34.Сучасні уявлення про механізм біологічного окислення: перетворення енергії в живих системах. Макроергічні сполуки. Роль атф в енергетичному обміні.

Обмін енергії включає в себе процеси вивільнення, накопичення і використання енергії, що утворюється при розпаді поживних речовин в організмі.

Особливість цих процесів полягає в тому, що кінцеві етапи ви­вільнення енергії та її запасання при розпаді різних речовин однакові.

Основним носієм енергії в природі є електрон. Одержавши кількість енергії він переходить на більш високий енергетичний рівень, тобто збуджу­ється. Переходячи на більш низьку енергетичну орбіту, електрон віддає енергію. Якщо ця енергія витрачається на виконання роботи, то вона називається вільною. Не використана на роботу енергія, переходить в тепло і вважається розтраченою.

Особливістю перерахованих сполук являється те, що при розпаді енергії макроергічних сполук не розсіюється, а переноситься на дру­гі сполуки. Це можна спостерігати на прикладі АТФ.

Для її утворення потрібні АДФ, Н₃Р0₄ і деяка кількість енергії. Відповідно при розпаді утворюються вихідні речовини і виділяється енергія.

+ енергія

АТФ АДФ + Н₃РО₄

- енергія

Таким чином АТФ є переносником енергії і зв'язуює між собою процеси, що йдуть з виділенням енергії.

Процес вивільнення енергії можна розбити на три етапи.

І. На першому етапі, який протікає в шлунково-кишковому тракті проходить розщеплення високомолекулярних сполук і всмоктування утворених мономерів. Так білки розпадаються до амінокислот, жири до гліцерину та вищих жирних кислот, вуглеводи до моносахаридів. На першому етапі вивільняється 0,1% енергії.

ІІ. На другому етапі мономери розпадаються в клітинах до більш простих сполук, котрі можуть бути однаковими у різних мономерів. Так при окисленні вуглеводів, жирів, амінокислот хоч і різними шля­хами, утворюється одна і таж речовина - ацетил КоА.

На другому етапі вивільняється приблизно третя частина всієї енергії, розщеплених речовин.

Ш. Третій етап представляє собою повне окислення ацетил-КоА в цик­лі Кребса з утворенням вуглекислого газу і вивільненням водню. Цей етап протікає однаково у всіх клітинах, точніше в матриксі мітохондрій. Цикл Кребса представляє собою замкнуту систему реакцій, що по­чинається зі взаємодії ацетил-КоА і щавлево-оцтової кислоти з ут­воренням лимонної кислоти, котра проходячи через ряд стадій, знову перетворюється в щавлево-оцтову кислоту. Серед других сполук циклу Кребса особливе значення має ізолимонна, а-кетоглутарова, янтарна та яблучна кислоти. Ці кислоти і окислюються в циклі Кребсу. Окислен­ня каталізується ферментами дегідрогеназами, коферментами яких є по­хідні вітамінів, нікотинової кислоти і рибофлавіну (НАД, НАДФ, ФАД).

Вивільнена енергія частково витрачається на утворення тепла, а більша частина на утворення АТФ. При цьому одні речовини при своєму окисленні вивільняють енергію достатню для синтезу трьох молекул АТФ тоді як інші тільки для двох молекул АТФ.

Синтез АТФ проходить двома шляхами - окислювального фосфоруван­ня, тобто АТФ утворюється шляхом приєднання до АДФ неорганічного фосфату з використанням енергії, що вивільнилася під час окислення різних речовин. Всі компоненти ланцюга біологічного окислення знаходяться на внутрішній мембрані мітохондрій.

В організмі існує і другий шлях синтезу АТФ. Деякі речовини в ході перетворень накопичують в своїх зв’язках достатню кількість енергії, яку можуть передати для синтезу АТФ. Цей шлях синтезу но­сить назву субстратного фосфорування. Наприклад, при розпаді вуг­леводів утворюється фосфоепол-піровиноградна кислота, що має запас енергії в фосфатному зв’язку. При взаємодії с АДФ вказана кислота передає енергію цього зв’язку на синтез АТФ.