2. Обліки і переписи населення на території сучасної України.

Починаючи з середини IX століття літописи свідчать про наявність обліків населення, пов’язаних з податками з «дима» – тобто з домогосподарством – хутром, грошима та ін. Відомі обліки пов’язані з татарською навалою XIII століття, що так само переслідували фіскальну мету. (1245 рік) Проведені татарами у 1255–1259 рр. переписні операції вважають першим загальним переписом населення Русі. Хоча в літописах говориться, що запис був подушним деякі прошарки населення – а саме духівництво – не враховували. Татари не переслідували християнську віру, бо хотіли мати духівництво своїм спільником.

Населення виявляло неабиякий спротив збирачам дані і татари переклали цю функцію наприкінці XIII століття на руських князів. Обліки населення тепер виконували вони, особливо, коли дань збиралась з «мужа». З кінця XV століття обліки стали «поземельними», про що свідчать «писцеві книги» (оброчні, межеві, перелікові та ін.). Якихось державних уніфікованих вказівок для складання книг не було. Писці здебільшого враховували «двори», «людей» – йшлося про чоловіків – їх заняття, і говорячи сучасною мовою підприємства і установи – крамниці, лазні, церкви, укріплення в містах тощо. Поземельні обліки загальнодержавними не були.

З XVII століття відбулися значні зміни у справі обліків населення, пов’язані з розвитком товарного виробництва, розширення внутрішнього і зовнішнього ринку. Від поземельних обліків московський царський уряд перейшов на одиницю обліку «двір», щоб торгові і ремісничі шари населення не уникали сплати податків. Рахування дворів передбачало і обрахування населення дворів. Подвірні переписи спричинили крім усього і остаточне покріпачення селян, бо були офіційним документальним актом закріпачення .

Подвірні переписи відбувалися як на окремих територіях або містах, так і по всій державі. По «государевому указу» відбулося 4 подвірних переписи – у 20-х роках XVII ст. По кожному двору поіменно записували чоловіків, до 1646 р. – тільки дорослих, потім – всіх без винятку із зазначенням віку. З 1710 р. вперше почали реєстрацію не тільки чоловіків, а й жінок.

Перепис 1716–1717 рр. виявив, що число податкових одиниць – дворів – зменшилося майже на п’яту частину за менше як 10 років. Отже, російська фінансова система потребувала іншого обліку населення. З 1724 року подвірні податі були змінені на подушні. Облік «душ», який називався «ревізіями» проіснував в Російській імперії 140 років.

Ревізії подушного обліку слугували підґрунтям бюджетного територіального розкладу видатків і величини доходів державної скарбниці і тому вони неухильно і суворо контролювалися. Падіння кріпосництва (1861 р.) вимагало від царського уряду імперії нового підходу до обчислення країни. В цей час передові країни Європи і Америки вже проводили переписи населення спираючись на вже вироблену теорію цього статистичного спостереження

Центральний статистичний комітет Росії почав підготовку першого перепису населення імперії.

Перепис провели по домогосподарствах. Вивчали склад домогосподарств, демографічні і такі соціально-економічні ознаки як мова, грамотність, віросповідання, заняття, становище в занятті, джерело доходів.

Історичний розвиток Росії призвів до того, що всі мрії про проведення наступного перепису в 1910, потім у 1915 році не збулися.

Наступний перепис відбувся лише у 1920 р. За станом на 28 серпня. Громадянська війна, яка ще йшла на величезній території Росії призвела до неповного охоплення населення. Не відбувся перепис в Білорусії, в Криму, на Волині і Подолії і інших областях України, Кавказі, Туркестані, Киргизії деяких територіях теперішньої Росії тощо.

У 1923 р. було проведено міський перепис за станом на 15 березня і нарешті за станом на 17 грудня 1926 р. знаменитий перепис 1926 року. Цей перепис охопив все населення країни. Був використаний весь попередній досвід. Перепис 1926 р. порівняно з минулими і наступними за своєю організацією, програмою, розробкою і публікацією матеріалів в історії радянських переписів був найвдалішим. Керував цією роботою Олімпій Христофорович Квіткін, який пізніше наклав головою як «ворог народу» (1874–1939). Матеріали були надруковані у 56 томах!