15. Загальна х-стика сучасного студентства: важливі соціальні потреби, інтереси

У складних сучасних соціально-економічних умовах у студентів спостерігається, з одного боку, перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, з іншого, - інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією

У соціальній позиції студента останнім часом сталися суттєві зміни: він став критичним, активним, прагне раціонально вико­ристовувати навчальний час, зусилля, матеріальні ресурси. Сту­дент припускає, що він може висловити своє незадоволення квал­іфікацією викладача; при цьому втрачається та стабільність, яка грунтувалася на взаєминах старшого і молодшого, досвідченого і недосвідченого Студент недовіряє красивим словам, він хоче відчу­ти повагу до себе, шанобливе ставлення до його особистості, виз­нання права бути вислуханим, права на самовираження, визнан­ня його потреб законними. Студент вимагає від викладача самокритичності.

Студенти відчувають тягар втрати моральних орієнтирів, і тому хотіли б бачити у викладачеві взірець позитивної і життє-стверджуючої стратегії особистості, що перемагає. Викладач має виступати представником позитивних соціальних цінностей, не­сти ідеї моральної перспективи. Звідси вимоги з боку студентів бути усміхненим, вірити в краще майбутнє, не виказувати своєї знервованості побутовими турботами під час заняття, вміти при­ховати втому і підбадьорити студента.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства постають нові проблеми; невпевненість у завтрашньому дні призводить до «зап­рограмованого» неблагополуччя молоді; агресивність з одного боку, соціальна інфантильність з іншого частіше й частіше харак­теризують студентів, особливо енергійних і романтичних. Роман­тизм часто змінюється скептицизмом і цинізмом, прагнення до високих ідеалів - споживацькою психологією. У 2/3 студентів немає бажання працювати в школі; 90% взагалі не впевнені, чи знайдуть собі роботу.

Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді останнього десятиліття переконують, що у свідомості сучасної молоді (в тому числі і студентської) формується тип особистості, характерний для західного суспільства -особистості, яка в першу чергу цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті і т. п. залежать в першу чергу саме від неї.

№ 16. 17. 18.

Cпілкування є базовою категорією психології і педагогіки. Це процес взаємодії між 2 або кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. Завдяки спілкуванню утворюються спільноти людей ,в яких налагоджується взаємодія і виробляються соціальні норми поведінки. У спілкуванні люди розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні об’єкти, організовують різні види теоретичної і практичної діяльності, обмінюються інформацією, впливають один на одного.

Спілкування 1 роду: є частиною діяльності, Ії інформаційним аспектом. 2 роду: спілкування стає виробництвом суспільного продукту, діяльність є істотним аспектом спілкування

Види (групи)спілкування:

1.Вербальна комунікація

Мова – система словесних знаків які використовуються як форма існування, засіб засвоєння і передавання суспільно-історичного досвіду людства.

Комунікатор (повідомляє інформацію, кодуючи Ії в словах), реципієнт (приймає повідомлення і декодує його)

Мовлення – це процес практичного використання мови для спілкування. Це вербальна комунікація, засобом якої є слова.

Види мовлення: Зовнішнє (усне і писемне)

Усне – звукове мовлення, що сприймається за допомогою слуху.

А) Діалог – розмова між 2 чи декількома особами, не планована, залежить від взаєморозуміння між партнерами.

Б) монолог – мовлення 1 людини у формі розповіді, лекції. Зміст планують заздалегідь. Ретельне добирання слів, чітка побудова речень.

Писемне – процес спілкування з відсутнім співрозмовником за допомогою писемних текстів. Є найзручнішим й найдосконалішим засобом передачі нагромадженого досвіду наступним поколінням. Історія розвитку: піктографія (малюнкове письмо), кіпу (вузликове письмо), ідеографічне письмо(символічні малюнки), звукове письмо, буквенне (сучасне).

Внутрішнє – є засобом внутрішньої підготовки до діяльності, механізмом мовного мислення. Воно скорочене, мало іменників.

2. Невербальна комунікація

Зовнішність людини(фізіономічна маска, одяг, манери)

Міміка – динамічний вираз обличчя в певний момент спілкування

Жест – соціально сформований рух що передає певний психологічний стан

-комунікативні жести – заміняють собою певні слова (напр.. жест привітання)

- підкреслення – посилюють зміст сказаного

- модальні – висловлюють оцінку певних явищ або подій

Міжособистісний простір

№19 Основні аспекти спілкування:

комунікативний – це обмін між його учасниками різною інформацією: знаннями, почуттями, думками.

Інтерактивний – характеризує організацію взаємодії між його суб”єктами (кооперація або конкуренція)

Перцептивний – характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного

Рівні спілкування:

1)- соціальний – суб”єкти ставляться один до одного згідно з соціальними нормами.

- Діловий – залежить від змісту конкретної ситуації спілкування

- Духовний – взаємопроникнення суб”єктів у внутрішній світ один одного

2)офіційний, неофіційний

3)маніпуляція – це відношення і поводження з людьми як з речами

актуалізація – це визнання незалежності іншого і його права бути іншим, природність, повнота емоційного життя у дану конкретну мить спілкування

4) за Сагатовським : маніпуляція, рефлективна гра, правове спілкування, моральне

За В.А. Канкаликом – етапи педагогічного спілкування:

1. прогностичний – це моделювання педагогом майбутнього спілкування

2. комунікативна атака – це організація безпосереднього спілкування на момент початку взаємодії

3. керівництво спілкуванням під час педагогічного процесу

4. аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання Ії на майбутню діяльність.

Функції педагогічного спілкування:

• соціально-психологічне забезпечення навчально- виховного процесу

• організаційна взаємодія вчителя і учнів

• засіб вирішення навчальних завдань

№ 20.

1) Механізми взаємосприйняття:

ідентифікація – уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на його місце, проникнути в систему його смислів.

Рефлексія – спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе. Чим глибше людина розбирається в інших, тим повніше і об”єктивніше оцінює себе.

2) Атракція – привабливість одного партнера із спілкування для іншого. Форми атракції:

• симпатія – більш-менш стійке емоційно-позитивне ставлення людини до тих, хто відповідає Ії еталону привабливості

• дружба – вибіркове емоційно насичене ставлення однієї людини до іншої, що ґрунтується на взаємній симпатії

• кохання – надзвичайно високий ступінь емоційно позитивного ставлення одного суб”єкта до іншого на духовному рівні спілкування. Це психологічне явище що втілює соціально сформовану потребу в інтимному спілкуванні з особою протилежної статі.