14. Одиничне, особливе I загальне

Одиничне, особливе i загальне — категорiї матерiалiстичної дiалектики, якi вiдображають зв’язок, взаємозалежнiсть i взаємопереходи явищ об’єктивного свiту. Суб’єктивнi iдеалiсти заперечують загальне, перетворюючи одиничнi явища в комплекси чуттєвихъ сприйнять. Об’єктивнi iдеалiсти трактують одиничнi явища як щось неважливе i неiстотне, перетворюючи загальне в продукт чистої мислi.

Одиничне — це об’єкт iз сукупнiстю всiх своїх властивостей, що вiдрiзняють його вiд iнших об’єктiв i складають його кiлькiсну i якiсну визначенiсть.

Загальне — це єдине в багатьох об’єктах. Єднiсть може виступати у формi схожостi або загальностi властивостей, вiдношень предметiв, якi об’єднуються в певний клас, множину. Одиничне, особливе i загальне вiдбивають реальнi явища, певнi явища об’єктивної дiйсностi.

Свiт складається з одиничних явищ, але цi явища iснують не iзольовано, а в зв’язку одне з одним. В силу спiльних джерел походження, завдяки рядовi однакових рис i внутрiшнiй взаємозалежностi тi чи iншi одиничнi явища об’єднанi в групи, що мають рiзну спiльнiсть. Так, наприклад, iндивiдуальнi рослини i тварини (“одиничне”) об’єднанi у вiдповiднi види (“особливе”) i ради (“загальне”). Кожне одиничне явище у природi, кожен предмет матерiальний — це їх з’єднує, в єдине цiле — в природу, матерiю.

Одиничне, особливе i загальне являють собою рiзнi сторони єдиного цiлого.

15. Причина I наслiдок

Вчення про причиннiсть виникло ще в стародавнiй фiлософiї. Категорiю причина давнi матерiалiстичнi школи вживали в основному у двох значеннях: як матерiю, з якої складаються усi речi i, як рух, який перетворює категорiю у речi, а речi — в матерiю. На противагу такому розумiнню причинностi iснує й iнше — iдеалiстичне. Згiдно з ним причиннiсть зумовлена свiдомiстю суб’єкта окремої людини (суб’єктивний iдеалiзм) або абсолютною, позаприродньою свiдомiстю (об’єктивний iдеалiзм).

Причина — це рiч, властивiсть, фактор, явище, якi при взаємодiї з iншими речами властивостями, факторами i явищами з необхiднiстю творять новi речi, явища, властивостi, фактори. Те що породжується дiєю причини, є наслiдком.

Матерiалiстична фiлософiя вважає, що поява тих чи iнших речей, процесiв дiйсного свiту не залежить вiд якоїсь надприродньої сили, або вiд нашого “Я”. Причнно-наслiдковi зв4язки є об’єктивними, вiчними i необхiдними, як вiчною i необхiдною є й сама матерiя.

Iдеалiстична фiлософiя заперечує об’єктивний характер причинностi — що наз. iндетермiнiзмом. Детермiнiзм визнає причинну зумовленiсть усiх явищ, суспiльства i людського мислення.

Причина i наслiдок знаходяться в дiалектичному взаємозв’язку. Взаємодiя причини i наслiдку полягає в тому, що причина передує наслiдку й iснує одночасно з ним. Якщо допустити, нiби причина iснує в один час, а наслiдок — в iнший, тодi причнний зв’язок неможливий. Причина в часi передує наслiдковi i зумовлює його. Але це не означає, що будь-яке явище, яке передує наступному, перебуває з ним у причинному зв’язку.

Категорiї причини i наслiдку мають методологiчне i свiтоглядне значення. Принцип причинностi спрямовує пiзнання на розкриття ранiше невiдомого.