1. Смутний час як одна з причин зародження самозванства.

Смутний час – це період історії Російської імперії, що охоплює період з 1598 по 1613 роки. Він відзначався стихійними лихами, важкою політичною, економічною, соціальною та державною кризою.

Після смерті царя Івана Грозного (1584 р.) його спадкоємець Федір Іоаннович був не здібний до справ управління державою, а молодший син, царевич Дмитро, був немовлям. Після смерті Дмитра (1591 р.) та Федіра (1598 р.) правляча династія перетнулась, на політичну арену вийшли другорядні боярські роди – Юрьєви та Годунови. У 1598 році почалося царювання Бориса Годунова.

Трьохрічний період 1601 – 1603 рр. був неврожайним, навіть у літні місяці продовжувалися заморозки, а у вересні випадав сніг. За деякими припущеннями, причиною цього було виверження вулкану Уайнапутина в Перу 19 лютого 1600 року та вулканічна зима, яка стала наслідком цьому. Бутував страшний голод, жертвами якого стало майже півмільона чоловік. Маси народу збігалися до Москви, де уряд роздавав гроші та хліб біднякам. Але ці заходи лише посилили господарську дезорганізацію. Поміщики були не в змозі прогодувати своїх холопів та слуг, тому виганяли їх з маєтків. Вони, люди, які залишилися без домівки та засобів існування, зверталися до грабежів та разбою, посилюючи цим загальний безлад.

Початок Смути відноситься до поширення чуток про те, що царевич Дмитро живий, отже царювання Бориса Годунова є незаконним.

Отже, поява Смутного часу тісно пов’язана із зародженням самозванства в Російській імперії, а саме з ім’ям Лжедмитра І.

2. Перший самозванець – Лжедмитрій і.

Лжедмитрій I— авантюрист, самозванець, що видавав себе за царевича Дмитра Івановича, руський царь в 1605—1606 рр. Лжедмитрія I активно підтримували антируські католицькі круги Речі Посполитої, а пізніше опозиційне уряду Бориса Годунова суспільство руських феодалів. Походження Лжедмитрія І є неясним. Найбільш загальноприйнятою є версія уряду Бориса Годунова про те, що Лжедмитрій І – це біглий диякон Чудова монастиря Григорій Отреп’єв, син галицького феодала. З’явився Лжедмитрій у Польщі в 1601 році, але активна підготовка до авантюри відбувалася протягом 1603 – 1604 рр. Після воцаріння Лжедмитрій обіцяв віддати Польщі Сіверську та Смоленську землі, одружитися із Мариною Мнішек, віддати їй Новгород та Псков, сплатити Юрію Мнішеку мільйон злотих. Тоді ж Лжедмитрій І тайно перейшов у католицтво, обіцяв участь Росії в антитурецькому союзі та введення в ній католицтва. Восени 1604 року Лжедмитрій перетнув кордони Руської держави. Успіху авантюри сприяли заворушення селян, що розгорнулися в пвденних районах держави. Підтримали Лжедмитрія І й руські феодали тих районів. Він закріпився на півдні країни, не зважаючи на поразку під Добриничами. Після смерті Бориса Годунова його армія під Кромами перейшла на бік Лжедмитрія. 1 червня 1605 року в Москві відбулося повстання міщан, уряд Годунових було скинуто.

20 червня Лжедмитрій вступив у Москву. Зійшовши на царський престол, він прагнув проводити самостійну внутрішню та зовнішню політику. В інтересах руських феодалів уряд Лжедмитрія провів «нагородження» іх збільшеними грошовими та земельними окладами, здійснюючи при цьому грошові та земельні конфіскації монастирів. Південні райони держави були звільнені від податків на 10 років, там припинилася обробка «десятинної пашні». Посилення оподаткування, ще й через те, що гроші відправлялися в Польщу, спричинило навесні 1606 року піднесення збройної боротьби народних мас. Не встигнувши заручитися повною підтримкою всіх феодалів, Лжедмитрій повинен був йти на поступки повстанцям – він не пійшов на придушення руху силою та ввів статті про селянський вихід у Сводний судебник, який видати не встиг. Відбулося й погіршення відносин із Польщею через небажання Лжедмитрія виконати свої зобов’язання. Він відтягував введення католицтва та відмовлявся робити територіальні поступки Польщі, пропонуючи Сигізмунду ІІІ гроші за отриману допомогу.

Криза внутрішньої та зовнішньої політики Лжедмитрія І створила умови для організації змови дворцової знаті на чолі з Василієм Шумським. Під час повстання міщан Москви проти поляків, які прибули на весілля Лжедмитрія І із Мариною Мнішек, самозванець був убитий змовнками.