінкова тріада?

15.Покажіть на препараті жовчний міхур. Яку він має будову?

16.Назвіть і покажіть на препараті позапечінкові жовчні протоки.

17.Покажіть на препараті спільну жовчну протоку.

18.Назвіть головні функції печінки.

19.Покажіть на препараті органи, з якими межує підшлункова залоза.

20.Опишіть зовнішню будову під­ шлункової залози.

21.Назвіть зв'язки підшлункової залози.

22.Розкажіть про внутрішню будову підшлункової залози.

23.Опишіть топографію підшлункової залози.

24.Схарактеризуйте екскреторну функ­ цію підшлункової залози.

Очеревина. Черевна порожнина

Необхідні препарати та наочні посібники: 1. Препарат черевної порож­ нини. 2. Скелет. 3. Препарат комплексу внутрішніх органів.

Методичні вказівки до самостійного вивчення матеріалу

1. Очеревина (peritoneum) — серозна оболонка, яка вистилає внутрішню по­

2. Розгляньте очеревину на препа­ раті. Насамперед усвідомте, що черевна порожнина (cavitas abdominis) обмежова­ на зверху діафрагмою, спереду та з бо­ ків — м'язами живота, ззаду — попере­ ковими хребцями, квадратними м'язами попереку і клубово-поперековими м'яза­ ми. Вона продовжується в порожнину ма­ лого таза, яка знизу обмежована діафраг­ мою таза.

Зверніть увагу на те, що в черевній порожнині, включаючи порожнину мало­ го таза, розташовані: шлунок, тонка й то­ вста кишки, печінка, селезінка, підшлун­ кова залоза, нирки, надниркові залози, сечоводи; в порожнині таза — пряма кишка, сечові органи та внутрішні ста­ теві органи. Крім того, на задній стінці черевної порожнини, спереду від попере­ кових хребців, розташовані черевна час­ тина аорти, нижня порожниста вена, нервові сплетення, лімфатичні судини й вузли (мал. 170 — 172).

Черевну порожнину можна розгля­ дати в цілому тільки після видалення внутрішніх органів. Внутрішня поверхня стінок черевної порожнини вистелена пристінковою фасцією живота (fascia abdominis parietalis), а на задній стінці ще й заочеревинною фасцією (fascia extraperitonealis). Частини пристінкової фасції живота мають назви, відповідні до тих ділянок та м'язів, що їх фасція по­ криває.

Очеревина, яка вистилає стінки че­ ревної порожнини, отримала назву пристінкової очеревини (peritoneum ратіetale). Простір між очеревиною та пристінковою фасцією живота на задній стінці черевної порожнини називається заочеревинним простором (spatium retroperitoneal). Він виповнений жиро­ вою клітковиною та органами.

Очеревина, що покриває нутрощі, називається нутрощевою очеревиною

(peritoneum viscerale). Загальна поверхня нутрощевої і пристінкової очеревини становить у середньому 2,5 м2 .

Слід пригадати, що серозна оболонка розвивається в ранній ембріональний період із стінок первинної порожнини тіла (coelom), як похідна нутрощевої та пристінкової пластинок мезобласта. Розви­ нений із мезодерми клітковинний пок­ рив — мезотелій, ззовні покриває первин­ ну кишку, а також утворення, які з неї ви­ никають, і водночас вистилає стінки по­ рожнини тіла.

Первинна кишка спочатку підвішена на вентральній і дорсальній брижах, які яв­ ляють собою перехідні складки первинного серозного покриву зі стінок порожнини тіла на кишку. Спочатку з обох боків киш­ ки розміщені права і ліва черевні порожни­ ни, розділені вентральною й дорсальною брижами. Потім у процесі розвитку в кау­ дальній частині кишки вентральна брижа зникає, а водночас з утворенням діафрагми права і ліва серозні порожнини перетворю­ ються на загальну очеревинну порожнину.

У верхній частині тулуба зародка вио­ кремлюється осердна порожнина (cavitas pericardiaca) та дві плевральні порожнини

(cavitas pleuralis).

3. Окрім черевної порожнини, існує обмежована замкнута очеревинна порож­ нина (cavitas peritonealis) — щілиноподібний простір між пристінковою та нутрощевою очеревиною. У жінок очеревинна порожни­ на сполучається з зовнішнім середовищем через черевні отвори маткових труб, маткові труби, порожнину матки й піхву. В очере­ винній порожнині міститься близько 20 — 50 см3 серозної рідини, яка продукується зовнішнім шаром очеревини — одношаро­ вим плоским епітелієм. Ця рідина зволожує

Мал. 171. Органи черевної порожнини. Вигляд спереду:

1 — печінка; 2 — шлунок; 3 — великий чепець; 4 — тонка кишка

стінки очеревинної порожнини, що зменшує тертя між внутрішніми органами.

Слід зауважити, що нутрощева оче­ ревина неоднаково покриває органи. Так, деякі органи вона покриває з усіх боків (інтраперитонеально), інші — лише з трьох боків (мезоперитонеально), а де­ які — лише з одного боку (екстраперитонеально).

Вивчіть органи, які покриті очереви­ ною інтраперитонеально. Це шлунок, по­ рожня кишка, клубова кишка, сліпа киш­ ка з червоподібним відростком, попереч­ на ободова кишка, сигмоподібна ободова кишка, верхня частина прямої кишки, печінка, селезінка, матка, маткові труби. Візьміть до уваги, що частина передньої

Мал. 172. Органи черевної порожнини. Вигляд спереду. Великий чепець піднятий догори:

1 — червоподібний відросток; 2 — сліпа кишка; 3 — висхідна ободова кишка; 4 — правий згин ободової кишки; 5 — поперечна ободова кишка; 6 — лівий згин ободової киш­ ки; 7 — низхідна ободова кишка; 8 — порожня кишка; 9 — клубова кишка; 10 — великий чепець

Мал. 173. Очеревина. Серединний розпил

чоловічого тулуба:

1 — печінка; 2 — шлунок; 3 — поперечна обо­ дова кишка; 4 — тонка кишка; 5 — пряма кишка; 6 — сечовий міхур; 7 — малий чепець; 8 — чепцева сумка; 9 — великий чепець; 10 — брижа

поперечно-ободової кишки; 11 — брижа тонкої кишки; 12 — підшлункова залоза; 13 — прямо-

кишково-міхурова заглибина; 14 — передмі­ хурова залоза

Очеревина, переходячи зі стінок че­ ревної порожнини на орган або з органа на інший орган, утворює зв'язки, склад­ ки, чепці та брижі. Наприклад, брижа тонкої кишки (mesenterium) складається з двох шарів очеревини, завдяки цьому по­ рожня та клубова кишки покриті очере­ виною інтраперитонеально.

Необхідно зауважити, що за очере­ виною майже завжди залягає шар підоче­ ревинної клітковини — підсерозний про­ шарок. Це жирова або пухка сполучна тканина. На передній черевній стінці є не­ значна її кількість; особливо добре сполуч­ нотканинна клітковина розвинена навколо сечового міхура, в малому тазі, за очереви­ ною задньої черевної стінки, навколо ни­ рок. Заочеревинна клітковина добре роз­ винена в брижах та чепцях очеревини. Ця клітковина майже відсутня на діафрагмі, печінці, селезінці, тонкій кишці.

4. Тепер розпочніть вивчення топо­ графії очеревини, розгляньте черевну по­ рожнину на препараті, малюнках. Черев­ ну порожнину умовно можна поділити на три відділи: верхній, середній та нижній (мал. 173).

Верхній відділ обмежований зверху діафрагмою і знизу брижею поперечної ободової кишки. У ньому розташовані пе­ чінка, шлунок, селезінка, дванадцятипала кишка, підшлункова залоза.

Усередньому відділі розташовані нирки з наднирковими залозами, черевні частини сечоводів, петлі брижової части­ ни тонкої кишки (порожня та клубова кишки).

Унижньому відділі, або в порожнині таза, розташовані тазові частини сечо­ водів, сечовий міхур, пряма кишка, вну­ трішні статеві органи.

Щоб краще засвоїти топографічні ут­ ворення очеревини, необхідно розпочати їх вивчення з верхнього відділу черевної порожнини. Пристінкова очеревина з передньої та задньої стінок черевної по­ рожнини переходить на діафрагму, а від неї — на печінку, утворюючи такі зв'язки печінки: вінцеву зв'язку печінки, праву та ліву трикутні зв'язки, серпоподібну і круг­ лу зв'язки печінки. Потрапляючи на по-

верхню печінки, очеревина утворює сероз­ ну оболонку. Таким чином, печінка, за ви­ нятком голого поля, покрита нутрощевою очеревиною.

На задній стінці черевної порожнини пристінкова очеревина утворює печінковониркову зв'язку {Іід. hepatorenale), що з'єднує верхній кінець правої нирки з пра­ вою часткою печінки. У ділянці воріт печінки два шари очеревини утворюють зв'язки, що з'єднують печінку зі шлунком (печшково-шлункова зв'язка), з дванадцяти­ палою кишкою (печінково-дванадцятипало- кишкова зв'язка), стравоходом (печінковостравохідна зв'язка) та з діафрагмою (печінково-діафрагмова зв'язка). Усі ці зв'яз­ ки утворюють малий чепець (omentum minus). Між двома шарами очеревини, що

утворюють вище названі зв язки, є невели­ ка кількість жирової клітковини, тут прохо­ дять судини і нерви.

Тепер необхідно уяснити, як фор­ мується великий чепець [omentum majus). Шари очеревини малого чепця в ділянці малої кривини шлунка розходяться і покри­ вають передню і задню стінки шлунка, а в ділянці великої кривини вони знову схо­ дяться, утворюючи два передні шари вели­ кого чепця, що вільно звисають у черевній порожнині (на відстані 20 — 25 см від вели­ кої кривини шлунка). Передні шари вели­ кого чепця загинаються вгору й утворюють два задніх шари великого чепця. Вони над поперечною ободовою кишкою досягають задньої стінки черевної порожнини на рівні II поперекового хребця.