7.2. Теорія виховання всебічно розвиненої особистості Василя Олександровича Сухомлинського

Розумове виховання. Цілі і завдання розумового виховання:

• Сприяння розвитку розумових сил і здібностей дитини.

• Надання міцних осмислених знань за умови напруження дитиною власних зусиль, досягнення успіху, радості розумової праці.

• Навчальна діяльність має бути необхідною умовою формування духовно багатої особистості.

• На кожному уроці повинні здійснюватися вольові зусилля, емоційне пробудження розуму дитини, інтелектуальне натхнення учнів у пошуковій діяльності.

Сутнісні характеристики процесу розумового виховання:

• „Розумове виховання відбувається в процесі набуття наукових знань, але не зводиться тільки до накопичення певного їх об’єму. Процес набуття знань і якісне їх поглиблення будуть чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини, що базується на ідейній цілеспрямованості, на її праці, суспільній активності, інтересах. Формування світогляду — це серцевина розумового виховання”.

• „Навчання – найважливіший засіб розумового виховання. Успіх розумового виховання в процесі навчання визначається такими факторами, як: багатство всього духовного життя школи; духовне багатство вчителя, широта його кругозору, його ерудиція, культура; зміст навчальних програм; характер методів навчання; організація розумової праці учнів на уроці і вдома”.

• „Важливим елементом розумового виховання стають: при вивченні предметів природничого циклу – виробнича праця, дослідження, експеримент; при вивченні гуманітарних предметів – самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди”.

• „Розумове виховання необхідно людині не тільки для того, щоб вона використовувала знання в праці, але і для повноти духовного життя і мистецтва”.

• „Для формування світосприйняття дуже важливо, щоб розумові операції знаходили відображення в практичній діяльності учня...”

• „Великого значення ми надаємо дослідницькому характеру розумової праці: спостерігаючи, думаючи, вивчаючи, співставляючи діти знаходять істину або ж бачать, що для відкриття істини необхідні нові спостереження, необхідне читання, експериментування...”.

• „Учитель повинен пам’ятати, що „не втратити на уроці жодної хвилини, жодної миті без активної розумової праці” – що може бути більш нерозумним у такій тонкій справі, як виховання людини. Така цілеспрямованість у роботі вчителя просто означає: витиснути з дітей все, що вони можуть дати. Після таких „ефективних” уроків дитина повертається додому стомленою. Вона легко роздратовується і збуджується”.

Організація навчально-виховного процесу з учнями молодшого шкільного віку:

• За рік до систематичного навчання в школі почати вивчення кожної шестирічної дитини (індивідуальні особистості її мислення, пам’яті, розумової праці, стан її здоров’я).

• Зміст роботи „Школи радості” - об’єднання дошкільнят: розвиток думок, почуттів, бажань, поглядів засобами казки, оповідань, подорожі до першоджерел живого слова, у світ праці, створення куточку мрії, турбота про живе і прекрасне тощо.

• Особливості організації навчальної роботи у початковій школі:

• навчання – частина багатого духовного життя;

• навчання не повинно зводитись до тренування пам’яті, зубріння, механічного заучування і одноманітності;

• у першому класі недоцільні „чисті” уроки читання, письма, математики тощо.

Методи навчальної роботи у „Школі радості”

Навчання в „зелених класах”, складання книжок-картинок про природу, подорожі у природу, проведення уроків мислення, використання і розв’язування задач із живого задачника, кімната казки, острів чудес, куточок краси; використання в духовному житті пісні, книжки, проведення свят матері, троянд, польових квітів; праця в Саду Матері, написання дітьми оповідань, казок.

Специфіка розумової праці підлітка та особливості організації

• Розумове виховання і навчання у підлітковому віці не тільки відкриває підліткам природу і суспільство з їх закономірностями, але і їх самих. Мається на увазі не лише психічна культура, але і характер, спрямованість розумової праці на всіх уроках;

• абстрагування – характерна риса його думки, він уважно сприймає нову інформацію і у той же час інтенсивно осмислює, відпрацьовує уже прийняту. Інформація повинна бути чіткою, ясною, не повинна порушувати інтенсивну розумову працю, необхідну для осмислення, систематизації знань;

• використання вправ на розмірковування з метою задоволення потреби в абстрагуванні;

• чим більше необхідно запам’ятати і зберегти у пам’яті, тим більша необхідність в узагальнюючих дослідженнях, у віддаленні від конкретного у розмірковуваннях;

• засвоєння знань полягає в тому, що речі і факти, явища і події стають для підлітка чимось своїм. Якщо підліток відчуває, що знання – результат його розумових зусиль, він набуває і в той же час застосовує їх;

• необхідно бути дуже терплячими з підлітками, які думають повільно. Не можна докоряти за тугодумство, не можна і перенавантажувати пам’ять. Того, хто не розуміє, необхідно вести до відкриття істини, до осяяння думки;

• великого значення набувають проблеми інтересу і уваги. Стійкий інтерес, заснований на самій суті мислення, пробуджується за умови, коли матеріал уроку містить певні „порції” відомого і нового. Переживання почуття особистої участі в оволодінні знаннями дуже важлива умова пробудження специфічного підліткового інтересу до знань. Цей інтерес формується, коли людина пізнає не тільки світ, але і саму себе;

• проблема застосування знань – дуже важлива для розумового виховання підлітків. Використання знань має бути стилем розумової праці, суттю викладання нового матеріалу. З цією метою вчителі прагнуть організувати розумову діяльність підлітків таким чином, щоб процес осмислення, оволодіння знаннями тісно зливався з застосуванням знань, щоб одні знання були інструментом для оволодіння іншими знаннями, – від цього, в решті решт, залежать і інтерес, і увага, і міцність знань;

• створення „Золотої бібліотеки отроцтва” (книг, призначених спеціально для підлітків), розміщеної в “Кімнаті думки”.

Умови ефективного керівництва розумовим розвитком підлітка

• Класний керівник (вихователь) по можливості повинен викладати предмети, які вивчаються від початку навчання до випуску учнів.

• Кожен з педагогів повинен здійснювати індивідуальний вплив на конкретного вихованця, зацікавити, надихнути підлітка, пробудити в ньому неповторну особистість.

• Повноцінне розумове виховання можливе лише за тієї умови, коли навчання відбувається на тлі багатого інтелектуального життя колективу і особистості. Підліток має ствердитися в інтелектуальному житті.

• Необхідно формувати і розвивати потребу в самоосвіті.

Процес самоосвіти підлітків включає:

1. комплектування особистої бібліотеки;

2. розумову працю вдома, наодинці;

„У кожної дитини має бути особисте життя у світі книг. Без самостійного читання неможливий свідомий вибір життєвого шляху. Більшу частину домашньої роботи повинно складати самостійне читання за особистим вибором і меншу частину - читання підручників”. В.О.Сухомлинський

Моральне виховання. Цілі і завдання морального виховання

Мета морального виховання – формування ідейної серцевини особистості –громадянських поглядів, переконань, почуттів, поведінки, вчинків, єдності слова і діла.

Загальнолюдські цінності — це система інтелектуальних емоційних поглядів особистості на навколишній світ, що виражає її ставлення до природи, людини, суспільства, до праці, до самої себе. Це ті цінності, що дають людині можливість відчути радість свого життя, щастя у найповнішому його розумінні.

Загальнолюдські норми моральності, що є основою „азбуки моральної культури”, „початковою школою громадянськості”:

1. Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, які тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за те добром.

3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює, той не їсть. Назавжди запам’ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд – це трутень, що пожирає мед працюючих бджіл. Навчання - твоя праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька — вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Не будь байдужий до зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство.