24.Техніка педагогічного спілкування на рівні “учитель-учень”, “викладач-студент”. Психологічні бар’єри спілкування

І.М.Юсупов виділяє такі типи спілкування на рівні“викладач-студент”:

- проактивний- педагог виявляє ініціативу в орган-ї спілкування та взаємодії в групі або в парі “викладач-студент” (“учитель-учень”).Чітко індивідуалізує свої контакти, його настанови змінюються з досвідом. Такий пед-г не шукає обов’язкового підтвердження стійкої настанови, знає чого прагне, розуміє, що власною поведінкою досягне мети.

- реактивний- досить гнучкий у настановах, внутрішньо слабкий.Різне ставлення до окремих учнів –не елемент його стратегії. Іншими словами, не пед-г, а студенти диктують характер спілкування.Наміри пед-га нестійкі, а діяльність спонтанна.

-суперактивний – помічаючи індив-ні особл-ті студента, бабає нереальні моделі інаполягає на них. Активний учень сприймається ним як бунтар, хуліган, а пасивний – як ледар. Учні видаються особистими ворогами, поведінка набуває особистого характеру, настанови мають негативний характер.

М.А. Березовін та Я.І,Коломийський поділяють такі типи ставлення (рівні спілкування):

-активно-позитивний

-ситуаційний

-пасивно-позитивний

-пасивно-негативний

-активно-негативний

На шляху встановленню спілкування на рівні “викладач-студент” можуть стояти психологічні бар’єри :

- смислові

- рольові

- пізнавальні

- перцептивні

25.Комунікативні вміння і навички педагога

Інтегративною підсистемою професійних якостей педагога виступає комунікативна підсистема. Під професійними комунікативними якостями педагога розуміється сукупність індивідуальних особливостей особистості спеціаліста, які впливають на ефективність професійної діяльності, відповідають за встановлення продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього простору та визначаються стійкістю, суттєвістю, кінцевістю(не можна розкласти на інші властивості) й спостережливістю( рівень їх розвитку може бути досліджений).

До комунікативних якостей викладача відносять: емпатію і професійну рефлексію, контактність, вміння вислухати, тактовність, справедливість, пильність, чуйність; гнучкість і делікатність, спрямованість на відкрите і активне спілкування, здатність швидко встановлювати контакт, візуальність і красномовність; соціальну сміливість, комунікабельність, толерантність.

Комун. якості відповідають за продуктивність процесу взаємодії суб’єктів і залежно від ролі в комун. діяльності поділяються на підгрупи:

1. управлінські (орг-я навчально-виховного процесу, здатність стимулювати студента на розвиток власних сил і здібностей)

2. інформативні (відповідають за безпосередньо передані знання);

3. емотивні (емпатійність, чуйність, тактовність і делікатність);

4. фактичні (якості, які відповідають за встановлення і підтримку взаємодії).

Ком. якості залежно від виду комунікативної діяльності поділяються на вербальні, що характеризують мовну культуру спеціаліста, та невербальні, що характеризують вміння використовувати немовні засоби, емоційну культуру,

Емпатія- осягнення емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини, або особливого роду емоція, зміст якої є відображене емпатом відношення людини, яка переживає, до об’єктивної дійсності, виражене в тих почуттях і що виявляється зовнішньо у формах експресії, подібних експресії людини, яка переживає.

Рефлексія- процес подвійного, дзеркального відображення суб’єктами один одного, змістом якого виступає відтворення, репродукція особливостей один одного; спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе.

№ 26 Зміст Концепції національного виховання