3. Нижня брижова артерія,

а. mesenterica inferior

Топографія. Нижня брижо-

ва артерія відходить від передньої

поверхні аорти на 4-5 см вище її біфуркації, на рівні ІІІ-го поперекового хребця (рис. 101). Вона йде вниз та вліво попереду від лівої загальної клубової артерії і розгалужується на такі гілки:

Ліва ободовокишкова артерія,

а. colica sinistra, утворює дугу,

прямуючи вгору і вліво до низхід-

ної ободової кишки. Досягнувши

кишки, артерія ділиться на висхід-

ну і низхідну гілки, які утворюють

аркади та анастомозують із гілка-

ми середньої ободовокишкової та

сигмоподібної артерій.

Сигмоподібні артерії, аа. sigmoideae

(2-3), розташовуються у брижі

сигмоподібної кишки і прямують

вниз та вліво. Утворивши аркади,

сигмоподібні артерії настомозують з гілками лівої ободової та верхньоїпрямокишкової артерій.

Верхня прямокишкова артерія,

а. rectalis superior, це досить ве лика гілка, яка йде вниз попереду

від мису крижової кістки. Вона

залягає у брижі прямої кишки та

анастомозує із сигмоподібними артеріями та середньою прямокишковою артерією.

Анастомози

Внаслідок великих анастомозів

між артеріями ободової кишки на

всьому її протязі утворюється не-

перервна артеріальна дуга. В ді-

лянці лівого згину ободової кишки утворюється міжсистемний анас-

томоз, тут анастомозують гілки

верхньої брижової артерії (а. соїіса

media) і нижньої брижової артерії

(а. соїіса sinistra). Цей анастомоз

отримав назву Ріоланової дуги (аг-

cus Riolani).

Парні вісцеральні гілки черевної

частини аорти

Ниркова артерія, а. renalis, парна, досить велика (діаметр 4-8 мм),

відходить від аорти на рівні першого поперекового хребця на 1-2 см

нижче верхньої брижової артерії.

Від місця свого початку обидві артерії йдуть латерально і вниз до воріт відповідної нирки, де розгалужуються на передні та задні гілки, які входять у

нирки. Права ниркова артерія дов-

ша за ліву; вона проходить позаду

нижньої порожнистої вени, перетинаючи хребет. Від кожної нирковоїартерії відходить нижня надниркова артерія, а suprarenalis inferior, і невеликі гілочки до сечоводу (гг.ureterici). Варіанти кількості ниркових артерій трапляються часто.

Інші парні вісцеральні гілки.

Крім ниркових артерій, від аорти

відходять такі парні вісцеральні

гілки:

• а. suprarenalis media, середня

надниркова артерія, представляє

собою тонку гілку, яка відходить

вище від ниркової артерії і йде до

наднирника;

• а. testicularis (а. ovarica), яєч-

кова (яєчникова) артерія, довга,

відходить від передньої поверхні

аорти нижче ниркової артерії на

рівні ІІ-го поперекового хребця.

Високе її відходження пов'язане

з особливостями ембріонального

розвитку (закладка статевих за-

лоз відбувається у поперековій

ділянці).

У чоловіків яєчкова артерія вхо-

дить через глибоке пахвинне кільцеу пахвинний канал і досягає яєчка у

складі сім'яного канатика. У жінок

яєчникова артерія спускається в

порожнину малого таза у товщі lig.

suspensorium ovarii і через брижу

яєчника входить у його ворота.

Парієтальиі гілки черевної

частини аорти

До парієтальних гілок черевної

частини аорти належать такі артерії

• а. phrenica inferior, HUDfCHJl

діафрагмова артерія, парна, від-

ходить від аорти у самому верх-

ньому її відділі і йде до діафраг-

ми, даючи декілька дрібних гілочок до наднирника (аа. Suprarenales superiores);

• аа. lumbales, поперекові артерії

(4 пари), йдуть у латерально-

му напрямку, перехрещуючи

тіла поперекових хребців. Вони

постачають кров'ю хребці, м'язи

спини і стінок живота. Кожна

з них віддає r. dorsalis (спинну

гілку), від якої відходить r. spinalis,

що проникає до спинно-

го мозку через міжхребцевий

отвір.

а. sacralis mediana, серединна

крижова артерія, непарна, йде

від місця біфуркації аорти вниз

по тазовій поверхні крижової

кістки у малий таз

ВНУТРІШНЯ КЛУБОВА

АРТЕРІЯ, А. ILIACAINTERNA

Топографія. Внутрішня клубо-

ва артерія відходить від загальної

клубової артерії під гострим кутом

і, злегка звиваючись, йде вниз у по

рожнину малого таза. Вона є голо-

вною судиною цієї ділянки. Внут-

рішня клубова артерія віддає чис-

ленні гілки, які поділяють на паріє-

тальні та вісцеральні (рис. 102).

Парієтальні гілки:

• а. iliolumbalis, клубово-попереко-

ва артерія, прямує назад і вгору,

даючи гілки до м'язів, клубової

кістки і спинного мозку (rr. spinales);

• аа. sacrales laterales, латеральні

крижові артерії, йдуть до кри-

жової кістки і віддають гілки до

спинного мозку;

• a.obturatoria, затульна артерія,

виходить на стегно через за-

тульний канал і постачає кров'ю

кульшовий суглоб та привід-

ні м'язи стегна. До кульшової

западини і головки стегнової

кістки через lig. capitis femoris

йде кульшовозападинна гілка

(r. acetabularis). Затульна ар-

терія анастомозує з нижньою

надчеревною артерією через

лобкову гілку (r. pubicus). У 25%

випадків цей анастомоз так доб-

ре розвинений, що фактично

затульна артерія відходить від

нижньої надчеревної артерії.

Цей варіант має практичне зна-

чення, тому що артерія прохо-

дить поряд з внутрішнім кільцем

стегнового каналу і може бути

ушкоджена під час ушивання

грижі («согопа mortis»);

• а. glutea superior, верхня сіднич-

на артерія, велика, виходить з

порожнини таза через foramen

suprapiriforme в сідничну ділян-

ку, де розгалужується на гілки, які постачають кров'ю середній і

малий сідничні м'язи;

а. glutea inferior, HMJfCTtfl сіднич-

на артерія, велика, виходить з

порожнини тазу через foramen