1. Особливостi мiфоло­гiчного свiтосприйняття. Функцiї мiфа.

Упродовж iснування суспiльства склались певнi iсторичнi типи сiтогляду. Такими були: мiфологiчний, релiгiйний, фiлософський.

Iсторично першою формою свiтогляду була мiфологiя. Термiн “мiф” означає “слово”, “сказання”. Мiфи — це сказання, легенди первiсних людей, у яких вiдтворено їх погляди щодо походження свiту i людини. У грецькiй мiфологiї — це оповiдi про Богiв, про титанiв (людиноподiбних велетнiв), про героїв тощо.

Первiсна людина ще повнiстю залежала вiд природи. Вона не вмiла видiлити себе з навколишнього середовища, усвiдомити iснуючу вiдмiннiсть мiж ними. Людськi риси переносились на природнi явища. природнi сили одушевлялись, олюднювались, уособлювались. Цi риси спорiднюють мiф iз мисленням дiтей.

У мiфологiї не було чiткого розмежування свiту i людини, думки i емоцiї, знань i видумкiв, об’єктивного i суб’єктивного. Тут об’єднувалось в єдине цiле реальне i фантастичне, природнє i надприроднє, знання i вiра. У мiфлологiї вiдсутнiй подiл свiту на духовний i матерiальний.

Думка у мiфах виражалась у конкретних емоцiйних поетичних образах, у символах, метафорах...

Мiфологiя є синкретичною, тобто нерозчленованою формою свiтогляду, що мiстила у собi зачатки релiгiї, моралi, мистецтва, науки, фiлософiї.

Мiф виконував такi основнi функцiї:

1) згуртування колективу (роду, племенi) шляхом формування цивiльних уялень про свiт;

2) забезпечення духовної наступностi поколiнь;

3) забезпечення певних форм поведiнки на основi вiдповiдної системи цiнностей.

Мiфи iснували у всiх народiв свiту. У мiфологiчнiй свiдомостi вiдбито поетичне багатство i мудрiсть рiзних народiв.

2. Суспiльно-iсторична природа I соцiальнi функцiї релiгiї. Релiгiйний свiтогляд.

У первсiному суспiльствi формується релiгiйний тип свiтогляду. Слово релiгiя походить вiд латичнького religio, що означає — благочестя, побожнiсть, предмет культу.

Релiгiя — це форма суспiльної свiдомостi, суть якої полягає у вiрi в iснування надприродних, нематерiальних сил, у бога. У релiгiї свiт подвоюється на духовний i матерiальний. Духовний є вiчним; матерiальний, у тому числi i людина з її свiдомiстю, є творiнням Бога. Тiло людини смертне, душа безсмертна. Релiгiя заробилась у первiсному суспiльствi на тому етапi, коли людина навчилась абстрактно мислити! У ситуацiї, коли людина ставила перед собою складнi питання i не знаходила на них вiдповiдi, вона у своїй головi будує картину свiту, у центрi якого поставила Бога як творця i причину всього, що у свiтi вiдбувається. Будучи на той час залежною вiд природних стихiй, людина i себе поставила у повну залежнiсть вiд Бога.

На вiдмiну вiд науки i фiлософiї, релiгiя не аргументує своїх положень, не доводить їх, а пропонує сприймати на вiру. При цьому вiра не допускає нiякого сумнiву. У процесi iсторичного розвитку релiгiя змiнювалась у напрямi вiд полiтеїзму (багатобожжя) до монотеїзму.

Релiгiя є елементом духовної культури. Вона виконує певнi соцiальнi функцiї.

1. Релiгiя i церква вiдстоюють i проповiдують загальнолюдськi моральнi цiнностi та iдеали;

2. Релiгiя i цекрва приваблюють людину своєю високою емоцiйнiстю. Релiгiя сприймається скорiше серцем нiж розумом.

3. Проповiдь соцiальної рiвностi. Згiдно з релiгiйним i церковним каноном перед Богом усi рiвнi. Сучасними монотеїстичними релiгiями у свiтi є буддизм, християнство, iслам, iудаїзм.

Складовими частина релiгiї є: а) iдеї, погляди, уявлення; б) релiгiйнi почуття, настрої, емоцiї; в) культовi дiї.