Висновки

Дослідивши на основі SWOT і PEST-аналізу характер взаємозв’язків України та Європейського Союзу, перспективи євроінтеграції та потенційні переваги і недоліки приєднання України до Європейського Союзу, можна зробити такі висновки.

До позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:

• політичні вигоди: Участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;

• економічні вигоди: Макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;

• соціальні вигоди: Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;

• культурні (ідеологічні) вигоди: Широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС.

а також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:

• політичні переваги: Стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства;

• економічні переваги: Забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;

• соціальні переваги: Формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров’я, соціального захисту тощо;

• ідеологічні переваги: Поширення української культури в країнах ЄС.

До негативних наслідків вступу України в ЄС можна назвати такі загрози:

- політичні загрози: Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом;

• економічні загрози: Можливе переміщення до України шкідливих виробництв;

• соціальні загрози: Поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів;

• культурні (ідеологічні) загрози: Падіння духовності;

а також визначити такі недоліки вступу України до ЄС:

• політичні недоліки: Часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами;

• економічні недоліки: Втрата конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін;

• соціальні недоліки: Ускладнення візового режиму зі східними сусідами;

• культурні (ідеологічні) недоліки: Розмивання національної самобутності України.

Щодо доцільності чи недоцільності приєднання України до ЄС слід зазначити наступне.

Проаналізувавши можливі позитивні та негативні наслідки вступу України до ЄС, слід зазначити, що входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об’єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобалізованому суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об’єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.

Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови врахування наданих нижче рекомендацій, об’єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.

Інтеграція до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися на стабільну державу, яка володіє незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини 20-го століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть відкласти неминучу дію об’єктивних законів глобалізації розвитку.

Поза всяким сумнівом, Україні категорично необхідна євроінтеграція, якщо вона бачить себе в майбутньому як держава нації, а не мовчазною периферією агонізуючої імперії.

З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше переваг Україна може отримати в політичній та економічній сферах у зв’язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля досягнення надійної колективної міжнародної безпеки, ефективно використовує ресурси та потенціал країн в економічній і фінансовій сферах, в ЄС створені „тепличні” умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється конкуренція, що позитивно впливає на ріст ВВП, економічний простір Євросоюзу захищений від проникнення демпінгових товарів, що стимулює зростання експортної складової торгового обороту.

Проте, з іншої сторони, в ЄС наявні внутрішні суперечності по стратегічно важливим питанням, практично відсутня чітка єдина загально-європейська ідея та конкретно визначена концепція подальшого розвитку ЄС, що призводить до невизначеності у його подальшій долі та місця і статусу країн-членів.

У зв’язку з ігноруванням наріжного фундаменту всієї попередньої історії розвитку Європи, відкинуті традиційні християнські норми та правила співжиття у суспільстві, морально-етичні обмеження, які стимулюють здорове становище населення, відсутні в угоду необмеженого захисту свободи особистості, в ЄС немає нормативно-правових актів, які б захищали духовність своїх громадян, подібних до ЗУ „Про захист суспільної моралі” в країні, що з часом може призвести до конфліктних ситуацій на цьому ґрунті на зразок тих, що відбуваються зараз в Польщі, Латвії та Італії.

В ЄС задля все більшого розвитку демократії, яка, на жаль, не завжди має розумні обмеження, ігнорується демографічна складова ЄС, що призводить до зменшення працездатного населення та корінного населення європейського континенту загалом, у зв’язку з чим заохочується приплив іммігрантів, який, в свою чергу, призводить до все більшої напруженості у суспільстві та виникнення міжетнічних, міжрелігійних конфліктів, який з часом може спровокувати конфлікт цивілізацій.

Залежно від специфіки євроінтеграційного процесу та послідовності здійснення превентивних заходів Україну може очікувати один із двох варіантів:

• перетворення на державу із стабільною політичною системою, високо розвинутою ринковою економікою, соціально-спрямованими національними орієнтирами та християнськими моральними стандартами;

• перетворення на кадрового донора і сировинного придатку Євросоюзу, відстійника нелегальних іммігрантів з арабських країн, заручника політичних маніпуляцій та жертву ідеологічних експериментів ліберально-демократичного гуманізму.

На жаль, в процесі повернення української держави після здобуття незалежності до європейських цінностей відбулося непомітне розмивання чіткого уявлення про місце та роль курсу на євроінтеграцію в ході вирішення зовнішньо- та внутрішньополітичних проблем.

Насамперед, євроінтеграція повинна розглядатися як засіб досягнення мети – захисту національних інтересів України, а не як мета державного курсу, вона має бути не лише стратегічною метою зовнішньої політики, але зваженим і прорахованим способом взаємовідносин з сусідніми державами з визначеною, конкретною та послідовною позицією на міжнародній арені.

Ставлення до євроцінностей як до якогось екзистенціального Добра, до якого незрозумілим, майже містичним чином долучається країна, що вступає до організаційних структур ЄС, є помилковим і нераціональним. Таке ставлення до ЄС, на жаль, характерне для багатьох представників української еліти, для яких європейські цінності – щось на зразок Божої благодаті, до якої треба прагнути як до кінцевої мети.

Політика євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш продуктивною, технологію державного управління – більш ефективною, людську особистість – більш захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом – політично, матеріально та морально забезпеченими потребами населення України.

Розширення ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них – прискорення конституційної реформи, економічних перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.

Що стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, в основі яких була б покладена українська національна ідея, а саме -

1) в економічній сфері:

• реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

• опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

• створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;

• зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;

2) в соціальній сфері:

• забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі “еліти знань”, що прийде на зміну “еліти багатства”, формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

• сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;

• в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;

• активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;

• створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім’ї;

3) в політичній сфері:

• активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов’язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;

• вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;

• продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку;

Оскільки, як було показано вище, більшість загроз і недоліків євроінтеграції може виникнути на ґрунті ідеологічних протиріч керівництва ЄС, то Україні слід захищати свої багатовікові християнські цінності, відмовивши чиновникам Євросоюзу у втручанні в особисту сферу ідеологічної політики, а нав’язувана загальноєвропейська ідея не повинна суперечити власній українській національній ідеї.

Здійснення стратегії випереджувального розвитку в ідеологічній сфері повинна передбачати:

• перебудову українського суспільства на духовних християнських засадах, закінчення процесу створення єдиної політичної нації.

• створити умови для належного задоволення культурних та релігійних інтересів мусульманського населення України з метою попередження дестабілізаційних процесів, пов’язаних із ймовірним проникненням на територію України носіїв ідеології войовничого ісламського фундаменталізму.

• як відомо, свідомість людини формується інформацією, а ідея, що оволоділа масами, набуває матеріальної сили, тому в Україні необхідно створити потужну ідеологічно-пропагандистську інфраструктуру, яка б через систему освіти, науки, виховання, ЗМІ та церкви прищеплювала народові патріотизм, духовність, моральні стандарти, правдиво інформувала про суть євроінтеграції, можливі переваги і недоліки та шляхи їх подолання. Мораль повинна домінувати над економікою, а подання неправдивої інформації повинна каратися як важкий кримінальний злочин.

Оскільки Україні із тисячолітньою християнською традицією, що обумовлює український національний ідеал „Другий (Новий) Єрусалим”, то її приєднання до ЄС міг би відбуватися по аналогії із входженням біблійного Ізраїлю до Обітованої землі, під час якого представники вибраного Божого народу, вступаючи в чужі землі, запозичували суспільно-політичний досвід, передові економічні здобутки та технологічні досягнення, проте у питаннях віри та моралі залишались вірними власним національним ідеалам та цінностям.