Семінарське заняття №2

Тема: "Ян Амос Коменський - засновник педагогіки нової доби".

Мета: поглибити знання студентів про роль Яна Амоса Коменського у становленні педагогічної науки. Осмислити характерні особливості його педагогічної системи.

Питання для обговорення:

1. Подвижницький і життєвий шлях, світогляд Я.А.Коменського.

2. Принцип природовідповідності виховання Я.А.Коменського.

3. Коменський про вікову періодизацію дитини і систему шкіл.

4. Погляди Я.А.Коменського на виховання.

5. Дидактичні принципи і правила Я.А.Коменського.

6. Обґрунтування Коменським класно-урочної системи навчання.

Основна література:

1. Коменский Я.А. Великая дидактика // Избр. пед. соч. - М., 1962.- т.1.- Гл. 7, 9,17, 19, 23, 26-31.

2. Коменский Я.А. Законы хорошо организованной школы // Избр. пед. соч. ~ М., 1962.-т.2.- Гл. 1,4, 10, 11.

3. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики / Сост. Пискунов.- М.: Просвещение, 1981.- с. 79-161.

4. Історія педагогіки / За ред. Гриценка.- К., 1973.

5. Константинов Н.А. и др. История педагогики. - М.: Просвещение.- 1982.

6. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1996.

Додаткова література:

1. Кожин Ф. Ян Амос Коменський. - Прага, 1980.

2. Мітюров В.Н. Педагогічні ідеї Я.А.Коменського на Україні. - К., 1971.

Тематика рефератів і повідомлень:

1. Роль рідної мови у навчанні та вихованні дітей.

2. Підручники, створені Я.А.Коменським.

3. Вимоги Я.А.Коменського до вчителя.

Короткий зміст теми:

Головні твори: „Велика дидактика”( 1632), „Материнська школа” (1633), „Пансофічна школа” (1651), „Про вигнання зі школи лінощів” (1652), „Закони добре організованої школи” (1653), „Правила поведінки” (1653), „Світ чуттєвих речей в малюнках” (1658), „Загальна порада про виправлення людських справ” (1656-1662).

ОСНОВНІ ЕТАПИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ:
1. Дитинство та юнацькі роки у громаді ”Чеських братів”, навчання у братській та латинській школах	1592-1611
2. Навчання на богословському факультеті Герборнського університету	1611-1613
3. Подорож до Амстердама та Гейдельберзького університету	1613-1614
4. Повернення на батьківщину, діяльність у якості проповідника громади та учителя братської школи...,	1614-1620
5. Життя у підпіллі у зв’язку з початком Тридцятирічної війни	1621-1628
6. Вигнання з батьківщини, перше перебування в Лєшно (Польща)	1628-1641
7. Подорож до Англії з метою створення міжнародної колегії наук, робота для Швеції.	1641-1648
8. Друге перебування у Лєшно	1648-1650
9. Діяльність в Угорщині. Запровадження ідей пансофічної школи в гімназії міста Шарош-Патака	1650-1654
10. Третє перебування у Лєшно	1654-1656
11. Діяльність у Голландії	1656 1670

Гносеологічні погляди Я.А.Коменського (сформувались, головним чином, під впливом Н.Кузанського, Т.Кампанелли, Ф.Бекона, Р.Декарта):

1. Природа і її частка - людина - є творіннями Божими; Бог є першоосновою всіх речей.

2. Бог втілив себе у своїх творіннях, і тому людина, як вінець творіння Божого, має божественні властивості безмежного пізнання світу, себе і самого Бога. Отже, світ є пізнаваним і процес пізнання є нескінченним.

Джерелами знань є: у пізнанні людиною реального світу, себе, мистецтв - почуття і розум; Бог - божественне одкровення.

Мета пізнання - не тільки осягнення закономірностей природи, а й оволодіння природою в інтересах людини.

3. Шлях пізнання реального світу:

1) чуттєве сприйняття (ознайомлення);

2) розумова переробка сприйнятого образу (розуміння);

3) практичне застосування (використання всіх добрих та корисних. речей).

4. Заперечення природжених знань. Природженою „людській душі” є тільки потенційна („гола”)здатність до пізнання.

5. Методи наукового пізнання: емпіричний метод Ф.Бекона (індуктивний) як шлях пізнання реального світу. Завдання ж пансофії полягає у пізнанні „дійсності в цілому”, тому аналіз треба доповнювати синтезом, індукцію - дедукцією і порівнянням.

Суспільні погляди. План загальної перебудови суспільства („Загальна порада про виправлення людських справ”)

Мета плану: перетворення людства на єдину гармонійну сім’ю, у якій всі люди і всі народи житимуть як рівні, без насилля і війн, у відповідності з єдиними загальнолюдськими ідеалами братерства, дружби, вільного розвитку.

Три сфери виправлення справ людських: 1) освіта та наука (центральна сфера); 2) релігія; 3) політика.

Шляхи виправлення справ людських: створення міжнародних організацій з метою здійснення міжнародного співробітництва та взаємодопомоги у здійсненні високих загальнолюдських ідеалів.