2. Демографічний перехід в Україні.

Процес демографічного переходу є всесвітньо історичним явищем. Як і інші суспільні перетворення він підкорюється дії закону нерівномірного соціально-економічного розвитку. В розвинутих країнах Європи він почався вже у другій половині XIX століття. Науково-технічна революція, настання епохи електрики після епохи пари сприяли дії законів підвищення якості життя людини. Розвинулася поточна статистика природного руху населення. У Великій Британії, Франції, Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції переписи населення відбулися з самого початку XIX століття. Завдяки цьому сьогоднішнє людство має відомості про початок і хід демографічного переходу як історичного явища. Дані про природний рух населення у скандинавських країнах є у Норвегії з 1735 року, Швеції – 1749 року, Фінляндії – 1751 року, Австрії – з 1819 року. У першій половині XIX століття до цих країн приєднались Бельгія, Велика Британія, Нідерланди, Німеччина. Отже, картина перебудови відтворення населення яка почалася у XIX столітті може бути прослідкована з певністю. Росія, а значить і Україна вірогідні відомості про інтенсивність природного руху населення має починаючи з 1861 року по 50 губерніях Європейської частини Росії. За цей же період є відомості по 10 губерніях, які розташовані на теренах сучасної України. (Бессарабська, Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська, Чернігівська.) Це дає можливість порівняльного аналізу природного руху населення України з іншими країнами. Традиційно еталонною країною для порівняння демографічних процесів є Швеція, чому сприяє наявність вірогідної демографічної статистики за великий історичний період, неучасть традиційно нейтральної країни у бойових діях світових воєн, високий розвиток економіки і рівень соціального захисту населення. Демографічні процеси у Швеції реагують на кризові ситуації в економіці, які виникають періодично, проте вільні від потрясінь, які несуть з собою війни і революції. Отже, порівняймо інтенсивність основних показників природного руху населення в Україні і Швеції у другій половині XIX і початку XX століття.

Таблиця 1. Динаміка загальних коефіцієнтів природного руху населення України і Швеції з 1861-го по 1914 рр. (% )¹

Роки	Загальні коефіцієнти
	народжуваності		смертності		природного приросту
	Україна	Швеція	Україна	Швеція	Україна	Швеція
1861–1865	50,0	33,2	37,8	19,8	12,2	13,4
1866–1870	48,4	29,7	32,0	20,5	16,4	9,2
1871–1875	49,2	30,7	35,7	18,3	13,5	12,4
1876–1880	48,1	30,3	31,9	18,3	16,2	12,0
1881–1885	50,0	29,4	32,5	17,5	17,5	11,0
1886–1890	47,0	28,8	31,5	16,4	15,5	12,4
1891–1895	48,4	27,4	31,7	16,6	16,7	10,8
1896–1900	47,5	26,9	27,6	16,1	19,9	10,8
1901–1905	33,3	26,1	26,1	15,5	18,2	10,6
1906–1910	43,1	25,4	26,1	14,3	17,0	11,1
1911–1914	36,8	23,5	22,7	13,9	14,1	9,6
Середні за весь період	47,2	28,3	30,5	17,0	16,1	11,2

¹ За науковою редакцією проф. Валентини Стешенко.

Видана НАН України, інститутом економіки. К., – 2001. 560 с.

^'1 Дані таблиці складені за такими джерелами:

1) А. Г. Рашин. Население России за 100 лет. Госстатиздат, М:, 1956. – С. 187, 217.

2) М. В. Птуха, Смертність у Росії й на Україні, ЦСУ УСРР, 1928. – С. 152.

3) П. И. Куркин. Обзор естественного движения населення Европы в XVIII, XIX и первой трети XX в. Госстатиздат, М:, 1936. – С. 18, 19, 31.

Порівнюючи показники відтворення населення, бачимо, що країни, розташовані на одному континенті в одній той самій історичний період мають різні типи відтворення. Тенденції схожі, почалося помітне зниження всіх коефіцієнтів, але для України пануючим типом відтворення ще є традиційний, що спирається на модель багатодітної сім’ї, високий рівень смертності і коротку середню тривалість очікуваного життя. За цей період середні коефіцієнти народжуваності вище шведських на 55 % , смертність на 66 % природного приросту на 44 % . Смертність немовлят в Україні була вище ніж у Швеції у 2,8 рази.

Більш менш нормальний хід відтворення населення України, перервався, почалася І світова війна, за нею відбулася Жовтнева революція і Громадянська війна, яка припинилася у 1922 році. Лише кілька років пройшли у третьому десятилітті XX століття досить спокійно. Відбувся навіть компенсаційний приріст народжуваності, знизилася смертність, підвищився природний приріст. Проте демографічного вибуху не сталося. Саме тоді включився механізм перебудови типу відтворення, чому сприяли культурна революція, змінилася роль жінки в сім’ї і суспільстві, підвищився рівень освіченості жінок, зайнятості за межами сім’ї в суспільному виробництві. Рівень народжуваності і смертності по загальних коефіцієнтах у 1930 році досяг рівня Швеції 1861–1865 рр. Лаг, як бачимо становить 70 років! Додамо, що перебудові типу відтворення сприяв і прискорений процес урбанізації. Ще А. Г. Рашин відмічав велику різницю рівня народжуваності і смертності в міській і сільській місцевостях. Загальний коефіцієнт народжуваності у 1911–1913 рр. становив в сільській місцевості України 41,9 – в міській – 30,1 на 39,2 % вище в селах. Аналогічно коефіцієнти смертності 19,6 та 23,1 – на 20 % вище. Відповідно коефіцієнт природного приросту переважав на 79 % !

Зауважимо, що загальні показники природного руху населення в Україні на 2–3 промільних пункти була нижче, ніж у Російських губерніях Європейської території Росії.

Нетривалий період, який після років жорстоких процесів колективізації, індустріалізації, років «жнив скорботи» – тобто років голодування населення України, 1932–1933 років, що загубили кілька мільйонів населення. (За різними розрахунками від 4-х до 7 мільйонів) чоловік, призвів до таких результатів: у 1940 році загальні коефіцієнти природного руху становили народжуваності – 27,3 і смертності – 14,3 % .

Перебудова типу відтворення населення продовжувалась.

Нормальні демографічні процеси перебудови перервала Велика Вітчизняна війна. Колосальні втрати населення знов рахувалися мільйонами загублених життів і втратами ненароджених.

Після війни у 1946 році Україна пережила страшну посуху.

У 60–70-ії роки відбулося зближення демографічних показників України з показниками передових країн. Процес переходу до сучасного типу відтворення йшов семимильними кроками набагато швидше, ніж у розвинутих країнах, де він прогресував в набагато нормальніших умовах і не припинявся.

Таблиця 2. Загальні коефіцієнти природного руху в Україні, %

	п	т	Ке
1951–1955	21,5	8,3	13,2
1956–1960	20,7	7,2	13,5
1961–1965	17,6	7,3	10,3
1965–1970	15,1	8,2	6,9

Окремо спинимося на показникові середньої тривалості майбутнього життя при народженні. За розрахунком М. В. Птухи за таблицями смертності 1896–1897 рр. вона складала для чоловіків – 35 років, для жінок – 36, у 1970–1971 р. відповідно 66 та 74. Оскільки цей показник головний для визначення типу відтворення, то не можна не відзначити цей величезний поступ розвитку демографічних процесів.

Але на цьому демографічний прогрес в Україні припинився. Почався період, який невипадково отримав назву «періоду застою». Зростання середньої тривалості майбутнього життя при народженні припинився у всьому СРСР і в Україні так само.