- •1. Поняття про вміння в методиці навчання історії. 2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії. 3. Методика формування пізнавальних умінь.
- •1. Поняття про вміння в методиці навчання історії
- •2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •3. Методика формування пізнавальних умінь
________________Тема 4________________
ПІЗНАВАЛЬНІ ВМІННЯ ЯК КОМПОНЕНТ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ
1. Поняття про вміння в методиці навчання історії. 2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії. 3. Методика формування пізнавальних умінь.
Основні поняття теми: пізнавальні вміння, навичка, прийом розумової діяльності, прийом навчальної роботи, прийом учіння, спеціальні (предметні) уміння і навички, загальнонавчальнг вміння і навички, навчальні нам 'ятки.
1. Поняття про вміння в методиці навчання історії
У зміст освіти, окрім знань про навколишній світ, входять знання про способи діяльності й досвід її здійснення, втілений у пізнавальних уміннях і навичках. Пізнавальні вміння в методиці навчання історії визначають як «підготовленість до свідомих і точних дій (розумових і практичних)» і «здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність навчальних і розумових дій... при вивченні нового матеріалу чи матеріалу, який відрізняється від раніше вивченого, при розв'язанні незнайомих пізнавальних питань і завдань»55. Ці два визначення доповнюють одне одного і дають можливість виділити основні відмінності пізнавальних умінь від близьких їм понять «прийоми пізнавальної діяльності» і «навички».
Уміння формуються на основі знань про способи (прийоми) навчальної роботи і виконання вправ у застосуванні цих знань на практиці.
Проблема формування прийомів навчальної діяльності учнів широко висвітлена в психолого-педагогічній і методичній літературі. Більшість авторів підкреслює необхідність навчання школярів прийомам діяльності і розглядає це як принципово важливий напрямок розвиваючого навчання. Поняття «прийом навчальної роботи» в педагогічній літературі визначається по-різному. Найбільш чітким і повним, з погляду методистів-істориків56, є визначення О.М. Кабанової-Меллер:
55 Актуальньїе вопросьі методики обучения истории в срсдней школе: Посо-бие для учителя / Под ред. А.Г. Колоскова. - М., 1984. - С. 112; Гора П.В. По-вьішение зффективности обучения истории в средней школе. - М., 1988. - С. 63.
56 Гора П.В. К вопросу о системе методов й методических приемов обучения // Преподавание истории в школе. - 1966. - № 3. - С. 45-58.
72
«Прийоми навчальної роботи - це ті способи, якими вона виконується учнями і які можуть бути виражені у вигляді переліку дій, що входять до складу прийому. Цей перелік дій носить характер вказівок, рекомендацій, правил і т. д.»57.
Отже, кожен прийом навчальної роботи є сукупністю операцій, дій, які треба виконати для досягнення того чи іншого навчального результату. Вчені розрізняють також навчальні, матеріалізовані в дії, слові, русі, тобто екстеріоризовані, прийоми, і внутрішні, розумові, інтеріо-ризовані дії. Причому інколи ці поняття розмежовуються і використовуються в основному поняття «прийом розумової діяльності». Інколи вважається, що в навчальній діяльності учнів «за прийомами навчальної роботи ніби сховані прийоми розумової діяльності», що в процесі навчання ідеальні прийоми розумової діяльності детермінуються відповідними прийомами навчальної роботи58. Остання точка зору є, на наш погляд, більш придатною для практики навчання історії.
Наприклад, для того щоб скласти простий план навчального тексту, учень має виконати такі навчальні (екстеріоризовані) дії: 1) прочитати текст; 2) визначити його смислові частини; 3) визначити основну думку (про що йдеться) у кожній частині; 4) сформулювати цю думку v вигляді речення чи запитання; 5) записати ці думки у послідовності, що відповідає логіці тексту. Виконуючи ці «зовнішні», «матеріалізовані» у словах та записах дії, учень одночасно здійснює необхідні «внутрішні» (інтеріоризовані) операції, серед яких можна назвати такі: 1) дешифрує літери друкованого тексту в зв'язне мовлення у ви-І ляді слів і речень (насправді в основі читання лежить складна су-купність мисленнєвих операцій, пов'язаних зі знанням мови і застосуванням принципів її дешифрування); 2) усвідомлює зміст тексту, аналізує текст (розбиває його на частини, кожна з яких відрізняється певною закінченою думкою); 3) виділяє головне, тобто абстрагується під неголовного; 4) формулює головну думку у вигляді тези, речення, '.астосовуючи операції синтезу і вербалізації думки; 5) систематизує Іумки, продовжує вербалізацію у письмовій формі.
Таким чином, кожній зовнішній навчальній дії відповідає декілька внутрішніх розумових операцій - прийомів розумової діяльності. Вони часто не усвідомлюються учнями, оскільки існують «в голові» у скороченому (згорнутому, напівавтоматичному) стані. Якщо в учня виникають складності у застосуванні того чи іншого прийому навчальної роботи (зовнішньої навчальної дії), це часто свідчить про не-сформованість у нього відповідних внутрішніх прийомів розумової Ііяльності (розумових операцій). У цьому випадку треба з'ясувати, які саме прийоми потребують відпрацювання, і за допомогою зовнішньо-
57 Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование умственной деятельности й \ мственное развитие учащихся. - М.: Просвещение, 1968.-С. 11.
58 Там само. - С. 11-12.
73
го керування пропонувати йому виконувати певні вправи з поетапним контролем його розумової діяльності, наприклад шляхом поетапного коментування учнем своїх дій.
Уміння учня показують ступінь оволодіння ним прийомами навчальної роботи. Ознакою сформованого вміння є здатність учнів переносити відомі їм навчальні або розумові дії (прийом) в нову ситуацію, вибирати і використовувати адекватні прийоми для розв'язання оригінальних задач. У будь-якому випадку вміння завжди буде свідомою дією, адекватною цілям її застосування і змісту навчального історичного матеріалу.
Навичка - це певна сукупність дій, виконуваних з високою часткою автоматизму й індиферентних до специфіки досліджуваних питань, наприклад до особливостей джерел знань.
У навчанні історії на рівні автоматичних дій школярі читають, пишуть, підраховують цифрові дані в хронологічних і статистичних задачах, змальовують зображення і символи, креслять таблиці, графіки, діаграми, користуються легендою карти й апаратом орієнтування підручника. Навички входять як складові у більш складні прийоми, наприклад: аналітичного читання тексту, складання письмових планів, тезування чи конспектування, картинного й аналітичного опису, угруповання, порівняння, систематизації історичної інформації і т. п. - і виконують допоміжну роль. На основі більш простих умінь поступово формуються більш складні, узагальнені, які разом зі знаннями та ставленнями визначають рівень відповідної предметної компетентності учня.
*Подумайте____________________________________________
Працюючи в парах, придумайте 2-3 приклади вмінь, навичок і узагальнених (складних) умінь, які формуються на уроках історії в учнів основної школи.
Зв'язки між поняттями «прийом», «уміння», «навичка», «предметна компетентність» можна представити схемою 4.
прийом |
|
уміння |
|
Предметна компетентність
- знання
- складні вміння
- навички
- ставлення
Схема 4. Зв'язок між поняттями «прийом», «уміння», «навичка», «предметна компетентність»
Роль пізнавальних умінь у сучасному процесі навчання багатогранна. По-перше, їх формування є одним із важливих завдань шкільної історичної освіти, оскільки на цій основі відбувається розвиток і
74
удосконалення пізнавальних можливостей учнів, їх компетентності, розкривається їхня індивідуальність. По-друге, пізнавальні вміння -органічна частина змісту історичної освіти, яким опановують учні для самостійного і критичного сприйняття історичного матеріалу. По-третє, пізнавальні вміння - це засіб формування історичних знань, особистіших суджень і мотивованого відношення до минулого. По-четверте, вони є прогнозованим результатом цілеспрямованого навчання історії. Нарешті, по-п'яте, пізнавальні вміння можуть виступати І як вагомий критерій успішності навчання і викладання. Уміння, використані учнем для організації своєї відповіді, можуть і повинні виступати як показник, вимірювач результатів навчання.
Залежно від педагогічної ситуації в проблемі формування пізнавальних умінь школярів виділялися різні аспекти. У радянські часи методисти 70-80-х рр. розробляли такі питання формування вмінь учнів, як навчання учнів прийомам пізнавальної діяльності (П. Гора) і формування розумових умінь і розвитку мови в 4-8-х класах (Н. Запорожець й ін.). Завдяки активним психолого-педагогічним розвідкам була складена зразкова програма вмінь і навичок, які формувались в учнів у 9-10-х класах. З 1980-х до початку 90-х рр. XX ст. переліки основних умінь були обов'язковим компонентом змісту освіти і містились у програмах навчальних курсів, а автори курсових методичних посібників пропонували вчителям практичні рекомендації (О. Бахтіна, Г. Го-дер, Г. Донськой та ін.).
Кардинальна реформа шкільної історичної освіти 90-х рр. в першу чергу привела до переоцінки змістовної (знаннієвої) сторони навчання. У пошуках нових джерел і сучасних інтерпретацій минулого автори підручників і вчителі відклали питання, пов'язані з розвитком пізнавальних умінь, «до кращих часів»: з навчальних програм зникли відповідні розділи, у методичних матеріалах подавалися переважно нові факти і невідомі концепції, у дискусіях про державні освітні стандарти обговорювався тільки обсяг і характер історичних знань.
З іншого боку, у деяких дослідженнях 1990-х рр. можна було зустріти перебільшення значимості вмінь, що повинні формуватися в школярів у процесі навчання історії. У науковій суперечці про сучасні цілі історичної освіти така позиція була представлена думкою тих учасників, які говорили про необхідність озброїти учня таким запасом умінь, якого потребує «ремесло історика».
Істина, як завжди, лежить між двома крайніми полюсами, і сьогодні, як нам здається, в теорію і практику навчання історії повертаються «кращі часи» для пізнавальних умінь. Про це свідчать насамперед шернення різних авторів - як вчених, так і вчителів - до цієї проблеми на сторінках історико-методичної преси і методичної літератури.
*Подумайте____________________________________________
Працюючи в парах, визначте, якими вміннями має володіти учень, щоб виконати завдання: «Поясніть, як ви розумієте твердження, що
75
"закони Солона заклали в Афінах фундамент демократії". Дайте оцінку цим реформам з точки зору аристократа і представника демосу».
На цьому прикладі поясніть, яку роль відіграють пізнавальні вміння у навчанні історії.
Перевірте себе
1) Що таке вміння, прийом, навичка пізнавальної діяльності? Як співвідносяться ці поняття?
2) Яку роль відіграють уміння в навчанні історії?