Тема_06_Векторна та фрактальна графіка_12

11

В CorelDRAW симетричні вузли створюються автоматично при малюванні кривих інструментом Крива Безье) методом перетягування. Цей тип вузлів є окремим випадком гладких вузлів і в більшості програм векторної графіки (наприклад, в Хаrа X, Illustrator CS) не виділяється як самостійний тип вузла.

Гладкий вузол

У гладкій вузловій точці обидва відрізка дотичних ліній по обидві сторони точки прив’язки лежать на одній прямій, яка показує напрям дотичної до кривої в даній точці, але довжина керуючих ліній різна (рис. 6.11). Це говорить про те, що кривизна криволінійних ділянок, прилеглих до цієї опорної точки, різна з різних її сторін. Математично це означає, що в даній точці немає розриву першої похідної, але друга похідна кривої зазнає розрив.

Рис. 6.11. У гладкої вузлової точки дотичні лінії лежать на одній прямій, але мають різну довжину

Зміна довжини дотичної лінії з одного боку точки прив’язки шляхом переміщення керуючої точки призводить до відповідної зміни радіуса кривизни цього криволінійного сегмента з одного боку вузловий точки. При цьому довжина другого відрізка дотичної лінії (з іншого боку вузловий точки) не змінюється.

Гострий вузол

У гострого вузла дотичні лінії з різних сторін цієї точки не лежать на одній прямій. Тому два криволінійних сегмента, що прилеглі до опорної точки, мають різну кривизну з різних сторін вузлової точки, і контур в цій точці утворює різкий злам (рис. 6.12). Тут радіус кривизни і кут нахилу дотичної для кожного криволінійного сегмента можна регулювати незалежно один від одного відповідною зміною довжини і кута нахилу дотичної лінії для кожного прилеглого до опорної точки криволінійного сегмента окремо. Зокрема, один з відрізків дотичних може дорівнювати нулю (рис. 6.12,2). У цьому випадку форма сегмента кривої буде регулюватися тільки одним відрізком дотичної, а не двома, як це було в попередніх випадках.

Рис. 6.12. Три варіанти гострих вузлів: 1 – без точок, 2 – з однією управляючою точкою; 3 – з двома керуючими точками. В останньому випадку кривизну сегментів контуру в гострій вузловій точці можна змінювати незалежно для кожного сегмента

Редагування вузлових точок в програмі CorelDRAW

Для того щоб повідомити програмі, з яким контуром або вузлом контуру ви збираєтеся працювати, необхідно спочатку його виділити або зробити активним. Одночасно можуть бути активними один або декілька контурів або декілька вузлів контуру.

Практично у всіх векторних редакторах передбачена можливість одночасного виділення

12

декількох вузлів контуру. У CorelDRAW це можна реалізувати за допомогою інструменту Фигура одним з наступних способів.

–утримуючи клавішу Shift натиснутою, по черзі клацніть на потрібних для редагування

вузлах.

–побудуйте за допомогою курсору інструмента Фигура рамку виділення, яка охоплює потрібні для виділення вузлові точки (рис. 6.13).

Переміщення вузлових точок

Виділені вузлові точки можна переміщати шляхом перетягування. При цьому якщо виділити кілька вузлових точок і переміщати одну з них, то будуть одночасно переміщатися всі виділені точки, причому їх взаємне розташування залишиться незмінним (рис. 6.13).

При переміщенні вузлових точок довжина і напрям дотичних відрізків вузлів, що переміщуються не змінюються.

Рис. 6.13. У процесі одночасного переміщення декількох виділених вузлових точок їх взаємне розташування залишається незмінним

Примітиви (Форми)

Разом з різноманітними кривими, основу яких складають криві Без’є, векторні редактори мають спеціальні інструментальні засоби для створення простих форм (графічних примітивів), що спрощує побудову складних об’єктів. Як приклади таких примітивів можна привести елліпсовіднимі форми, що використовуються при малюванні нирок на гілці сакури "(див. рис. 6.6,3) у підрозділі "Структура векторної ілюстрації". Нижче перераховані основні примітиви

(рис. 6.14), присутні в Adobe Illustrator, CorelDraw, Xara X (Xara Xtreme) та Adobe FreeHand.

Рис. 6.14. Основні графічні примітиви

Атрибути об’єкта – заливка та контур (абріс)

Продовжуючи вивчення структури векторного малюнка, торкнемося його основних властивостей – заливки та контура, які значною мірою визначають виразність векторного малюнка.

Параметри контура

Контур (Outline) характеризується наступним набором параметрів:

–товщина (width, weight);

–стиль (style) – пунктирний, штрихпунктирной та ін. (рис. 6.15,3);

13

–параметри кутів (corners) та кінців ліній (line caps);

–стрілки (arrows);

–колір (color).

Рис. 6.15. Ілюстрація використання можливих стилів контура 1 – без контура, 2 – у вигляді суцільної лінії, 3 – у вигляді пунктирної лінії

Як вже зазначалося, заливанням називається зафарбування внутрішньої області контуру. Це можна зробити одним з таких способів:

1.Однорідним кольором (рис. 6.16,1).

2.За допомогою колірного градієнта. При цьому у якості параметрів заливки визначаються два кольори, і вибирається метод плавного переходу одного кольору в інший

(рис. 6.16,2).

3.Растрове зображення, в якості якого може бути використано будь растрове зображення, відскановане або взяте з бібліотеки готових зображень (Clipart) (рис. 6.16,3).

4.Текстурою, яка представляє собою візерунок з регулярною структурою. Одним із способів створення таких заливок є їх генерація за допомогою математичного апарату фракталів (рис. 6.16,4).

5.Заливка візерунком PostScript.

Рис 6.16. Типи заповнень, що підтримуються у векторних редакторах, на прикладі заливки квадратного контуру в редакторі CorelDRAW: 1 – однорідна; 2 – лінійна градієнтна заливка (Linear Gradient); 5 – заливка растровим зображенням; 4 – заливка текстурою (Texture);

5 – заливка візерунком PostScript

Пам’ятайте, що кожен з перелічених тут способів заливки можна реалізувати за допомогою декількох варіантів. Наприклад, градієнтна заливка в більшості редакторів представлена принаймні трьома типами: лінійним, радіальним і прямокутним.

Комбіновані об’єкти

Векторне зображення може складатися з десятків і сотень об’єктів (контурів). Всі вони спочатку створюються як прості об’єкти, з яких потім формується складний об’єкт. Досягнутий в результаті цих дій результат необхідно зафіксувати, щоб уникнути при виконанні наступних операцій спотворення малюнка через можливу зміни співвідношення пропорції між об’єктами або їх взаємного розташування. Для цих цілей у векторних редакторах передбачена група базових операцій, які включають:

1.Групування об’єктів.

2.Об’єднання об’єктів.

2. Використання складових контурів.

14

Групування об’єктів

Операція груповання полягає в об’єднанні двох або більше об’єктів (контурів) в одну групу. З отриманим таким чином згрупованим об’єктом можна працювати як з єдиним об’єктом. Його можна переміщати, повертати, розтягувати і виконувати інші операції без спотворення взаємного розташування та пропорцій назв об’єктів.

Для реалізації цієї операції в CorelDRAW передбачена команда Arrange ► Group (Упорядочить ► Сгруппировать). Попередньо перед її застосуванням слід виділити всі об’єкти, які необхідно об’єднати в групу, за допомогою інструмента Pick (Указатель). Це робиться шляхом протягування за допомогою миші прямокутної рамки виділення, яка захоплює всі об’єкти, що групуються.

Кожен елементарний об’єкт, об’єднаний в результаті застосування цієї операції до групи з іншими об’єктами, зберігає свої властивості. Тому при необхідності ви завжди можете виконати зворотну операцію – розгрупувати групу об’єктів командою Arrange ► Ungroup (Упорядочить ► Отменить групировку) і працювати з кожним простим об’єктом індивідуально.

При реалізації операції угруповання можна використовувати кілька рівнів групування. У цьому випадку розгрупування об’єктів відбувається в зворотному порядку зі збереженням ієрархії групування.

Об’єднання об’єктів

Об’єднаний об’єкт (контур) створюється шляхом використання однієї або кількох операцій щодо об’єднання двох або декількох контурів. У результаті такої операції з декількох об’єктів виходить новий об’єкт, що володіє властивостями самого верхнього з вихідних об’єктів (або спеціально зазначеного при роботі в інтерактивному режимі), що беруть участь в операції. Тому на відміну від розглянутої раніше операції групування, тут властивості складових об’єктів втрачаються.

У сучасних векторних редакторах передбачені різні варіанти злиття об’єктів. Найбільш поширеними з них є три процедури, принцип дії яких заснований на використанні базових логічних операцій АБО, І, І-НЕ. Розглянемо особливості їх реалізації на прикладі редактора

CorelDRAW.

Перераховані команди розташовані в підменю, для відображення якого необхідно обрати команду Arrange ► Shaping (Упорядочить ► Формирование) – рис. 6.17.

Використання складових контурів

Незважаючи на те що зовні процедура створення складових контурів нагадує процедуру групування об’єктів, вони принципово відрізняються. Це пов’язано з тим що об’єднання об’єктів у вигляді складових контурів є більш складною операцією, яка необхідна для вирішення наступних завдань.

1.Перетворення декількох об’єктів в один об’єкт більш складної форми яку можна додатково відредагувати за допомогою інструменту Фигура.

2.Скорочення числа вузлів та сегментів у складі об’єктів для зменшення обсягу займаємої ними пам’яті.

3.Створення маски, що використовується для застосування спеціальних ефектів. Остання можливість випливає з самої природи створення складного контуру суть якої можна виразити як "вирізання дірки в бублику" (рис. 6.18,2) Верхній об’єкт вирізає дірку в нижньому. При цьому складовою контура використовує властивості контура і заливки нижнього контуру, а

уобласті перетину ніяких властивостей немає – вона прозора. Тому крізь неї можуть бути видні об’єкти, що знаходяться під складовим контуром.

У той же час складові контури відрізняються і від об’єктів, що отримані в результаті операції об’єднання. Тут створюється не новий об’єкт (контур), а особливий об’єкт складовий контур, який згодом можна розформувати на вихідні контури (хоча при цьому деякі об’єкти втратять частину своїх властивостей, зокрема колір заливки).

15

Рис. 6.17. Приклади формування об’єктів: 1 – обʼєднання; 2 – виключення; 3 – перетин; 4 – спрощення; 5 – передні мінус задні; 6 – задні мінус передні; 7 – межа.

Для створення складеного контуру слід виділити вихідні контур, пі вибрати команду Arrange ► Combine (Упорядочить ► Объеденить). Для расформування складеного контуру передбачена команда Arrange ► Break Apart (Упорядочить ► Разъеденить).

При використанні операції отримання складеного контуру багатьох контурів виникає проблема, суть якої можна виразити в наступному як трактувати "дірку в дірку"? Зазвичай векторні редактори вважають, що це вже не "дірка" У цьому випадку прозорі та заповнені області чергуються (рис. 6.18,4).

3 4

Рис. 6.18. Приклади створення складових контурів. З двох контурів:

1 – вихідні, 2 – складений контур. З трьох контурів: 3 – вихідні, 4 – складовою контур

Текстові об’єкти

Сучасні графічні векторні програми надають повноцінні можливості для роботи як з графічними, так і з текстовими об’єктами, наближаючись за можливостями до текстових

16

процесорів. За допомогою них до тексту, як різновиду об’єктів, може бути застосований весь спектр потужних засобів графіки, що недоступний для більшості текстових процесорів. Причому ці переваги доступні як для окремих символів і рядків тексту, так і для великих абзаців. Основу текстових об’єктів складають символи, що організовані в шрифти.

Шрифти

Шрифт – це загальний термін, яким називають набір друкованих або текстових символів певного стилю (наприклад, жирний або курсив) і певного розміру (наприклад, 10 пунктів), що мають конкретне накреслення (наприклад, Times New Roman).

Перш термін "шрифт" був зрозумілий тільки графічним дизайнерам, видавцям і тим, хто мав справу з великими друкованими пресами, але не з периферією настільних комп’ютерів. Ті, хто використовував тоді комп’ютери, звикли бачити на комп’ютерному екрані досить грубі, моноширинний букви і цифри і отримувати при друці документи, які в кращому разі виглядали як видрукувані на друкарській машинці.

Але в 1984 р. відбулися дві події, які раз і назавжди змінили світ шрифтів. По-перше, компанія Apple Computer представила комп’ютер Macintosh, по-друге, Hewlett-Packard випустила перший принтер LaserJet. Macintosh запропонував комп’ютерного світу концепцію множинних шрифтів, які дійсно виглядали як шрифти в книгах та журналах. Більше не було необхідності використовувати символи, в яких велика "W" мала таку ж ширину, що і рядкова

"w".

Формати шрифтових файлів

За способом організації шрифти поділяються на дві великі групи: растрові та векторні.

Растрові шрифти

Растрові шрифти (bitmap font) є точкові (растрові) зображення, які були розглянуті нами раніше. Вони добре пристосовані для швидкого виведення на екран. Іншими словами, це спеціальні, службові шрифти, які використовує для своїх потреб сам комп’ютер. У складі Windows XP поставляється кілька базових растрових шрифтів, включаючи MS Serif, MS Sans Serif, Courier, Small Fonts і Symbol. При бажанні їх кількість можна збільшити шляхом установки додаткових fon-шрифтів.

Оскільки растровий шрифт являє собою набір точок (пікселів), він погано піддається масштабуванню, тобто не існує ефективного способу зміни розмірів шрифту і доводиться для кожного кегля зберігати окремі набори символів. Спроба масштабування такого шрифту при відчутному коефіцієнті збільшення призводить до появи так званого сходового ефекту, коли символи здаються створеними з крупних блоків без згладжування стиків. Для мінімізації цього ефекту застосовують операцію згладжування, призначення якої полягає в спеціальному розмиття кордонів (кромок) растрових об’єктів шляхом приміщення додаткових пікселів проміжного кольору (тону) між граничними пікселями та пікселями фону. Однак при невеликій роздільній здатності застосування згладжування до символів маленького розміру (менше 10 пунктів) призводить до їх змазування (рис. 6.19,2).

Рис. 6.19. Збільшені букви растрового шрифту із використанням згладжування для роздільної здатності: 1 – 300 dpi; 2 – 72 dpi

17

Растрові шрифти для принтера і екрану були популярні у видавничих системах років десять і більше тому через те, що процесори в комп’ютерів і принтерів володіли недостатньою швидкодією, тому формування зображень літер заново при кожному перемальовуванні сторінки на екрані або на принтері займало дуже багато часу .

Зараз растрові шрифти використовуються досить рідко, їх практично витіснили векторні шрифти.

Векторні шрифти

Векторні шрифти (outline font) представляють собою математичну модель, де кожен символ складається з набору точок (вузлів), з’єднаних лініями таким чином, що вони утворюють контур символу. Тому такі шрифти називають також контурними (масштабованими). Так само як і розглянуті раніше об’єкти, їх описують за допомогою будьяких математичних засобів (векторів, дуг, кривих Безьє, сплайнів тощо). На рис. 6.20. наведено типовий вигляд символів векторного шрифту при відображенні їх в CorelDRAW в режимі

Wireframe (Каркас).

Векторні шрифти можуть легко масштабуватися шляхом зміни пропорцій між точками, які, в свою чергу, змінюють довжину ліній, що сполучають ці точки. Однак якісне відтворення векторних шрифтів при малих розмірах також пов’язане з серйозними проблемами, тому що вони утворені невеликою кількістю пікселів, що може привести до ефекту пікселізації.

До недавнього часу на персональних комп’ютерах переважали два формати цифрових векторних шрифтів: Туре 1 фірми Adobe (часто ці шрифти називаються "PostScript-шрифтами") і TrueType фірми Microsoft. Найчастіше в одній і тій же програмі є сожими не тільки шрифти в обох форматах, але навіть одні й ті ж гарнітури і в TrueType, і в Турі 1 поданні.

УWindows 2000 введено новий тип векторного шрифту, званий ОреnТуре, який увібрав

всебе властивості як шрифтів типу Туре 1, так і TrueType.

Рис. 6.20. Як і будь-які інші векторні об’єкти, символи векторного шрифту складаються з вузлів і з’єднують їх сегментів (контурів), що їх з’єднують

Розглянемо властивості та можливості кожного з перерахованих векторних форматів шрифтів більш докладно.

Формат Турі 1

Цей формат був створений фірмою Adobe Systems Inc. в 1985 р., а в 1990 р. публічно відкритий та документований. Даний формат повністю сумісний з мовою опису сторінок PostScript, випущеним в тому ж 1985 р., і підтримується всіма PostScript-пристроями. Фірма Adobe створила безліч шрифтових форматів, заснованих на мові опису сторінок PostScript. Найпоширеніший з них – Туре 1. Сімволи в шрифтах Турі 1 описуються з допомогою кривих Безьє. Завдяки мові PostScript формат Турі 1 більше, ніж TrueType, сумісний з програмами Adobe, він не вимагає конвертації при друку на PostScript-пристроях і, як наслідок, породжує менше помилок.

Шрифт у форматі Туре 1 (або PostScript) відрізняється від TrueType головним чином тим, що контур будується з кривих третього, а не другого порядку. Використання кривих більш

18

високого порядку і обумовлює основні переваги PostScript-шрифтів перед шрифтами TrueType. За рахунок більшого числа ступенів вільності PostScript-лінія не має зламів в точках сполучення фрагментів, що дозволяє точніше, ніж TrueType, передавати їх форму у процесі друку. Інакше кажучи, символи шрифту Туре 1 є більш гладкими, ніж TrueType. Шрифт Туре 1 (PostScript) для Windows складається з двох компонентів: растрового (екранного) PFM (PostScript Font Metrics) і векторного (принтерного) PFB (PostScript Font Binary) файлів. Разом з трьох файлів:

–файлу з розширенням PFB, який містить інформацію про контури символів;

–текстового файлу з розширенням AFM (Adobe Font Metrics), що містить інформацію про ширину символів і кернінг;

–текстового файлу INF, що містить додаткову інформацію, яка потрібна для інсталяції. У процесі інсталяції Windows генерує PFM-файл, в основі якого лежить інформація з

AFM-і INF-файлів. Далі використовуються тільки PFB-і PFM-файли Деякі виробники генерують PFM-файли самостійно і поставляють своїм клієнтам тільки два цих файлу. Цього достатньо для нормального використання. Деякі також додають AFM-файли, а деякі поставляють всі 4 файлу.

Формат TrueType

Шрифтовий формат TrueType був розроблений у середині 80-х рр. компанією Apple для операційної системи комп’ютерів Macintosh. Сьогодні ж під такими шрифтами, як правило, мають на увазі TTF-шрифти фірми Microsoft. TrueType-шрифти створені на мові опису сторінок Truelmage і використовують для формування контуру символу криві другого порядку. Кожна ділянка контуру символу характеризується або задається двома точками (межами ділянки) і напрямом лінії на кожній із меж. Часто для завдання напряму використовується третя точка, що лежить на перетині дотичних до кривої на її кінцях (рис. 6.21).

С

A B

Рис. 6.21. Приклад кривої другого порядку (сплайна) з утворюючими її елементами, щовикористовуються для побудови TrueType-шрифтів

Отже, для побудови шрифтових знаків у TrueType застосовуються квадратичні сплайни. Утворювані ними фрагменти символів малюються на екрані швидше, ніж криві Безьє, що застосовуються для побудови символів у PostScript-шрифтах. Їх недолік – менша точність відображення кривих при друці в порівнянні з кривими Безьє.

Шрифти TrueType спроектовані таким чином, щоб однаково чітко виводитися на екран і друк при певному кеглі. При друку шрифтів TrueType на струменевому принтері, лазерних принтерах або Truelmage-сумісних пристроях інформація, яка використовується комп’ютером, передається безпосередньо на принтер. При друку TrueType-шрифтів на принтері PostScript драйвер принтера зазвичай перетворює їх в PostScript-сумісні шрифти (наприклад, Туре 1), що призводить до втрати або спотворення частини інформації про форму шрифту, товщину ліній тощо.

При друці TrueType-шрифтів на лазерному принтері драйвер посилає їх безпосередньо на принтер або перетворює в растрове зображення.

Шрифт TrueType складається з одного файлу TTF. У Windows 9x і Windows NT / 2000 / ХР / Vista / 7 шрифти TrueType розміщуються в папці Windows \ Fonts.

Зазначимо, що з точки зору користувача використання шрифтів TrueType дещо простіше (наприклад, не вимагає установки спеціальних програм типу ATM), а самі шрифти поширеніші і коштують дешевше Туре 1. Крім того, користувачу, кінцевим продуктом якого є

19

роздрукований на струменевому принтері лист, не потрібна висока якість растеризації за допомогою RIP. Але якщо ви готуєте матеріали для поліграфії (і отже – фотоскладального апарату, який працює на PostScript), то ви відчуєте різницю.

Шрифти TrueType (TTF) поставляються в систему Windows різними встановлюваними додатками. У тих випадках, коли шрифти приходять з додатком, таким як CorelDRAW, управління шрифтами бере на себе операційна система. Ці шрифти стають доступними всім програмам, які підтримують TrueType Fonts.

Формат ОреnТуре

ОреnТуре – нова шрифтова технологія, розроблена спільно компаніями Adobe та Microsoft. Специфікації були опубліковані в 1997 році, перші шрифти були випущені в 2000 р.

Шрифти ОреnТуре нагадують шрифти TrueType, але можуть містити шрифтові дані будь-якого з двох форматів: як PostScript, так і TrueType. Відповідно, вони об’єднують можливості двох конкуруючих технологій, що забезпечує їм додаткову перевагу – міжплатформна сумісність. Ось деякі переваги шрифтів ОреnТуре.

1.ОреnТуре підтримує кодування Unicode. Завдяки цьому шрифти можуть містити понад 65 000 символів, включаючи всі західні символи і повні набори символів з багатьох нелатинських алфавітів (наприклад, японських чи китайських), лігатури, а також широкий спектр надрядкових, підрядкових, математичних символів, буквиц, особливі форми букв, інші спеціальні знаки. Те, що раніше не вміщувались в 256-символьний файл і виносилося в розширені шрифтові набори (expert set), технологія ОреnТуре вміщує в один файл.

2.Шрифти ОреnТуре можуть ефективно стискуватися. Менший розмір файлу шрифту полегшує його впровадження в інші файли. Це важливо для PDF-файлів та веб-сторінок. Техніка стискання залежить від типу шрифту ОреnТуре. Для стиснення шрифтів PostScript ОреnТуре застосовується Adobe Compact Font Format (CFF). Для стиснення шрифтів TrueType ОреnТуре застосовується Agfa MicroType Express.

3.Покращена типографіка: шрифти ОрепТуре можуть включати широкий набір гліфів, включаючи лігатури, дроби, історичні символи (числа старого стилю, капітельні символи) та ін. Вони допускають автоматичну заміну певних символів на них.

4.Шрифти ОреnТуре можуть містити кілька варіантів оптичних розмірів шрифту усередині одного сімейства шрифтів, при цьому шрифти різного розміру ґрунтуються на різних наборах векторних контурів, для поліпшеного відображення на екрані і підвищеної читабельності символів малого розміру.

5.Покращений кернінг: символи з однотипною формою (наприклад, лівий край символів с, е, d) можуть кернінгуватися ідентично. Це зменшує розмір таблиці кернінгу та розширює число кернінгових пар.

Кодування Unicode

При традиційному 8-бітовому кодуванні комп’ютери можуть використовувати для представлення букв, чисел і символів тільки 128 знаків – набір ASCII. Однак при роботі з мовами, в яких існують множинні знаки наголосу або діакритичні знаки (наприклад, у польській або румунській мови) або навіть абсолютно інший алфавіт, потрібні додаткові програмні рішення. Набори символів можна розширювати до 256 знаків і навіть більше, але такий підхід не завжди виявляється коректним вирішенням проблеми.

Unicode – це новий стандарт кодування символів, свого роду оболонка "cyпepASCII", яка дає можливість використовувати в одному шрифті близько 65 тисяч символів з механізмами для зручного переходу з однієї підмножини до іншої Він існує вже кілька років, але тільки з впровадженням нового шрифтового формату ОреnТуре отримує дедалі більшу підтримку у виробників програмних продуктів.

Атрибути символу

Текст в графічній програмі або програмі верстки характеризується безліччю атрибутів. Деякі з них задаються окремо для кожного символу, інші визначаються для абзацу в цілому, треті залежать від типу тексту, що використовується (звичайний або фігурний).

20

У більшості растрових і векторних програм для визначення атрибутів символу і абзацу призначені спеціальні діалогові вікна або панелі під назвою – Character (Символ) та Paragraph (Абзац), а також панель властивостей (атрибутів).

Нагадаємо, що результат дії задається в значеннях атрибутів тексту і залежить від стану документа. Для атрибутів символів залежність така:

1.При відсутності активних текстових шарів всі атрибути, що задаються стають атрибутами за замовчуванням.

2.Якщо в документі є активний текстовий шар, але немає виділення в текстовому режимі, атрибути застосовуються до всіх символів шару.

3.При наявності в документі активного текстового об’єкта з курсором в кінці атрибути задаються для всіх нововведених символів, починаючи від курсора. Якщо встановити курсор між раніше введеними символами, то символи, що вставляються отримують атрибути символів, розташованих ліворуч від курсора.

4.Якщо в активному текстовому шарі є виділення, атрибути змінюються лише для виділених символів.

Простий та фігурний текст

У професійних векторних редакторах традиційно використовуються два різновиди тексту. Так, в CorelDRAW вони носять назву простого (paragrath) та фігурного (artistic) тексту. Кожен з них характеризується власним набором параметрів. Вибір типу тексту в конкретній ситуації передбачає знання переваг та недоліків кожного і залежить від специфіки створюваного документа. Простий текст краще при створенні і редагуванні великих блоків тексту. У свою чергу, фігурний текст забезпечує більшу свободу для застосування спеціальних ефектів і часто разом з картинками використовується як елемент дизайну або при наборі заголовків.

6.5. Переваги та недоліки векторної графіки. Графічні редактори для роботи з векторною графікою

Переваги векторної графіки

1.Однією з головних переваг даного виду графіки є можливість необмеженого масштабування зображення без втрати якості та практично без збільшення розмірів вихідного файлу. Це пов’язано з тим, що векторна графіка містить лише описи об’єктів, які формують зображення, а комп’ютер або пристрій друку інтерпретує їх необхідним чином.

2.Векторну графіку значно легше редагувати, оскільки готове зображення не є "плоскою" картинкою з пікселів, а складається з об’єктів, які можуть накладатися один на одного, перекриватися, залишаючись в той же час абсолютно незалежними один від одного.

3.Векторним програмам властива висока точність малювання (до сотої частки мікрона).

4.Векторна графіка економить дисковий простір, необхідний для зберігання зображень. Це пов’язано з тим, що зберігається не саме зображення, а тільки деякі основні дані (математична формула об’єкта), використовуючи які програма щоразу відтворює зображення заново. Опис колірних характеристик майже не збільшує розмір векторного файлу.

5.Векторні зображення, як правило, займають менший об’єм пам’яті комп’ютера в порівнянні з растровими. Набагато простіше описати коло радіусом 10 і центром в точці х = 20,

у= 30, чим пам’ятати всі пікселі масиву, що відповідають цьому колу.

6.Для векторних редакторів характерна прекрасна якість друку малюнків та відсутність проблем з експортом векторного зображення в растрове.

Недоліки векторної графіки

1. Практично неможливо здійснити експорт зображення з растрового формату у векторний. І навпаки, зворотне перетворення (тобто перетворення векторного зображення в растрове) виконується практично автоматично не тільки за допомогою графічних редакторів, а