Тема 2. Господарське законодавство

1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

Джерела господарського права – зовнішня форма виразу правил поведінки в сфері господарювання, загальнообов’язковість, що забезпечує їх, і регулятивна дія.

До джерел господарського права України належать:

• господарське законодавство;

• нормативні договори;

• судова практика;

• ділові звичаї;

• юридична доктрина.

У своїй сукупності джерела господарського права визначають рамки юридично-значущої поведінки суб’єктів господарювання.

Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та щодо керівництва (в т. ч. організації) такою діяльністю.

Господарське законодавство включає не тільки закони у власному сенсі, але і підзаконні нормативно-правові акти в межах, що не суперечать законам. Зокрема, згідно зі ст. 7 ГК України відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативно-правовими актами.

Регулювання господарських відносин неможливо здійснити зо допомогою одного лише закону, навіть такого кодифікованого акта , як Господарський кодекс України. Адже господарське законодавство складає величезний масив юридичних норм. Обтяження ГК України зайвою деталізацією призвело б до утиску головної ідеї ГК України, яка закріплена в його преамбулі, - встановити правові основи господарської діяльності. Тому інші акти господарського законодавства покликані розвинути основні засади ГК України, конкретизувати його норми і принципи.

Господарському законодавству притаманні такі ознаки:

• значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів; це обумовлено об'єктивними (динамізм і складність господарського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивними (недостатня увага держави до впорядкування господарського законодавства та численні експерименти в сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причинами;

• перевага комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які приурочені до одного предмету правового регулювання — підприємництва (Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”), господарських товариств (Закон України “Про господарські товариства”) та ін.;

• кодифікованість господарського законодавства - єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 року Господарський кодекс України;

• наявність значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії — відомчих, локальних;

• наявність в господарському законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої держави — СРСР (Положення про поставки продукції науково-технічного призначення та товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25 липня 1988 р. та ін.), що застосовуються за умов, визначених Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”. З набуттям чинності новим Цивільним та Господарським кодексами України (з 01.01.2004 року) більшість таких актів законодавства втратили чинність.

• наявність дореформених нормативних актів (Правила про договори підряду на капітальне будівництво та ін.) і нормативних актів, що відповідають Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки (схвалена Верховною Радою Української РСР 1 листопада 1990 р.) і відповідно — забезпечують розвиток ринкових відносин та їх соціальну орієнтацію (закони України “Про режим іноземного інвестування” – 10.07.2003 року, “Про кооперацію” – 10.07.2003 року та ін.).

Все це свідчить про істотні недоліки господарського законодавства: велику кількість нормативних актів, положення яких нерідко дублюють один одне; наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм тощо.

Господарсько-правові норми — це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила господарської діяльності.

Господарсько-правові норми характеризуються такими ознаками:

• частина господарсько-правових норм має традиційну (повну) структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію; однак більшість господарсько-правових норм має неповну структуру, до них належать:

• норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органм державної влади та органам місцевого самоврядування (ч.4 ст. 43 ГК України).

• норми-принципи (наприклад, загальні принципи господарювання – ст. 6 ГК України тощо);

• компетенційні норми (наприклад, про компетенцію Антимонопольного комітету – ст.ст. 7,8 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 року.; страхових організацій – Закон України „Про страхування” (в ред. від 04.10.2001 року тощо);

• техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);

• норми-рекомендації (вони не є юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, але орієнтують останніх на бажану для суспільства (держави) поведінку в сфері господарювання).