анатомія людини

женням однойменного шару стравоходу, м'язові пучки розташовуються переважно вздовж малої й великої кривин шлунка. На передній і задній стінках шлунка цей шар представлений окремими пучками, краще розвиненими у воротарній частині.

Середній, коловий, шар м'язової обо­ лонки {stratum circulare), розвинений сильніше, ніж попередній, є також продов­ женням однотипних клітин стравоходу, в ділянці воротаря утворює значне стовщен­ ня — воротарний м'яз-замикач (т. sphincter pyloricus), який є межею шлунка і дванадця­ типалої кишки.

Внутрішній шар м'язової оболонки — косі волокна [fibrae obliquae), які йдуть по передній та задній стінках шлунка від його кардії до великої кривини, ніби підтримую­ чи її. Косі волокна розвинені добре лише на дні та тілі шлунка.

Підслизовий прошарок (tela submu-

cosa) досить товстий, завдяки ньому слизо­ ва оболонка збирається в складки. Слизова оболонка (tunica mucosa) має сіро-жовтий колір, покрита одношаровим стовпчастим епітелієм, товщина її коливається від 1 до 2,5 мм, утворює численні шлункові склад­ ки (plicae gastricae), які йдуть у різних на­ прямках у різних відділах шлунка. Так, уз­ довж малої кривини розташовані поз­ довжні складки, в ділянці дна й тіла шлун­ ка — поперечні, косі та поздовжні. Не межі переходу шлунка у дванадцятипалу кишку розміщується кільцеподібна склад­ ка, яка під час скорочення воротарноиі м'яза-замикача повністю відокремлює по­ рожнину шлунка від порожнини дванад­ цятипалої кишки. На препаратах слизовеї оболонки шлунка розгляньте невеликі, зо 1 см підвищення, які називають шлунко­ вими полями (areae gastricae). На поверха слизової оболонки цих полів є шлункове

СТРАВОХІД. ШЛУНОК. ДВАНАДЦЯТИПАЛА КИШКА

ямочки (foveolae gastricae), в які відкрива­ ються численні шлункові залози (glandulae gastriae), що виділяють шлунковий сік для хімічного оброблення їжі. На слизовій оболонці шлунка є ще ворсинчасті склад­ ки {plicae villosae).

У підслизовому прошарку шлунка розміщуються артеріальні, венозні та лімфатичні судини, нерви, а також лімфа­ тичні вузлики.

7. Велике практичне значення шлун­ ка не обмежене тільки його функцією, як органа травлення. Шлунок бере також участь у кровотворенні. З їжею в шлунок потрапляє фолієва кислота (вітамін В12)г яка потрібна для синтезу РНК еритро­ цитів. Слизова оболонка шлунка в нормі виробляє гастромукопротеїн (фактор Кастла), який з'єднується з фолієвою кисло­ тою і захищає її від розщеплення фермен­ тами шлунка і тонкої кишки. Цей важли­ вий для життя вітамін не перетравлюється, а всмоктується в кров і виконує крово­ творну функцію.

Після тотальної чи субтотальної ре­ зекції шлунка або в осіб з хронічним атро­ фічним гастритом може розвинутися так звана перніціозна, або згубна, анемія.

8. Зверніть увагу на рентгенанатомію шлунка. У живої людини залежно від то­ нусу м'язової оболонки й наповнення шлунка змінюється його форма. Врахову­ ючи рухову евакуаційну функцію шлунка, рентгенологи виділяють в ньому дві части­ ни: травний мішок (saccus digestorius), до якого входять дно і тіло шлунка; вивідний канал (canalis egestorius) — воротарна час­ тина. Анатомічною межею між цими час­ тинами є кутова вирізка, про яку йшлося раніше.

У живої людини виділяють три ос­ новні форми шлунка, залежно від консти­ туції тіла. У людей брахіморфного типу по-

Мал. 154. Слизова оболонка шлунка. Передня стінка шлунка видалена:

1 — стравохід; 2 — кардіальний отвір; 3 — шлун­ кові складки; 4 — заслінка воротаря; 5 — дванад­ цятипала кишка

ложення шлунка наближається до гори­ зонтального, шлунок має форму рога (ко­ нуса). Людям мезоморфного типу властива форма шлунка у вигляді рибальського гач­ ка. Тіло шлунка такого типу розташоване майже вертикально, воротарний відділ ви­ пинається вправо й вгору. У людей доліхо­ морфного типу шлунок має форму панчо­ хи. Низхідний відділ опускається, воротар­ на частина являє собою евакуаторний ка­ нал, який круто загинається й підій­ мається вгору, розташовуючись по сере­ дній лінії тіла.

Такі форми шлунка — це крайні ти­ пи, водночас існує багато проміжних варіантів, але всі вони визначаються тільки у вертикальному положенні тіла. У горизонтальному положенні, коли люди­ на лежить на спині або на боку, форма

СТРАВОХІД. ШЛУНОК. ДВАНАДЦЯТИПАЛА КИШКА

Іхідну, 3) горизонтальну, 4) висхідну. Дов­ жина кишки у дорослих — 25 — ЗО см (мал. 155).

Верхня частина (pars superior) почи­ нається від воротаря на рівні XII грудно­ го хребця ампулою (ampulla), ця частина кишки покрита очеревиною з усіх боків, її можна роздивитися так само, як і воро­ тар. Це найрухливіша частина дванадця­ типалої кишки завдовжки до 5 см. Поза­ ду від верхньої частини дванадцятипалої кишки розташовуються ворітна печінко­ ва вена, спільна жовчна протока, а звер­ ху — квадратна частка печінки.

Низхідна частина дванадцятипалої кишки (pars descendens) починається від верхнього згину (flexura duodeni superior)

на рівні І поперекового хребця й опус-

Ікається вздовж правого краю хребтового стовпа до рівня III поперекового хребця, де різко повертає вліво, утворюючи ниж­ ній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior). Довжина цієї частини — до 10 см. Низхідна частина вкрита очере­ виною тільки з одного боку — спереду, цей відділ кишки прилягає до правої нир­ ки (нирка позаду від кишки), головки підшлункової залози, а спереду перехре­ щується з брижею поперечної ободової кишки. Приблизно посередині довжини цієї частини, на слизовій оболонці задньоприсередньої стінки її є поздовжня склад­ ка дванадцятипалої кишки (plica longitudinalis duodeni), на нижньому кінці якої розташований великий сосочок дванадця­ типалої кишки (papilla duodeni major), де відкриваються спільна жовчна протока та протока підшлункової залози.

Вивчіть горизонтальну частину (pars horizontalis) дванадцятипалої кишки, вона починається від її нижнього згину, йде горизонтально вліво, на рівні III попере­ кового хребця перетинає нижню порож­

239

нисту вену і продовжується у висхідну частину.

Висхідна частина дванадцятипалої кишки (pars ascendens) разом з горизон­ тальною частиною завдовжки до 15 см, розташована під головкою й тілом під­ шлункової залози, на рівні лівого краю II поперекового хребця, закінчується різ­ ким дванадцятипало-порожньокишковим згином (flexura duodenojejunalis). Це місце переходу дванадцятипалої кишки в по­ рожню кишку фіксоване до діафрагми м'язом — підвішувачем дванадцятипалої кишки (т. suspensorius duodeni).

Позаду від висхідної частини розта­ шовані черевна частина аорти, верхні брижові артерія та вена, що входять до складу кореня брижі тонкої кишки.

11. Тепер вивчіть зв'язки дванадцяти­ палої кишки.

Печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка (lig. hepatoduodenale) складається з двох шарів очеревини, між якими розта­ шовані: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена, печінкова артерія. Зв'язка проходить ьтд воріт печінки до верхньої ча­ стини дванадцятипалої кишки. Зв'язка має велике практичне значення, хірурги нази­ вають її тріадою життя, оскільки ушкод­ ження анатомічних утворень в цій ділянці може коштувати людині життя.

Підвішувальна зв'язка дванадцятипа­ лої кишки (lig-. suspensorium duodeni) вхо­ дить до складу м'яза — підвішувача дванад­ цятипалої кишки. Зв'язка фіксує дванадця- типало-порожньокишковий згин, закінчу­ ючись на задній стінці живота, та підтри­ мує знизу тіло підшлункової залози.

12. Стінка дванадцятипалої кишки складається з трьох оболонок.

• Серозна оболонка (tunica serosa), яка покриває з усіх боків тільки початко­ вий відділ кишки і дванадцятипало-порож-

Травна система

240

Мал. 156. Ворсинка тонкої кишки (схема):

1 — кишковий епітелій; 2 — артеріальна суди­ на; 3 — венозна судина; 4 — центральна лімфатична пазуха; 5 — кровоносні капіляри

ньокишковий згин. В інших місцях очере­ вина прилягає до кишки тільки спереду.

У серозній оболонці виділяють підсе­ розний прошарок (tela subserosa), на значній поверхні кишки він є її зовнішньою оболон­ кою і являє собою пухку сполучну тканину, зрощену із сусідніми органами й тканинами.

•М'язова оболонка (tunica muscularis)

має поздовжній (зовнішній) та коловий (внутрішній) шари непосмугованих м'язо­ вих волокон.

•Слизова оболонка (tunica mucosa) по­ крита одношаровим призматичним епі­ телієм і утворює колові та півколові склад­

ки (plicae circulares), характерні для всієї тонкої кишки, а також поздовжні складки, які виражені в ампулі дванадцятипалої кишки. Поверхня слизової оболонки має оксамитовий вигляд завдяки наявності пальцеподібних випинів. Ці випини, що на­ зиваються кишковими ворсинками (villi intestinales), завдовжки 0,2 — 1,2 мм, знач­ но збільшують всмоктувальну та видільну площу дванадцятипалої кишки (мал. 156). Основу ворсинки утворює сполучнотка­ нинний шар слизової оболонки з включен­ нями непосмугованих м'язових волокон. У кожній ворсинці є центральна лімфатична судина (vas lymphaticumcer^rale), в яку по­ трапляють жири спожитої їжі, переходячи далі у лімфатичні судини. По обидва боки від центральної лімфатичної судини розмі­ щені кровоносні капіляри, в які надходять білки та вуглеводи у вигляді амінокислот, глюкози, фруктози тощо. У центральну лім­ фатичну судину всмоктуються жири у ви­ гляді жирних кислот.

До складу слизової оболонки нале­ жить підслизовий прошарок [tela submucosa). Він добре розвинений, в його товщі міститься велика кількість кінцевих від­ ділів простих трубчастих кишкових залоз

(glandulae intestinales), завдовжки 1 — 2 мм.' Найбільшу щільність прості трубчасті зало­ зи мають на відстані 5 — 10 см від ворота­ ря шлунка. Залози виділяють слизовий сек­ рет. Тільки в дванадцятипалій кишці роз­ винені розгалужені, складні трубчасті за­ лози (glandulae duodenales); в деяких міс­ цях трапляються поодинокі лімфатичні фо­ лікули.

У низхідній частині дванадцятипалої кишки на задньо-присередній стінці є поз­ довжня складка дванадцятипалої кишки

(plica longitudtnalis duodeni).

Нижня частина складки закінчується великим сосочком дванадцятипалої кишки

[papilla duodeni major). Сосочок дванадцяти­ палої кишки має отвір, який входить до складу печінково-підшлункової ампули

[ampulla hepatopancreatica), в яку відкри­ вається спільна жовчна протока [ductus choledochus) та протока підшлункової залози

(ductus pancreaticus). Дещо вище розташова­ ний малий сосочок дванадцятипалої кишки

(papilla duodeni minor) — в цьому місці відкривається додаткова протока підшлунко­ вої залози (ductus pancreaticus accessories).

Запам'ятайте, що дванадцятипала кишка разом із підшлунковою залозою та печінкою посідає центральне місце у функції травлення. У порожнині дванадця­ типалої кишки сік підшлункової залози розщеплює білки, жири та вуглеводи, а жовч сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику і бере участь у при­ стінковому травленні, активізує ферменти підшлункової залози.

Тісний анатомічний та функціональ­ ний зв'язок печінки і підшлункової залози через дванадцятипалу кишку сприяє тому, що захворювання одного з цих органів мо­ же поширитися на інші (особливо це сто­ сується запальних процесів).

Роздивіться рентгенограми дванадця­ типалої кишки. Початкова частина дванад­ цятипалої кишки — ампула, або цибулина, має на рентгенограмі вигляд трикутної тіні, оберненої основою до воротаря. Верхівка ампули відповідає рівню першої колової складки слизової оболонки. Рент­ генографічна форма дванадцятипалої киш­ ки в більшості випадків (60 %) нагадує підкову, або кільце (25 %), чи вертикально розташованої петлі (15%). Вам уже відомо, що слизова оболонка ампули кишки, як і воротарної частини шлунка, має поз­ довжні складки. Ці особливості будови

пов'язані з тим, що ампула в процесі ембріогенезу розвивається не із середньої, а з передньої кишки. Саме тому виразко­ ва хвороба шлунка нерідко перебігає од­ ночасно з виразковою хворобою ампули дванадцятипалої кишки.

13. Випишіть усі латинські назви, що стосуються даної теми.

Питання для самоконтролю

1.Покажіть на препаратах стравохід, шлунок, дванадцятипалу кишку.

2.Опишіть топографію стравоходу: в ділянці шиї, в грудній порожнині, в че­ ревній порожнині.

3.Розкажіть про будову стінки страво­ ходу.

4.На препараті покажіть звуження стравоходу: анатомічні та фізіоло­

гічні, обґрунтуйте різницю.

5.Назвіть місця звужень стравоходу.

6.Покажіть на препараті частини шлунка.

7. Схарактеризуйте голотопію та ске-

10.Чим утворені зв'язки шлунка?

11.Назвіть шари стінки шлунка.

12.Яку будову мають серозна та м'язова оболонки шлунка?

13.Яку будову має слизова оболонка шлун­ ка?

14.Покажіть на слизовій оболонці шлунка

поперечні, косі та поздовжні складки. В яких ділянках шлунка вони розташо­ вані?

15.Покажіть на слизовій оболонці шлунка шлункові поля та шлункові ямочки.

16.Яку рентгенографічну форму має шлу­ нок?

ма оболонками (мал. 157). Серозну обо­ лонку (tunica serosa) становить очеревина, яка охоплює з усіх боків брижову части­ ну тонкої кишки, залишаючи тільки вузь­ ку смужку між двома шарами брижі, між якими до кишки підходять нерви, крово­ носні та лімфатичні судини.

Під серозною оболонкою розміщений підсерозний прошарок {tela subserosa) — пухка сполучна тканина.

М'язова оболонка (tunica muscularis)

представлена непосмутованими м'язовими волокнами, які розміщені у два шари: поз­ довжній (зовнішній) і коловий (внутріш­ ній). М'язові волокна колового шару мають неперервний спіральний напрямок. Скоро­ чення м'язових волокон мають перисталь­ тичний характер, причому колові волокна звужують просвіт кишки, поздовжні, ско­

рочуючись, сприяють його розширенню. Підслизовий прошарок (tela submu-

cosa) утворений добре вираженою пухкою сполучною тканиною, у зв'язку з чим сли­ зова оболонка досить рухлива і має велику кількість складок.

Слизова оболонка (tunica mucosa) ро­ жевого кольору, утворює колові складки (plicae circulares), загальна кількість яких досягає 650. Кожна складка займає полови­ ну або дві третини кола кишки, висота ста­ новить 0,5 — 0,8 см. Щільність розташуван­ ня і висота складок у напрямку від порож­ ньої кишки до клубової зменптуються. Ок­ самитова поверхня слизової оболонки зу­ мовлена кишковими ворсинками (villi intestinales]. Останні разом із коловими склад­ ками значно збільшують площу всмокту­ вання поживних речовин. Пригадайте бу­

Мал. 158. Клубова кишка (фрагмент). Слизова оболонка:

1 — скупчені лімфатичні вузлики; 2 — оди­ ничні лімфатичні вузлики; 3 — колові складки

дову ворсинки із центральною лімфатич­ ною судиною, артеріальними та венозними капілярами. У щілинах між ворсинками відбувається розщеплення поживних речо­ вин, або пристінкове травлення.

У слизовій оболонці порожньої та клубової кишок так само, як і в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, є густо розташовані кишкові залози {glandulae intestinales). На відміну від залоз дванад­ цятипалої кишки за будовою вони прості й нерозгалужені, розміщуються тільки в слизовій оболонці.

До інших особливостей слизової обо­ лонки тонкої кишки належать лімфатичні структури. На всьому протязі слизової оболонки в підслизовому прошарку ло­ калізуються численні одиничні лімфа­ тичні вузлики {noduli lymphatici solitarii),

загальна кількість їх у молодих людей до­ сягає в середньому 5000 (мал. 158). У сли­

зовій оболонці кінцевої частини клубової кишки розташовані більші скупчення лімфатичної тканини — скупчені лімфа­ тичні вузлики {noduli lymphatici qggregati),

кількість яких коливається від 20 до 60. Розташовані вони на вільному краї киш­ ки, протилежному до брижового краю, і виступають над поверхнею слизової обо­ лонки. Скупчені лімфатичні вузлики овоїдної форми, завдовжки 0,2 — 1 см і більше. Ці важливі структурні утворення відносять до центральних органів імунної системи.

Запам'ятайте деякі відмінності в бу­ дові порожньої та клубової кишок. Вони цілком залежать від інтенсивності проце­ су травлення. У початкових відділах брижової частини тонкої кишки, тобто в по­ рожній кишці, цей процес відбувається швидше та інтенсивніше. Тому порожня кишка має ширший діаметр, стінка її тов­ ща, слизова оболонка має більше щільно розташованих складок, ворсинок, більше кровоносних судин на одиницю площі стінки кишки. Клубова кишка вужча, стінка її тонша, слизова оболонка має мен­ ші за розміром складки, ворсинок менше, кровопостачається гірше. Крім того, в сли­ зовій оболонці порожньої кишки розташо­ вані поодинокі лімфатичні вузлики,^а в клу­ бовій кишці, окрім них, ще й скупчені лімфатичні вузлики.

Зверніть увагу на рентгенограми тон­ кої кишки, де вона виглядає як вузька стрічка завширшки 1 — 2 см. Контури киш­ ки нерівні, внаслідок колових складок, що виступають усередину кишки.

4. Товста кишка {intestinum crassum)

діаметром майже в два рази більша за тон­ ку, а довжина її від клубового сосочка до відхідника — 1,5— .2 м. Товста кишка

9 1

Мал. 159. Кишки:

1 — дванадцятипала кишка; 2 — дванадцяти- пало-порожньокишковий згин; З — порожня кишка; 4 — клубова кишка; 5 — червоподібний відросток; 6 — сліпа кишка; 7 — висхідна обо­ дова кишка; 8 — правий згин ободової кишки; 9 — поперечна ободова кишка (відрізана); 10— лівий згин ободової кишки; 11 — низхідна ободова кишка; 12 — сигмоподібна ободова кишка; 13 — пряма кишка

поділяється на три основні частини: _сліпу кишку, * ободову кишку і пряму кишку (мал. 159).

Ободова кишка має чотири частини: висхідна ободова кишка, поперечна ободо­ ва кишка, низхідна ободова кишка, сигмо­ подібна ободова кишка.

Розгляньте на препаратах усі відділи то­ встої кишки і вивчіть їх топографію. Сліпа кишка (caecum) розташована в правій клу­ бовій ділянці. Висхідна ободова кишка

(colon ascendens) є продовженням сліпої кишки, спрямована вгору, до правого підребер'я, біля печінки утворює правий згин ободової кишки (Дехига coli dextra) і переходить у поперечну ободову ккшку (colon transversum). Остання в лівій підреб­ ровій ділянці утворює лівий згин ободової кишки (Дехига coli sinistra) і продовжується в низхідну ободову кишку (colon descendens), яка на рівні лівого клубового гребеня переходить у сигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum). Кінцевим відділом тов­ стої кишки є пряма кишка (rectum), яка роз­ ташована в малому тазі.

Зверніть увагу на зовнішній вигляд то­ встої кишки (мал. 160). Вона відрізняється від тонкої кишки за трьома зовнішніми головни­ ми ознаками.

• На зовнішній поверхні видно три поздовжні тяжі — стрічки ободової кишки (teniae coli), утворені внаслідок концент­ рації в цих місцях поздовжнього м'язового шару. Кожна з цих стрічок, завширки близько 1 см, має власну назву. Брижовоободовокишкова стрічка (taenia mesocolica) розташована в місці прикріплення брижі (поперечна ободова, сигмоподібна ободова кишки) або на лінії прикріплення кишки до задньої стінки черевної порожнини (висхідна та низхідна ободові кишки). Чеп­ цева стрічка (taenia omentalis) розміщується на нижній поверхні поперечної ободової кишки в місці прикріплення до неї велико­ го чепця. Вільна стрічка (taenia libera) роз­ ташована на передній (вільній) поверхні висхідної та низхідної ободових кишок.

• Між стрічками товстої кишки є по­ перечні перетинки, внаслідок чого стінка кишки утворює мішкоподібні випини обо­ дової кишки (haust£ae coli). Випини утворю­ ються через невідповідність довжини