ВСТУП

У залежності від ступеня централізації унітарні держави поділяютьсяна централізовані і децентралізовані. У бюрократично централізованихдержавах на чолі місцевих органів державної влади стоятьпризначені центром чиновники, яким підпорядковуються місцеві органисамоврядування. Демократична форма централізації допускає великийступінь самостійності виборних місцевих органів державної влади врішенні їхніх регіональних питань.

Децентралізованим теорія називає державу, у якій центральніоргани державної влади мають дуже обмежені права втручанняв рішення місцевих проблем і де місцеві органи, що обираються населенням,мають значний обсяг автономії.

Складний державний устрій припускає існуваннядержави, що включає в себе інші державні утворення.

Розглядаючи окремі територіальні устрої, теорія державинічого не конструює, а лише фіксує в історії і сучасноїдійсності окремі їхні види (класи). У результаті виділилися такікласи складних держав, як протекторат і унія.

Під протекторатом розуміється міжнародний договір, згідно якого однадержава зобов'язується надавати заступництво іншій, більш слабкійдержаві, здійснювати її представництво в зовнішніх справах,забезпечувати збройний захист, а іноді надавати економічну ікультурну допомогу.

Протекторат відносять до числа різновидів державногоустрою лише за традицією, тому що після укладання міжнародного договору прозаступництво нової ( "третього") держави не з'являється, аотже, не виникає питання і про її територіальнуорганізації [14]. Під унією розуміється союз, з'єднання, об'єднаннядержав. Серед уній розрізняються конфедерації, федерації, об'єднаннямонархічних держав у формі реальної і персональної (особистої) унії,фузії, інкорпорації й імперії.

Конфедерація - постійний союз держав, що утворюється длядосягнення конкретних цілей (захист загальних інтересів). Такими інтересамиможуть бути захист територій або, навпроти, завоювання, звільнення відзалежності з боку "третього" держави і т.п.

Вступивши в конфедеративний союз, держава цілком зберігає свійсуверенітет і продовжує виступати самостійним суб'єктом у всіхзовнішніх і внутрішніх справах. За таких умов органи конфедерації не маютьімперативної влади стосовно які входять в союз членам, і прийнятіними рішення стають обов'язковими для вступили в союз,тільки після підтвердження цих рішень власними органами влади??. Якправило, конфедерація не має єдиної армії, законодавчих органів,єдиного громадянства, єдиної системи податків, бюджету, грошової одиниці.

Конфедерації варто відрізняти від коаліцій, що є по сутіоборонними чи наступальними спілками. На відміну від них конфедераціяє відносно постійним утворенням, що має державно -правовий характер і конфедеральні органи управління і розповсюджуючисвою владу не тільки на зовнішні справи.

Прикладами конфедерацій також можуть служити США в 1776 - 1864 рр..,  Німецький союз з 1815 по 1867 рр.., Швейцарський союз з 1815 року, Австро- Угорщина до 1918 р. та ін

Федерація - союзна держава, що поєднує кілька державабо державних утворень (землі, кантони, штати, автономніреспубліки і т.д.), кожне з яких має свої органи державноївлади (законодавчі, виконавчі та судові). На відміну відконфедерації вона володіє своїм власним суверенітетом, федеративнимиорганами державної влади, федеративною конституцією, армією,системою федеративних податків. При цьому не можна забувати, що федерація --саме союзна держава, і її суверенітет довільний, вторинний повідношенню до суверенітету вхідних у неї державних одиниць.

Сказане свідчить про великий емпіричну розмаїтістьфедеративних устроїв, частина з яких, історично змінюючись, відображаєтенденцію до перетворення ряду федерацій в унітарні держави. Якпоказує досвід СРСР 1989 - 91 рр.., можлива й інша тенденція доперетворення федерації в конфедерацію і навіть до її повного розриву [15]. Упринципі можна затверджувати, що федерація - об'єднання держав,суверенних остільки, оскільки їхній суверенітет не обмежений суверенітетомфедеративної держави.

Об'єднання монархічних держав існують у формі особистої чиреальної уній. Загальним в обох формах є те, що вони виникають унаслідокзбігу монархів двох чи декількох держав в одній особі.

Персональна унія має підставою випадковий, ненавмисне збігнезалежних друг від друга прав на корону в декількох державах наоснові різних порядків престолонаслідування. Вона продовжується до тих пір,поки ці різні правомочності персоніфіковані в одній особі. Як тільки позаконом корона знову переходить до інших осіб, особиста унія негайно жприпиняється. Так, у минулому столітті припинилася особиста унія між  Великобританією і Ганновером в 1837 р., між Нідерландами та Люксембургом в  1983 унаслідок розходження системи престолонаслідування - когнатичної в  Великобританії і Нідерландах і агнатичної у Ганновері і Люксембурзі. Прицьому в двох перших державах на престол вступали жінки, що у двохінших державах узагалі виключалися з престолонаслідування.

Політичне значення особистих уній може виявитися значним іпривести до повного злиття різних держав (Кастилія й Арагон, Англія і  Шотландія та ін.) Між державами, об'єднаними загальним монархом,неможлива війна.