Практичне заняття 4 Оцінка хімічної обстановки

4.1 Загрози хімічної небезпеки

В Україні функціонує понад 1600 об'єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 330 тис.т небезпечних хімічних речовин, у тому числі: близько 11,5 тис. т хлору, 230 тис. т аміаку та понад 90 тис. т інших НХР. В світі же використовується в промисловості, сільському господарстві і для побутових потреб більше 6 млн. токсичних речовин. 60 тис. з них виробляється у великих кількостях, у тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи небезпечних хімічних речовин. Серед об'єктів, які зберігають або використовують у своїй діяльності хімічні речовини, найбільш потенційно небезпечними є об'єкти з виробництва вибухових речовин та утилізації непридатних боєприпасів; великотоннажні виробництва неорганічних речовин (добрива, хлор, аміак, кислоти); нафто- та газопереробні заводи; об'єкти з виробництва продуктів органічного синтезу; об'єкти, що використовують хлор та аміак; склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства; магістральні аміако- та етиленопроводи.

Хімічно небезпечні об'єкти(ХНО) розподілені за ступенями небезпеки:

I ступінь - 80 об'єктів ; II ступінь -184 об'єкти; III ступінь - 381 об'єкт; IV ступінь - 927 об'єктів.

Усього в зонах можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) від цих об'єктів мешкає близько 14 млн. осіб (31,7% від населення країни). Територіально найбільша кількість ХНО зосереджена у східних областях України, а саме у Харківській -169, Донецькій - 168, Луганській - 142 і Дніпропетровській - 106.

До міст з дуже високим рівнем забруднення належать Одеса, Дніпродзержинськ, Красноперекопськ, Армянськ.

Водні об'єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, азоту, сульфатами, дещо менше нафтопродуктами та фенолами. Причиною забруднення поверхневих вод є стічні води підприємств різних галузей промисловості, поверхневий стік із забруднених територій, а також явища вторинного забруднення, які спостерігаються на водних об'єктах через донні відклади.

Основними забруднюючими речовинами річок і водосховищ басейну Дніпра були сполуки марганцю, цинку та сульфати. Найбільш висока концентрація по сполуках марганцю ( 57 ГДК) відмічена на р. Сула - м. Лубни, по сполуках цинку (27 ГДК) на р. Псел - м. Гадяч. по сульфатах (19 ГДК) на р. Солона - с. Новоселівка.

Води Чорного моря найбільш забруднені нафтовими вуглеводнями, фенолами, а води дельти р. Дунай нітритним азотом; Азовського моря - також нафтовими вуглеводнями, фенолами, нітритним азотом.

Рисунок 4.1 – Дії особового складу на хімічно зараженої місцевості

Небезпека ураження населення, робочих, службовців НХР, ОР вимагає прийняття певних мір по підвищенню ефективності захисту населення, підтриманню у готовності сил і засобів ЦЗ, що залучаються до ліквідації наслідків аварій та катастроф, навчанню населення умілим діям у ЗМХЗ.

Для організації ефективних заходів захисту населення в осередках хімічного забруднення (зараження) необхідно знати хімічну обстановку, способи першої допомоги та уміти використовувати засоби індивідуального захисту.

Хімічна обстановка - це сукупність наслідків хімічного зараження території небезпечними хімічними речовинами, які впливають на життєдіяльність населення та територій. Найбільш небезпечними, з точки зору хімічного забруднення, вважаються хімічно небезпечні об’єкти(ХНО).

ХНО - промисловий об'єкт або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо) одне або декілька НХР. До ХНО не належать залізниці.

Для організації хімічного захисту населення та територій визначаються хімічно небезпечні адміністративно-територіальні одиниці (ХНАТО).

ХНАТО - територіальна одиниця, до якої зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у ЗМХЗ.

Небезпечна хімічна речовина - хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і /або завдати шкоди довкіллю.

Більшість хімічних речовин характеризуються токсичністю, тобто отруйним впливом на живий організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірне покриття.

Чисельною характеристикою зараження повітря та водних джерел є концентрація НХР - кількість отруйної речовини, яка міститься в одиниці об'єму повітря чи води (г/м³; мг/л).

Розрізняють гранично допустиму концентрацію (ГДК) та порогову концентрацію.

ГДК - це максимально допустима концентрація, яка при постійній дії на людину не може спричинити, навіть через тривалий час, яких-небудь патологічних змін, чи захворювань у персоналу, що працює у робочій зоні ХНО.

Порогова концентрація - найменша кількість речовини, яка може визвати відчутний, фізіологічний ефект. При цьому ураженні потерпілі відчувають лише первинні ознаки отруєння і не втрачають працездатності.

Концентрація НХР, яка перевищує порогову, є уражаючою, тобто може призвести до ураження і смерті.

Таблиця 4.1 – Характеристика НХР за ступенями токсичності

Клас токсичності	ГДК в повітрі, мг/ м 3	Середньосмертельні
		Концентрація, мг/л	Доза при внутрішньому надходженні, мг/кг
Надзвичайно токсичні	до 0.1	менше1	менше 1
Високотоксичні	0.1 – 1	1 – 5	1 – 50
Сильно токсичні	1.1 – 10	6 – 20	51 – 500
Помірно токсичні	Теж	21 – 80	501 – 5000
Малотоксичні	більш 10	81 – 160	5001 – 15000
Практично нетоксичні	-	більше 160	Більше 15000

При місцевому застосуванні токсичний ефект з'являється у місцях контакту НХР з тканинами організму (ураження покровів шкіри, подразнення органів дихання, розлад зору). При загальній дії токсичний ефект з'являється після попадання НХР у кров через шкіру, органи дихання чи шлунково-кишковий тракт. Тому при оцінці токсичності ураховуються її характер, ступінь і спосіб подання в організм.

Виявлення та оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО є одним з основних етапів роботи з організації захисту робітників, службовців та населення.

Під хімічною обстановкою розуміють обстановку, яка складається на місцевості та об’єктах, які на ній розташовані, у результаті аварії на хімічно-небезпечному підприємстві і характеризується масштабами та ступенем хімічного забруднення. Хімічна обстановка потребує оцінки та вжиття засобів захисту населення, об’єктів та сил ЦО.

Аварія на хімічно небезпечному підприємстві створює серйозну загрозу як для виробничого персоналу, так і для населення.

При всіх способах зберігання і транспортування можливі руйнування ємностей з небезпечними хімічними речовинами(НХР) і вихід їх (з розливом і переходом у пар) в навколишнє середовище – на поверхню землі або в піддон та обвалування(якщо ємність має піддон або обвалування), у водоймища і повітря з утворенням хмари зараженого повітря. Хмара НХР – суміш парів і дрібних крапель НХР з повітрям в обсягах(концентраціях) небезпечних до довкілля.

При аварії можливе утворення первинної і вторинної хмари зараженого повітря.

Первинна хмара – це пароподібна хмара НХР, яка є в будь – якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка виходить в атмосферу безпосередньо в результаті миттєвого (1 - З хв.) переходу при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.

Вторинна хмара – це хмара небезпечної хімічної речовини, яка виникає протягом певного часу внаслідок випаровування розлитої рідини з підстильної поверхні.

При оцінці хімічної обстановки визначають:

1. Масштаби зон хімічного зараження – глибину та площу зон

2. Тривалість вражаючої дії НХР

3. Час підходу хмари НХР до об’єкту

4. Можливі втрати населення під час хімічного ураження

5. Термін перебування людей у засобах індивідуального захисту

Прийняті допущення при оцінки хімічної обстановки:

• Ємності при аварії руйнуються повністю.

• Якщо вилита НХР розливається підстильною поверхнею, приймається для прогнозування що це розлив “вільно”. Товщина шару рідини НХР (h) приймається при цьому рівною 0,05 м. Якщо вилита НХР розливається поверхнею, яка має обвалування або піддон, приймається що це розлив “у піддон”, при цьому висота шару розлитої НХР має бути h = Н – 0,2 м, де H- висота піддону (обвалування), м.

• Усі розрахунки виконуються на термін не більш 4 годин. Після отримання даних розраховане значення глибини переносу хмари зараженого повітря порівнюється з максимальним значенням переносу повітряних мас за 4 години (за таблицею 4.10). Для подальшої роботи береться найменше з двох значень, що порівнюються.

• При аварії на продукто - і газопроводі кількість викиду приймається рівною його максимальному значенню, яке знаходитися в трубопроводі між двома автоматичними відсікачами. Наприклад, при аварії на аміакопроводі Тольяті – Одеса за кількість викиду приймається 500тон аміаку.

Рисунок 4.2 – Завдання при оцінки хімічної обстановки