Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

sfme2009_8

.pdf
Скачиваний:
19
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
1.92 Mб
Скачать

Кукуруза А.О.

Ланцюгова функція

Друга функція задана з використанням ланцюгового зображення числа.

Як відомо дріб виду: c = a0 +

 

 

1

 

 

 

називають ланцюговим, що

 

1

 

 

 

a +

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

+

 

1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

a

+L

 

 

 

3

 

 

 

скорочено записують так: с = [a0, a1, a2, a3 ,…].

 

 

 

Розглянемо ланцюговий дріб [α0, α1, α2 , …,

αn ,… ]. Якщо αn 12} =

А, де n N і 0 < α1 < α2 , то ланцюговий дріб називається двомісним, а множина А — його алфавітом.

Для задання функції було використано двомісні ланцюгові дроби з

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

алфавітом А =

 

;1 і вона задовольняє таким умовам:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

Функція визначена на відрізку [0;1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)

Її аргумент х [0;1] представимо двійковим дробом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

3)

Відповідні значення функції у = f(x)=

β

1

β

2

...β

, де вk

 

 

;1 ,—

символічне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

2

 

 

зображення числа за допомогою двомісного ланцюгового дробу.

 

4)

Функція набуває значень у

1

;1 , оскільки мінімальне значення

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

ланцюгового дробу з А=

 

;1 дорівнює

 

 

 

 

,

а максимальне дорівнює 1.

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5)

Відповідність між αk і βk встановлено таким чином, що

 

 

 

 

βk

=

1

, якщо αk = 0 і βk = 1 , якщо αk = 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наближений графік після четвертого кроку побудови зображено на мал. 2.

50

Математика

ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАНТНИХ І ЛАНЦЮГОВИХ ДРОБІВ ДЛЯ ЗАДАННЯ ФРАКТАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ

Мал. 2

З побудови графіка стає зрозуміло, що функція хоч і визначена в кожній точці, але також в кожній точці є розривною, в чому і проявляється складність її локальної структури.

Висновки

На сьогоднішній день людство зіткнулося з такими процесами і явищами, вивчити і описати які за допомогою “ традиційних” функцій, заданих за допомогою відомих способів, неможливо внаслідок їх складної локальної структури. Отже, стає очевидною потреба в створенні нових функціональних залежностей та способів їх задання саме для вивчення і опису таких процесів і явищ. Дещо вирішити цю проблему дозволяє використання двоалфавітних систем числення і символьного способу задання функцій. Задані функції є прикладом застосування такого способу для задання фрактальних функцій, крім того ці приклади розширюють класи функцій зі складною локальною структурою.

Студентські фізико-математичні етюди, 2009, № 8

51

Кукуруза А.О.

Література

1.Кравченко В.Ф., Масюк В.М. Новый класс фрактальных функций в задачах аналитического синтеза антенн. Кн. 3. — М.: ИПРЖР, 2002. — 72 с.

2.Працьовитий М.В. Фрактальні властивості однієї неперервної ніде не диференційовної функції // Наукові записки НПУ імені М.П.Драгоманова. Фізико-математичні науки. — № З, 2002.-С. 327-338.

3.Працьовитий М.В.,Чумак М.Є. Фрактальність і канторовість розподілу однієї комплекснозначної випадкової величини типу Джессена-Вінтнера // Наукові записки НПУ імені М.П.Драгоманова. Фізико-математичні науки.— Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999.— 1.— С.244-250.

4.Турбин А.Ф., Працевитый Н.В. Фрактальные множества, функций, распреде-ления.

— Киев: Наук, думка, 1992. — 208 с.

5.Працьовита І.М. Модифікації класичних фракталів за допомогою складного

золотого поділу відрізка // У світі математики. — 2002. — Том 8. — Вип. 4. — С. 16-27. 6. Дмитренко С.О. М-представлення чисел і випадкові величини з ним пов'язані // Студентські фізико-математичні етюди. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999.№1.— С.

17-25.

7. Дмитренко С.О. Наближення дійсних чисел за допомогою медіантного представлення // Студентські фізико-математичні етюди. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000.№1.— С. 26-29.

52

Математика

О. П. Вишняк,

студент Фізико-математичного інституту НПУ імені М.П.Драгоманова Науковий керівник: старший викладач Василенко Н. М.

ПРО ПОСЛІДОВНІСТЬ ТРІБОНАЧЧІ ТА ДЕЯКІ ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

У роботі розглянуто послідовність трібоначчі (3-крокову послідовність Фібоначчі) та досліджено деякі її властивості. Доведено, що множина всіх послідовностей трібоначчі утворює тривимірний векторний простір, базис якого є ортонормованим.

Вступ

Числова послідовність трібоначчі є одним з багаточисельних узагальнень класичної послідовності Фібоначчі і належить до, так званих, п-крокових послідовностей Фібоначчі [6, 10].

О з н а ч е н н я 1 . п-кроковою послідовністю Фібоначчі називається

числова послідовність, загальний член якої задовольняє наступним рекурентним співвідношенням

sk = sk −1 + sk −2 + ... + sk n , k > n ,

s1, s2 ,..., sn R .

(1)

О з н а ч е н н я 2 . 3-крокова послідовність

Фібоначчі називається

послідовністю трібоначчі, а її загальний член задовольняє наступним рекурентним співвідношення

tn = tn−1 + tn−2 + tn−3 , n > 3 , t1 , t2 , t3 R .

(2)

Термін „ послідовність трібоначчі” був введений 14-річним

студентом

Марком Фейнбергом (M. Feinberg) [5] у 1963 році для випадку, коли

 

t1 = t2 = 1, t3 = 2 .

(3)

О з н а ч е н н я 3 . Послідовність трібоначчі, яка задовольняє початковим умовам (3), будемо називати класичною, по аналогії з послідовністю Фібоначчі.

Послідовність трібоначчі, на сьогодні, достатньо вивчена. Про це говорить наявність ряду наукових публікацій з даної тематики [1-10]. У зв’язку з тим, що значна частина з них має обмежений доступ, наприклад, роботи [1, 5, 7 – 9], ми не маємо повного уявлення про властивості цієї послідовності і будемо досліджувати їх самостійно.

Студентські фізико-математичні етюди, 2009, № 8

Вишняк О.П.

Для вивчення послідовності трібоначчі ми будемо використовувати ті методи та прийоми, що й для класичної послідовності Фібоначчі. Детальніше з ними можна ознайомитись в [11].

1. Генератриса числової послідовності трібоначчі

Метод генератрис –– найбільш потужний метод комбінаторики, який дозволяє вивчати числові послідовності засобами математичного аналізу.

Означення

 

4 [13]. Генератрисою

 

числової послідовності (an )n=0

 

 

 

 

 

 

 

 

називається сума степеневого ряду A(t) = an xn .

 

 

 

 

 

 

 

n=0

 

Має місце твердження.

 

 

 

 

 

 

Теорема 1 (єдиності для генератриси) [13]. Якщо при деякому

додатному с функцію

f (x) можна представити у вигляді степеневого ряду

 

 

(c;c), то коефіцієнти ап визначаються однозначно.

an xn на інтервалі

n=0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доведення теореми 1 ґрунтується на властивостях степеневих рядів.

Знайдемо вираз T (x) генератриси числової послідовності трібоначчі. З

означення 1 слідує, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T (x)= tn xn−1

= t1 + t2 x + t3 x2 + tn−1xn−1 + tn−2 xn−1 + tn−3 xn−1 . (4)

n=1

 

 

 

 

 

n=4

n=4

n=4

Враховуючи, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(T (x)

t1 t2 x)x ,

 

 

 

 

tn−1xn−1

=

 

 

 

 

n=4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

−1

= (T (x) −t1 )x2 ,

 

 

 

 

tn−2 xn

 

 

 

 

n=4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tn−3 xn−1 = T (x)x3 ,

 

 

 

 

n=4

 

 

 

 

 

 

рівність (4) може бути переписана у вигляді

 

 

T (x) = t + t

2

x + t x2 + (T (x) −t t

2

x)x + (T (x) −t )x2

+T (x)x3

1

 

3

 

1

 

1

 

З останньої рівності знаходимо вираз Т(x) генератриси числової послідовності (2):

54

Математика

ПРО ПОСЛІДОВНІСТЬ ТРІБОНАЧЧІ ТА ДЕЯКІ ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

 

(t + t

2

t

3

)x2 + (t t

2

)x t

T (x) =

1

 

1

1

.

 

 

x3 + x2 + x −1

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Властивості числової послідовності трібоначчі

Уданому розділі ми розглянемо найпростіші властивості послідовності трібоначчі, доведення яких ґрунтується на означенні 2.

Властивість 1. Сума п перших членів послідовності трібоначчі обчислюється за формулою

t1 + t2 +... + tn = 1 (tn+3 tn+1 + t1 t3 ).

2

Нехай (tn) –– числова послідовність трібоначчі. Тоді виконуються рівності

t1 = t4 t2 t3 , t2 = t5 t3 t4 , t3 = t6 t4 t5 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

.

. .

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tn−2 = tn+1 tn−1 tn ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tn−1 = tn+2 tn tn+1,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tn = tn+3 tn+1 tn+2 .

 

 

 

 

 

 

 

Додавши почленно записані вище рівності, одержимо

 

 

t1 + t2 +... + tn = −t2 t3 −... −tn + tn+3 tn+1 t3 ,

 

що рівносильно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t1 + t2 +... + tn = (−t1 t2 t3 −... −tn ) + tn+3 tn+1 + t1 t3 .

Звідки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

+ t

 

+... + t

 

=

1

(t

 

 

t

 

+ t t

 

).

 

2

n

 

n+3

n+1

3

 

1

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Властивість 2.

Сума членів

послідовності

трібоначчі

з непарними

номерами обчислюється за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t + t

 

 

+... + t

 

 

 

=

 

1

(t

 

 

+ t

 

t

 

t

 

).

 

3

2n−1

 

 

2n+1

2n

2

3

 

1

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай (tn) ––

 

числова

 

послідовність

трібоначчі, тоді

виконуються

рівності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентські фізико-математичні етюди, 2009, № 8

55

Вишняк О.П.

t1 R, t3 R,

t5 = t6 t3 t4 , t7 = t8 t5 t6 ,

t9 = t10 t7 t8 ,

. . . ,

t2n−3 = t2n−2 t2n−5 t2n−1 = t2n t2n−3

t2n−4 ,

t2n−2 .

Додавши почленно записані вище рівності, одержимо

t1 + t3 +... + t2n−1 = −t3 t5 −... −t2n−3 + t2n t4 ,

що рівносильно

t1 + t3 +... + t2n−1 = (−t1 t3 −... −t2n−3 t2n−1 ) + t2n+1 + t2n + t1 t4 .

З останньої рівності маємо

2 (t1 + t3 +... + t2n−1 )= t2n+1 + t2n + t1 t4

або

t1 + t3 +... + t2n−1 = 1 (t2n+1 + t2n t2 t3 ).

2

Властивість 3. Сума членів послідовності трібоначчі з парними номерами обчислюється за формулою

t

 

+ t

 

+... + t

 

=

1

(t

 

t

 

+ t + t

 

).

2

4

2n

 

2n+2

2n+2

2

 

 

 

2

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай (tn) –– числова послідовність трібоначчі. Тоді має місце рівність

t2 + t4 +... + t2n = (t1 + t2 +K + t2n−1 + t2n )(t1 + t3 +K + t2n−1 ).

Враховуючи властивості 2 та 3, остання рівність може бути переписана у вигляді

t2 + t4 +... + t2n = 12 (t2n+3 t2n+1 + t1 t3 )12 (t2n+1 + t2n t2 t3 ) =

=12 (t2n+2 + t2n+1 + t2n − 2t2n+1 t2n + t1 + t2 )=

=12 (t2n+2 t2n+1 + t1 + t2 ).

56

Математика

ПРО ПОСЛІДОВНІСТЬ ТРІБОНАЧЧІ ТА ДЕЯКІ ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(T ) ––

 

 

Властивість 4

[4].

Нехай

 

1

 

0

1

 

––

 

трібоматриця,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

класична послідовність трібоначчі. Тоді для довільного

n N

має місце

рівність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 1

0 n

 

 

 

T

+1

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

n−1

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

0

1

 

 

= T +T

 

 

 

T

+T

 

 

 

T

2

+T

 

 

 

(5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

n−1

 

 

n−1

n−2

 

n

 

n−3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

0

0

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

n−1

 

 

 

 

n−2

 

 

 

 

 

 

 

Для доведення властивості 4 використаємо метод математичної індукції.

Перевіримо виконання рівності (5) для п = 1. Матимемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 1

 

0

 

 

T2

 

 

 

 

T1

 

 

 

T0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 0

 

1

 

= T +T T +T

T

+T

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

0

 

 

0

−1

 

 

−1

 

−2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

0

 

0

 

 

 

T

 

 

 

 

T

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

0

 

 

 

−1

 

 

 

 

 

 

 

 

де T1 =T2 =1, T3 = 2 , T0 =T3 T2 T1 = 0 , T−1 =T2 T1 T0 = 0 ,

 

 

 

 

T−2 =T1 T0 T−1 =1. Отже, рівність (5) має місце.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Припустимо, що рівність (5) виконується для n = k ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 1

0 k

 

 

 

T

 

 

 

 

 

T

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k +1

 

 

 

 

k

 

 

 

k −1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

=

 

 

 

 

 

 

Tk

−1 + Tk −2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 0

 

Tk + Tk −1

 

 

Tk −2 + Tk −3 .

 

 

 

 

 

 

 

 

1

0

0

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

T

−1

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

k

 

 

 

k −2

 

 

 

 

 

 

 

Покажемо її виконання для n = k +1. Матимемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

1

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+ 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Ak + 1 = Ak

 

 

 

k

 

 

T

 

 

 

k

 

 

 

T

 

k -1

 

 

 

 

 

 

=

× A = T + T

 

 

 

 

 

 

+ T

 

- 2

- 2

+ T

- 3

1 0 1

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

k

-1 k -1

k

 

k

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

k - 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(T + T

Tk +1

+ Tk + Tk −1

 

 

 

 

 

 

)

 

Tk +1

 

 

 

Tk

 

 

 

 

 

 

=

 

+ T

 

)+ (T

+ T

−2

+ T

 

 

 

T + T

−1

T

+ T

=

 

 

 

 

 

 

k

k −1

k −2

 

 

 

 

k −1

 

k

 

k −3

 

 

k

k

 

k −1

 

 

k

2

 

 

 

 

 

 

 

 

Tk + Tk

−1 + Tk −2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Tk

 

 

 

Tk −1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Tk +2

Tk +1

 

 

 

 

 

Tk

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

Tk +Tk −1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Tk +1 +Tk

Tk −1 +Tk −2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

+1

T

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

k

 

 

 

 

 

k −1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, за принципом математичної індукції рівність (5) має місце для довільного натурального п.

Студентські фізико-математичні етюди, 2009, № 8

57

Вишняк О.П.

3. Простір послідовностей трібоначчі

Позначимо через

R

= (tn ):t1,t2 ,t3 R, tn = tn−1 + tn−2 +tn−3 , n > 3}

T ={t

— множину всіх послідовностей трібоначчі (множину нескінченних векторів, координати яких є відповідними членами послідовностей трібоначчі). Очевидно, що ця множина є непорожньою, оскільки із співвідношення (2) слідує, що існує нескінченна кількість послідовностей трібоначчі.

Введемо на

цій

множині операції додавання та множення на скаляр.

Візьмемо довільні елементи

R

 

Î T і поставимо їм у відповідність елемент c

a, b

за законом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

R

+ b = (an )+ (bn )= (an + bn ),

 

 

 

c

= a

 

який назвемо сумою a та b . Оскільки

 

 

 

 

an + bn = an−1 + an−2 + an−3 + bn−1 + bn−2 + bn−3 =

= (a

n−1

+ b

) + (a

n−2

+ b

) + (a

+ b

) ,

 

 

n−1

 

 

n−2

n−3

n−3

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

то c T .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Візьмемо довільні елементи

R

 

і λ R . Поставимо їм у відповідність

a T

елемент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

= (λan ),

 

 

 

 

 

 

 

d = λ × a

 

 

який назвемо добутком елемента a на скаляр λ . Оскільки

 

λ an = λ(an−1 + an−2 + an−3 ) = λ an−1 + λ an−2 + λan−3 ,

то d T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Т е о р е м а

2. Множина

всіх

послідовностей трібоначчі разом з

введеними на ній операціями додавання і множення на скаляр λ є лінійним (векторним) простором.

Покажемо,

що

виконуються всі аксіоми лінійного (векторного)

простору.

 

 

 

 

R

T ,

R

 

R

оскільки

1) a,b

a + b = b + a ,

R

 

 

 

 

R

a + b = (a1 + b1; a2 + b2; ... ak + bk ;...)= (b1 + a1; b2 + a2; ... bk + ak ; ...)= b + a. 2)

R R

T ,

R

R

R

R

a, b, c

(a + b) + c

= a

+(b + c) , оскільки

R

R

((a1 + b1) + c1; (a2 + b2 ) + c2;...(ak + bk ) + ck ;...)=

(a + b )+ c =

58

Математика

ПРО ПОСЛІДОВНІСТЬ ТРІБОНАЧЧІ ТА ДЕЯКІ ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

R

R

= (a1 + (b1 + c1); a2 + (b2 + c2 );...; ak + (bk + ck ); ...)= a

+ (b + c ).

 

3)

R

T ,

R

+ 0

R

= (0; 0; ...0; ...).

 

 

a

0 T : a

= a , де 0

 

 

Справді

 

 

 

 

 

 

 

R

 

= (a1 + 0; a2 + 0; ... ak +

 

R

 

 

a

+ 0

0; ...)= (a1; a2; ... ak ; ...)= a .

 

4)

R

T

R

R

R

 

 

 

a

-a T : a +

(-a) = 0 , оскільки

 

R

 

R

 

 

 

 

 

 

a

+ (−a) = (a1 + (−a1); a2 + (−a2 ); ... ak + (−ak ); ...)= (0; 0; ... 0; ...) = 0 .

 

5)

R

ÎT

 

R

R

 

 

 

" a

$ 1Î R : 1× a = a , оскільки

 

 

 

 

R

 

 

 

 

R

 

6)

 

1× a

= (1× a1; 1× a2; ...1× ak ; ...) = (a1; a2; ... ak ; ... ) = a .

 

" a ÎT

$ λ, μ Î R : λ(μ a) = (λμ)a , оскільки

 

 

 

R

 

 

 

R

R

 

 

 

R

R

R

R

=

 

 

λ(μ a) = (λ(μ a1); λ(μ a2 ); ...

λ(μ ak ); ...)

 

 

= ((λμ)a1; (λμ)a2; ... (λμ)ak

; ...) = (λμ)a.

 

 

 

 

 

R

 

R

ÎT

$ λ, μ Î R :

R

R

R

 

7) " a

+ μ)a

= λ a + μ a , оскільки

R

 

 

=

+ μ)a = ((λ + μ)a1; (λ + μ)a2; ... (λ + μ)ak ; ...)

= a1 + μ a1; λ a2 + μ a2; ... λ ak + μ ak ; ...) =

 

= a1; λa2; ... λ ak ; ...) +

R

a1; μ a2; ... μ ak ; ...) = λ a + μ

R

R

R

 

8) a, b T , λ R :

λ(a + b ) = λ a + λ b , оскільки

 

R

+ b1);λ(a2 + b2 );...λ(ak + bk );...) =

 

λ(a + b ) = (λ(a1

R

= (λ a1 + λ b1a2 + λ

R

b2;...λ ak + λ bk ;...) = λ a +

λ b.

R

a.

Отже множина всіх послідовностей трібоначчі утворює лінійний простір. Далі цю множину будемо позначати (T ,+,λ(×)).

R R R

T ,

Т е о р е м а 3. Впорядкована система векторів b1, b2 , b3 , де bi

i =1, 2,3, b1 = (0;0;1;...) , b2 = (0;1;0;...) , b3 = (1;0;0;...) є базисом векторного простору (T ,+,λ(×)).

Покажемо, що система векторів b1, b2 , b3 є лінійно незалежною, тобто,

що з рівності α1b1 2b2 3b3 = 0 слідує α1 = α2 = α3 = 0 . Припустимо що α1 ¹ 0 , тоді

Студентські фізико-математичні етюди, 2009, № 8

59

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]