Методика обчислення собівартості одиниці продукції

Калькулювання – це процес обчислення собівартості одиниці продукції.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні ме­тоди калькулювання. Їх застосування зумовлюється при­значенням калькуляцій, типом виробництва, певними тра­диціями внутрішньофірмового управління. Передовсім розрізняють калькулювання за повними та неповними витратами.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає:

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі видатки на оплату праці;

3. інші прямі видатки;

4. загальновиробничі видатки.

Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Номенклатуру калькуляційних статей підприємство має право встановлювати самостійно.

Можливу номенклатуру калькуляційних статей для підприємств різних галузей наведено у таблиці 8.2.

Таблиця 8.2

Типова структура та зміст статей калькуляції

Статті калькуляції	Зміст витрат
1	2
1. Сировина і матеріали	Вартість сировини і матеріалів, що необхідні для виготовлення продукції, покупні матеріали для забезпечення нормального технологічного процесу, розраховується за формулою: (8.2) де См – вартість сировини і матеріалів, які включаються у собівартість одиниці продукції; Ні – норма розходу і-го виду сировини і матеріалів на одиницю продукції; Ці – ціна за одиницю і-го виду сировини і матеріалів; Kтр.з – коефіцієнт транспортно-заготовчих витрат.
Продовження таблиці 8.2
1	2
2. Купівельні комплектуючі, напівфабрикати	Купівельні комплектуючі, напівфабрикати, які надаються сторонніми підприємствами.
3. Паливо та енергія на технологічні потреби	Всі види палива та енергії, що застосовуються в процесі виробництва продукції.
Увага ! Зворотні відходи віднімаються	Відходи матеріальних ресурсів, які відповідно до технології передаються в інші цехи, як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції, чи реалізуються на сторону.
4. Основна заробітна плата основних робітників	Витрати на виплату основної заробітної плати, розрахованої згідно з діючою на підприємстві системою оплати праці.
5. Додаткова заробітна плата основних робітників	Витрати на виплату за працю понад встановленої норми, за особливі умови праці, доплати, надбавки, премії тощо
6. Відрахування на соціальні потреби	Відрахування на соціальні заходи від основної і додаткової заробітної плати основних робітників.
8. Загальновиробничі витрати	Склад витрат дивись у пункті 15 П(С) БО16 «Витрати»

Методика обчислення собівартості одиниці продукції

Загальна методична вимога – у процесі калькулювання прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю відповідно до чин­них норм та цін. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіля­ють між різними виробами за певною методикою.

Стаття «Сировина і матеріали» містить витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикати, які можна безпосередньо обчислити на оди­ницю продукції, виходячи із норм їхніх витрат і цін. Із вартості сировини й матеріалів виключають зворотні відходи вироб­ництва за ціною їх можливого використання чи продажу.

Приклад. На виготовлення виробу за установленою нормою використовується 10 кг металу за ціною 4 000 грн за тону, коефіцієнт транспортно-заготовчих витрат дорівнює 1,2. Відповідно до технології виробу неминучі відходи металу становлять 1,4 кг, які реалізуються за ціною 0,95 грн за 1 кг.

4×10 ×1,2– 0,95 × 1,4 = 46,67 (грн).

Стаття «Енергія технологічна» включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пар, газ), яка безпосе­редньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, на­грівання, зварювання, сушіння тощо). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Приклад. На виготовлення виробу за установленою нормою використовуються 2,6 кВт/год електроенергії при тарифі 2,85 грн за 1 кВт/год.

2,85×2,6 = 7,41 (грн).

Стаття «Основна заробітна плата основних робітників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних опе­рацій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

Приклад. Трудомісткість токарних робіт становить 4 нормо-години, цей вид продукції виготовляють токарі IV розряду, тарифний коефіцієнт яких дорівнює 1,416, тарифна погодинна ставка робітника I розряду – 9,46 грн.

9,46 × 1,416 × 4 = 53,58 (грн).

Стаття «Додаткова заробітна плата основних робіт­ників». Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати цих робітників, а стаття «Відрахування на соціальні потреби основних робітників» —у відсотках від суми основної та додатко­вої заробітної плати основних робітників.

Приклад. Додаткова заробітна плата основних робітників на підприємстві дорівнює 10 % їх основної заробітної плати; відрахування на соціальні потреби становлять 38 % їх основної і додаткової заробітної плати.

53,58 × 0,1 = 5,36 (грн) – додаткова заробітна плата основних робітників;

(53,58 + 5,36) × 0,37 = 21,81 (грн) – відрахування на соціальні потреби.

Статті «Загальновиробничі витрати» це витрати на управління, виробниче та господарське обслуговування виробництва в межах цеху.

Розподіл цих витрат здебільшого здійснюється пропорційно статті витрат основна заробітна плата основних робочих.

Приклад. Загальновиробничі витрати на підприємстві становлять 97,0 тис. грн.,фонд заробітної плати основних робітників підприємства дорівнює 839 тис.грн.

Співвідношення загальновиробничих витрат і фонду основної заробітної плати основних робітників на підприємстві дорівнює: 97,0 : 839 = 0,116.

Загальновиробничі витрати, які включаються у собівартість одиниці продукції становлять: 53,58×0,116 = 6,22(грн).

Виробнича собівартість виробу становить:

46,67 + 7,41 + 53,58 + 5,36 + 21,81+ 6,22 = 141,05 (грн).