5. Об»єкт витрат і об»єкт калькулювання

Об’єкт віднесення (обліку) витрат – це виріб, організаційний підрозділ, вид виробництва, цикл, стадія, агрегат, інша форма діяльності або програма, проект, задача тощо, для яких організовано відокремлений облік витрат, тобто відкривають окремий аналітичний рахунок для обліку витрат. Об’єкт обліку витрат визначають на кожному підприємстві самостійно з урахуванням умов виробництва, особливостей технології та потреб управління витратами.

Об’єкт калькуляції – це вид продукції, робіт, послуг, виробництво, програма, задача, замовлення і т. ін., собівартість яких визначають. У відповідності з методичними рекомендаціями з обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості об’єктами калькулювання можуть бути: виробниче замовлення, група однорідних виробів, типовий представник групи, виріб, вузол, деталь, умовна одиниця продукції (робіт), комплект і т. ін. У окремих випадках об’єкт обліку витрат і об’єкт калькуляції співпадають (наприклад: замовлення, програма, задача тощо).

6. Облік і калькулювання с/в продукції за неповними витратами

Калькулювання за змінними витратами - це метод калькулювання, який передбачає вміщення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

Отже, принципова відмінність системи калькулювання за змінними витратами від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до виробничих витрат.

У системі калькулювання за змінними витратами у собівартість продукції включаються всі виробничі витрати. Відповідно всі виробничі накладні витрати розподіляються між виробами та належать до собівартості незавершеного виробництва готової продукції.

За умов використання системи калькулювання за змінними витратами охоплюють не тільки операційні витрати, а й постійні виробничі витрати і розглядають як витрати періоду та списуються за рахунок прибутку. У результаті до собівартості незавершеного виробництва та готової продукції належать тільки перемінні виробничі витрати.

Традиційна система калькулювання за змінними витратами передбачає розподіл виробничих накладних витрат між виробами на основі однієї бази, визначення маржинального доходу та віднімання постійних виробничих витрат для визначення прибутку.

7. Функції, об»єкт і предмет уо

Об’єктами управлінського обліку є витрати, доходи та фінансові результати діяльності підприємства, згруповані за їх цільовим призначенням (видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, агрегатами, сферами діяльності, регіонами збуту продукції, окремими покупцями і т. ін.).

Предметом управлінського обліку виступає сукупність об'єктів у процесі циклу управління господарською діяльністю підприємства, а саме:

1) виробничі ресурси - основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні ресурси, трудові ресурси;

2) господарські процеси та їх результати - постачальницько-заготівельна діяльність, виробнича діяльність, фінансово-збутова діяльність, фінансова, інвестиційна та інші види діяльності суб'єкта господарювання.

До основних функцій системи управлінського обліку належать:

o інформаційна - забезпечення менеджерів всіх рівнів інформацією, необхідною для ефективного планування, організації та контролю;

o комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і структурними підрозділами.

o контрольно-аналітична - здійснення контролю за виконанням планових показників та бюджетів, досягнення тактичних та стратегічних цілей підприємства, результатів діяльності структурних підрозділів та окремих виконавців, ефективності прийнятих рішень та їх впливу на результати діяльності підприємства; дослідження поведінки витрат та встановлення причин відхилень фактичних виробничих витрат від кошторисних;

o прогнозна - забезпечення перспективного планування та спрямування розвитку підприємства на досягнення його стратегічних цілей.

- планування - складання кошторисів і підготовку бюджетів на оперативному, тактичному і стратегічному рівнях;

- організації - виділення центрів відповідальності, доходів і витрат, забезпечення координації та взаємодії між рівнями управління, структурними підрозділами та окремими виконавцями, організацію оперативного обліку й аналізу;

- мотивації - встановлюючи внесок кожного працівника у загальний результат діяльності підприємства, сприяє підвищенню мотивації праці.