20. Проаналізуйте роль уяви у психічному розвитку та житті людини

У процесі життєдіяльності людини уява виконує ряд специфічних функцій , перша із яких складається у цьому, щоб представляти дійсність в образах і можливість користуватися ними, вирішуючи завдання. Ця функція уяви пов'язані з мисленням і органічно до нього включена.

Друга функція уяви полягає у регулюванні емоційних станів. З допомогою своєї фантазії людина спроможна хоча б почасти задовольняти багато потреби, знімати породжувану ними напруженість. Ця життєво важлива функція особливо підкреслюється розробляють в такому напрямку психології, як психоанализ.

Третя функція уяви пов'язана з його через участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. З допомогою майстерно створюваних образів то вона може брати до уваги потрібні події, у вигляді образів то здобуває можливість керувати сприйняттям, спогадами, высказываниями.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій, тобто. здібності виконувати в умі, маніпулюючи образами.

П'ятої функцією уяви є планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їхньої правильності, процесу реализации.

З допомогою уяви то вона може управляти багатьма психофізіологічними станами організму, налаштовувати його за майбутню діяльність.

21. Назвіть та охарактеризуйте особливості сприймання

Сприймання – це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх її якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.

Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об’єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Сприймання розрізняють: за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смакові, кінетичні, больові), за ставленням до психічного життя (інтелектуальні, емоційні, естетичні), за складністю сприймання (сприймання простору, руху, часу)

Сприймання за змістом – це сприймання предметів і явищ у просторі, русі, часі.

Головні властивості сприймання – предметність, цілісність, структурність, константність.

22. Охарактеризуйте особливості та можливості використання експерименту та спостереження як основних методів психології

Спостереження — це вивчення у тому вигляді, в якому вони відбуваються та існують насправді.

Цілеспрямованість спостереження дає змогу виявити такі предмети, явища, факти, котрі можуть бути не помічені під час звичайного сприймання. Спостереження під час розслідування кримінальних справ зводяться головним чином до пошуків різноманітних предметів і слідів злочину. Нерідко слідчому доводиться шукати сліди злочину, навмисне замасковані або приховані злочинцем.

У природничих науках при спостереженні широко користуються приладами та інструментами, котрі розширюють сферу спостереження, дають змогу сприймати предмети і явища, недоступні безпосередньо органам чуттів.

У судовому дослідженні спостереження проводиться за допомогою різноманітних науково-технічних засобів.

Експериментом називається умисний виклик або зміна якогось явища з метою його спостереження за найсприятливіших умов.

Експеримент створює можливість увести до складу умов досліду якусь нову обставину для того, щоб простежити її вплив на явище, котре вивчається, ізолювати явище від побічного впливу, простежити дію уведеної обставини у найчистішому вигляді. Завдяки експерименту можна виявити такі властивості в предметах, які в природних умовах виявити досить важко або зовсім неможливо.

Експеримент ніколи не ставиться наосліп. Перш ніж проводити експеримент, необхідно з'ясувати його мету. Експериментатор має звати, що досліджується і для чого, з якою метою ставиться експеримент. За допомогою експерименту здобувають знання про окремі явища, факти, котрі надалі можуть служити засновками в індуктивному умовиводі.

Експерименти широко застосовуються в природничих науках. Ними часто користуються також і в судовому дослідженні. Слід тільки мати на увазі, що під час розслідування і розгляду судових справ не всякий факт може бути перевіреним за допомогою експерименту.