- •Розділ і. Теоретичний аналіз проблеми взаємовідносин молодших школярів
- •Поняття міжособистісних стосунків. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
- •1.2 Психологічні особливості розвитку особистості молодшого школяра
- •1.3 Специфіка міжособистісних стосунків в учнівському колективі
- •Висновки по і розділу
- •Розділ іі. Емпіричне дослідження особливостей міжособистісних стосунків учнів початкових класів
- •2.1 Підготовка і проведення емпіричного дослідження міжособистісних стосунків в колективі
- •2.2 Результати дослідження
- •Висновки по іі розділу
- •Висновки
Висновки по іі розділу
Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким можна зробити висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Висновки
Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у молодшому шкільному віці, можна зробити наступні висновки:
1. Важливим аспектом життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).
2. Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.
3. У конкретно-психологічному плані міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків і взаємодій між особами, які належать до певної групи. Вони завжди мають емоційне забарвлення. їх сталість і неповторність забезпечує особиста привабливість людей, що ґрунтується на почутті симпатії. Міжособистісна привабливість чи непривабливість може набувати сталого характеру і переходити у взаємну прихильність чи неприхильність.
4. Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, "Спрямованість особистості Б. Басса", отримали дані, завдяки можна зробити висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Розподіл значень згідно методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса показав, що більшість учнів є спрямованими на спілкування з дітьми, прагнуть за будь-яких умов підтримувати відносини з ними.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: МГУ, 1999. – 367 с.
Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості// Директор школи. – 2002. – № 6. – С. 8-11.
Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Наука, 2002. – 198 с.
Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Наука, 2001. – 326 с.
Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1998. – 254 с.
Бучківська Б.В. Вплив дитячого колективу на особистість// Педагогіка і психологія. – 1999. – №4. – С. 142-149.
Волков Б.С. Психология общения в детском возрасте. – М: Наука, 1999. – 104 с.
Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2003. – 320 с.
Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища шк., 1999. – 284 с.
Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М.: Вид-во Моск. ун-та, 1999. – 175 с.
Головаха Е.И. Психология человеческих взаимоотношений. – К.: Знание, 1999. – 189 с.
Головей Л.А. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие. – СПб.: Речь, 2002. – 694с.
Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. – М.: Наука, 1999. – 205 с.
Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. – М.: Яуза, 1990. – 254 с.
Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 319 с.
Заброцький M.М. Основи вікової психології: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.
Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. – М.: Наука, 1999. – 319 с.
Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
Кондратьева С.В. Практична психологія. – М.: Наука, 1999. – 339 с.
Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.
Крылов А.А. Практикум по загальній і експериментальній психології. – М.: Наука, 1999. – 327 с.
Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. – М.: Наука, 1999. – 205 с.
Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М.: Знание, 1999. – 48 с.
Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка. – М.: МОДЭК, 1999. – 384 с.
Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 2004. – 288 с.
Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1999. – 688 с.
Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
Максимюк С.П. Педагогіка. Курс лекцій. – К.: Знання, 2005. – 428 с.
Маничев С.А. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи . – СПб.: Питер, 2003. – 560 с.
Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Знання, 2001. – 448 с.
Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников. – М.: Педагогика, 2004. – 110 с.
Немов Р.С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 486 с.
Обозов Н.Н. Межличностные отношения. – М.: Наука, 1999. – 150 с.
Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник. – М.: Наука, 1999. – 374 с.
Первин Л. Психология личности: Теория и исследования. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 684 с.
Петровский А.В. Психологическая теория коллектива. – М.: Педагогика, 1999. – 257 с.
Петровский А.В. Социальная психология коллектива. – М.: Наука, 1999. – 362 с.
Плюснин Ю.М. Пространственное поведение и социальный статус ребенка в группе// Вопр. Психологи. – 2003. – №2. – С. 14-18.
Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. – Самара: БАХРАХ-М, 2000. – 672 с.
Реан А.А. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питерком, 1999. – 416 с.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2005. – – 586 с.
Семиченко В.А. Психологія спілкування. – К.: Магістр-S, 1998. – 152 с.
Фельдштейн Д.И. Формування особистості дитини. – К.: Знання, 2002. – 339 с.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти. – К.: Академія, 2001. – 355 с.
Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – К.: Знание, 2003. –291 с.
Додаток А
ТВЕРДЖЕННЯ
Мені приємно брати участь у різного роду святкуваннях.
Я не можу придушити свої бажання, навіть якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.
Мені подобається висловлювати кому-небудь свою прихильність.
Я більше зосереджений на набутті впливу, ніж дружби.
Я відчуваю, що стосовно моїх друзів у мене більше прав, ніж обов'язків.
Коли я дізнаюся про успіх свого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.
Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомогти.
Мої турботи зникають, коли я опиняюся серед однокласників.
Мої друзі мені ґрунтовно набридли.
Коли я роблю важливу роботу, присутність людей мене дратує.
Притиснений до стіни, я говорю лише ту частку правди, яка на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.
У важкій ситуації я думаю не стільки про себе, скільки про близьку людину
Неприємності в друзів викликають у мене такий жаль, що я можу захворіти.
Мені приємно допомагати іншим, якщо навіть це й завдає мені значних труднощів.
З поваги до друга я можу погодитися з його думкою, якщо він і не правий.
Мені більше подобаються пригодницькі розповіді, ніж розповіді про любов.
Сцени насильства в кіно викликають у мене відразу.
На самоті я відчуваю тривогу і напруженість більше, ніж коли перебуваю серед людей.
Я вважаю, що основною радістю в житті є спілкування.
Мені шкода бездомних кішок і собак.
Я волію мати поменше друзів, зате близьких.
Я люблю бувати серед інших людей.
Я довго переживаю після сварки із близькими.
У мене справді більше близьких друзів, ніж у багатьох друзів.
У мені більше прагнення до досягнень, ніж до дружби.
Я більше довіряю власній інтуїції й уяві в думці про людей, ніж судженням про них з боку інших людей.
Я надаю великого значення матеріальному забезпеченню й благополуччю, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.
Я співчуваю людям, у яких немає близьких людей.
По відношенню до мене люди часто невдячні.
Я люблю розповіді про безкорисливу дружбу.
Заради друга я готовий пожертвувати своїми інтересами.
У дитинстві я входив до компанії, де завжди трималися разом.
Якби я був журналістом, то я б із задоволенням писав про силу дружби.
Додаток Б
ТЕСТОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Б. БАССА
1. Найбільше задоволення я отримую від:
А. Схвалення моєї роботи;
Б. Усвідомлення того, що робота зроблена добре;
В. Усвідомлення того, що мене оточують друзі.
2. Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), то я хотів би бути:
А. Тренером, який розробляє тактику гри;
Б. Відомим гравцем;
В. Вибраним капітаном команди.
3. Здається, кращим педагогом є той, хто:
А. Проявляє інтерес до учнів і до кожного має індивідуальний підхід;
Б. Викликає інтерес до предмету, так що учні із задоволенням поглиблюють свої знання в цьому предметі;
В. Створює в колективі таку атмосферу, при якій ніхто не боїться висловити свою думку.
4. Мені подобається, коли люди:
А. Радуються виконаній роботі;
Б. Із задоволенням працюють в колективі;
В. Прагнуть виконати свою роботу краще за інших.
5. Я хотів би, щоб мої друзі:
А. Були чуйні і допомагали людям, коли для цього трапляється нагода;
Б. Були вірні і віддані мені;
В. Були розумними і цікавими людьми.
6. Кращими друзями я вважаю тих:
А. З ким складаються хороші взаємостосунки;
Б. На кого завжди можна поластитися;
В. Хто може багато чого досягти в житті.
7. Найбільше я не люблю:
А. Коли у мене щось не виходить;
Б. Коли псуються відносини з товаришами;
8. Коли мене критикують.
8. По-моєму найгірше, коли педагог:
А. Не приховує, що деякі учні йому несимпатичні, насміхається і жартує над ними;
Б. Викликає дух суперництва в колективі;
8. Недостатньо добре знає предмет, який викладає.
9. У дитинстві мені найбільше подобалося:
А. Проводити час з друзями;
Б. Відчуття виконаних справ;
В. Коли мене за що-небудь хвалили.
10. Я хотів би бути схожим на тих, хто:
А. Добився успіху в житті;
Б. По-справжньому захоплений своєю справою;
В. Вирізняється дружелюбністю і доброзичливістю.
11. В першу чергу школа повинна:
А. Научити вирішувати завдання, які ставить життя;
Б. Розвивати перш за все індивідуальні здібності учня;
В. Виховувати якості, що допомагають взаємодіяти з людьми.
12. Якби у мене було більше вільного часу, більш охоче за все я використовував би його:
А. Для спілкування з друзями;
Б. Для відпочинку і розваг;
В. Для своїх любимих справ і самоосвіти.
13. Найбільших успіхів я добиваюся, коли:
А. Працюю з людьми, які мені симпатичні;
Б. У мене цікава робота;
В. Мої зусилля добре винагороджуються.
14. Я люблю коли:
А. Інші люди мене цінують;
Б. Відчуваю задоволення від добре виконаної роботи;
В. Приємно провожу час з друзями.
15. Якби про мене вирішили написати в газеті, мені б хотілося щоб:
А. Розповіли про яку-небудь цікаву справу, пов'язану з навчанням, роботою, спортом і т.п., в якому мені довелося брати участь;
Б. Написали про мою діяльність;
В. Обов'язково розповіли про колектив, в якому я працюю.
16. Краще всього я вчуся, якщо викладач:
А. Має до мене індивідуальний підхід;
Б. Зуміє викликати у мене інтерес до предмету;
В. Влаштовує колективні обговорення проблем, що вивчаються.
17. Для мене немає нічого гіршого, ніж:
А. Образа особистої гідності;
Б. Невдача при виконанні важливої справи;
В. Утрата друзів.
18. Найбільше я ціную:
А. Успіх;
Б. Можливості хорошої спільної роботи;
В. Здоровий практичний розум і кмітливість.
19. Я не люблю людей, які:
А. Вважають себе гірше за інших;
Б. Часто сваряться і конфліктують;
В. Заперечують проти всього нового.
20. Приємно, коли:
А. Працюєш над важливою для всіх справою;
Б. Маєш багато друзів;
В. Викликаєш захоплення і всім подобаєшся.
21. Здається, в першу чергу керівник повинен бути:
А. Доступним;
Б. Авторитетним;
В. Вимогливим.
22. У вільний час я охоче прочитав би книги:
А. Про те, як заводити друзів і підтримувати хороші відносини з людьми;
Б. Про життя знаменитих і цікавих людей;
В. Про останні досягнення науки і техніки.
23. Якби у мене були здібності до музики, я вважав за краще б бути:
А. Диригентом;
Б. Композитором;
В. Солістом.
24. Мені б хотілося:
А. Придумати цікавий конкурс;
Б. Перемогти в конкурсі;
В. Організувати конкурс і керувати ним.
25. Для мене найважливіше знати:
А. Що я хочу зробити;
Б. Як досягти мети;
В. Як організувати людей для досягнення мети.
26. Людина повинна будуватися до того, щоб:
А. Інші були нею задоволені;
Б. Перш за все виконати своє завдання;
В. Його не потрібно було дорікати за виконану роботу.
27. Краще всього я відпочиваю у вільний час:
А. У спілкуванні з друзями;
Б. Переглядаючи розважальні фільми;
В. Займаючись своєю улюбленою справою.
Размещено на Allbest.ru