2. Якість освіти через призму державних стандартів в галузі освіти

В сучасних умовах управління якістю базується на стандартизації. Стандартизація це нормативний спосіб управління, вплив якого на об'єкт здійснюється шляхом встановлення норм і правил, які оформлені у вигляді нормативного документу, що має юридичну силу. Стандарт – це нормативно-технічний документ, яки встановлює вимоги до якості продукту діяльності.

Міжнародний досвід свідчить, що необхідним інструментом, який гарантує відповідну якість продукції є сертифікація, як документальне підтвердження того, що продукція дійсно відповідає конкретним стандартам.Отже, виникає нова форма управління та забезпечення якості продукції, яка утворює окрему самостійну підсистему, у нашому випадку в системі освіти. За міжнародним досвідом діяльність по забезпеченню якості та сертифікації складає більш ніж 1-2% загальних витрат на виготовлення продукту.

Реформа вищої освіти в Україні йде шляхом створення національних стандартів освіти, які базуються на сучасних досягненнях західної педагогічної науки з питань технологій навчання та вимірювання його успішності. “Держава здійснює контроль за рівнем якості вищої освіти за допомогою вимірів значень показників якості вищої освіти, яку набула особа, та визначенню ступені їх відповідності вимогам державних стандартів вищої освіти за критеріями досягнення цілей вищої освіти. Рівень якості вищої освіти - це відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на підставі діагностичних іспитів випускників вищого навчального закладу, з критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується державним стандартом вищої освіти. Засоби вимірювання значень показників якості вищої освіти є складовою частиною системи державних стандартів вищої освіти. Контроль якості вищої освіти - система заходів, що здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу та їх порівняння з встановленими вимогами і визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти при атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців.”

Вище наведено цитату з нормативних документів, які започатковують впровадження Державних стандартів вищої освіти в Україні. Більш детально стан розробки і запровадження Державних стандартів вищої освіти буде розглянуто у наступному розділі дослідження. Зараз зупинимося лише на ключових моментах, які безпосередньо пов'язані із засобами вимірювання та оцінювання якості вищої освіти, нерозвиненість яких гальмує запровадження сучасних методів контролю, моніторингу та управління якість освіти в Україні.

Методологічні проблеми.

1. Державні стандарти, що запроваджуються складаються з визначення: вимог до фахівця (ОКХ), змісту навчання (ОПП) та засобів педагогічної діагностики, якими можна встановити наявність відповідності якості підготовки фахівця вимогам. Це означає, що крім змісту та тривалості навчання, піднімається питання про його результат.

2. Результат навчання розглядається як деякий комплексний показник, який має бути виміряний та оцінений.

3. Вимірювання та оцінювання результату навчання здійснюється за допомогою засобів педагогічної діагностики, створення яких потребує спеціальних знань в галузі стандартизованих методів контролю якості освіти.

4. Засобами діагностики є професійно-орієнтовані тести, впровадженню яких має передувати період їхньої стандартизації з обов’язковим визначеннях їхніх психометричних показників. Отже, мова йде про відтворення технології стандартизованого тестування, яка використовується в усіх “high stake” професійних тестуваннях у більшості розвинених країнах.

5. Зроблена перша спроба відокремити тих, хто навчає, від тих, хто оцінює знання, оскільки вказано, що контроль якості вищої освіти здійснює третя сторона.

Організаційно-методичні проблеми:

1. Жодною програмою підготовки викладачів вищих закладів освіти не передбачено викладання хоча б елективного курсу з проблем педагогічної діагностики.

2. Викладачі, які розпочали створювати державні стандарти отримали професійну освіту в іншій соціальній системі, яка активно заперечувала можливість застосування взагалі методів тестування.

3. Враховуючи два вище означених факти, було прийнято рішення розробляти спочатку лише дві компоненти держстандартів - ОКХ і ОПП. А до розробки засобів діагностики приступити з 2000 року.

Останнє рішення, яке прийняте авторами Державних стандартів освіти, є результатом свідомого компромісу, оскільки воно віддзеркалює суть проблем, які існують в галузі педагогічної діагностики в Україні. Більш того, потрібно зазначити, що такий компромісний підхід суперечить головним принципам проектування професійних тестів, оскільки воно базується на змісті, який представляється у такий спосіб, щоб його можна було б продіагностувати, що унеможливлюється незнанням основ тестології. Отже вочевидь замкнене коло, розв’язання якого можливо лише шляхом широкого та швидкого розповсюдження серед освітян сучасних знань в галузі педагогічної діагностики.

Інформація щодо стандартизації освіти в інших країнах світу, заходи розвинених країн по захисту населення від некваліфікованих дій фахівців, та принципи функціонування Центрів незалежної сертифікації подані у додатку до розділу.

Що стосується останніх, то це взагалі нове явище для України, оскільки для традиційної вищої школи радянського зразка характерний принцип "самі навчаємо, самі оцінюємо", що унеможливлювало порівняння якості підготовки, проведення моніторингу на основі об'єктивних показників. Сертифікація професійної діяльності як форма оцінки якості освітнього продукту, з метою забезпечення об'єктивності даних, має здійснюється спеціальними організаціями (Licensure Boards), які є відокремленими від навчальних закладів. Основною функцією цих організацій є діагностування рівня професійної компетентності з видачею сертифікату, наявність якого є визнанням того, що рівень професійної компетентності фахівця не нижчий мінімально необхідного. Така форма незалежної фахової експертизи спеціаліста, яка здійснюється третьою стороною, має запустити в дію елемент ринкових відносин – конкуренцію навчальних закладів різних за статусом і формою самоврядування, форм і методів навчання, а отже сприяти запровадженню управління, що забезпечує якість підготовки. Незалежна професійна педагогічна експертиза результатів навчання змінює систему взаємовідносин викладач-викладач, викладач-студент, студент-студент. По-перше, в такій системі допомога “знайомому” студенту буде спрямована не на фальсифікацію його екзаменаційної оцінки, а на додаткові з ним заняття, отже сприятиме формуванню нормальних професійних відносин. По-друге, візуалізується результат професійної діяльності викладача (це один з чинників протидії викладацьких кіл). По-третє, збільшується мотиваційний елемент навчання студентів, оскільки з’являється можливість бути об’єктивно оціненим за здібностями і зайняти відповідне рейтингове місце.

Отже, по-перше, система незалежної освітньо-професійної сертифікації, як форма моніторингу та гарантування якості має вивести освіту з числа галузей, які є найбільш корумпованими (за оцінками експертів корумпованість освіти в Україні за 5-ти бальною шкалою оцінюється у 4.6. балів). Зменшення корумпованості освіти є генетичним засобом для оздоровлення суспільства взагалі, оскільки закладає основи для формування нового покоління професіоналів здатних но-новому мислити і по-новому працювати спираючись на свої власні сили. По друге, участь України у міжнародних рейтингах щодо оцінки рівня якості освіти, їх аналіз та широке обговорення має зняти міф, який дуже активно у нас використовується “у нас дуже гарна якість освіти, якби ще нам платили так як їм”, “ці міжнародні індикатори не прийнятні для оцінювання якості нашої освіти”.